Гуго Сен-Вікторський

 

Ведучи споглядальне життя вікторіанці зуміли пережити глибоке єднання з Богом не тільки у memoria Dei. Справді, концентруючи свою увагу на Бозі, вони проводили релігійне, глибоко теологічне споглядання, вважаючи, що воно полягає “у всеповторному і Богомудрому мисленні, у зосередженні в чистоті серця на походженні будь-якої речі, її бутті та потребі у ній”.[552] Дорогу до Бога в любови вони долали у спільній молитві та поклонінні, навчанні життя, обравши за початок і кінець цього шляху Господа Бога. На прикладі їхнього споглядального життя можна вивести основні щаблі єднання з Богом у контемпляції:

Перший – споглядання розумом, наче вдивляння у дзеркало свого ума[553]; другий – пошук духовної поживи, яка міститься у Святому Письмі; третій – обіт жити у відповідності з Божественною Мудрістю. Гуго Сен-Вікторський пояснював: “Споглядання чатує над пристрастями, щоб вони були звернені до предмету бажання”, над “думками, щоб були чистими та гармонійними” та над вчинками “щоб були розумними у поступі та простими в любови”.[554] “Той, хто перевищує себе самого, так би мовити, занурюючись вглиб і проходячи все далі до глибин, той насправді здіймається до Бога”.[555]

Як засвідчив Рішар Сен-Вікторський, людина у світлі споглядання здатна здійнятись над собою і вийти за межі людського розуму,[556] на що саме і звернув увагу Данте, характеризуючи устами св. Томи постать мислителя Рішара. Тож містичний ключ філософії вікторіанців допоміг зазирнути у шпарину розумового пізнання Бога, і відкрити двері у масивні портали схоластичного диспуту.

Шкода, що згодом містика самої Сен-Вікторської школи ставала все більш фідеїстичною і сентиментальною, а відмова від діалектичного теоретизування з боку Вальтера Сен-Вікторського[557], приведе до упадку цього унікального духовного осередку знань.

 

 

Короткий огляд творів Рішара Сен-Вікторського

 

Перу Рішара належить тридцять три твори: містичні, аскетичні, екзеґетичні, теологічні та інші. З них шістнадцять творів про духовне життя:

De præparatione animi ad contemplationem, liber dictus Benjamin minor. Назва від Пс.LXVII, 28 (Benjamin in mentis excessu). Трактат про містичну мораль, де на основі біблійної алегорії про Лію і Рахилю, дружин Якова та його тринадцятеро синів, пояснюється шлях вдосконалення душі і її єднання з Богом.

De gratia contemplatoris, seu Benjamin major. Назва походить від Пс. CXXXI, 8 (Surge, Domine, in requiem tuam, tu et arca santificationis tuæ). Більш ширше пояснюється теорія споглядання. Це найбільш досліджений твір Рішара.

Allegoriae tabernaculis fœderis. Алегорія на “веселку завіту”: наша внутрішня скинія , до якої приєднується зовнішіня, під якою розуміється Розум.

Tractatus de quatuor gradibus violentæ caritatis.

In Cantica corticorum explicatio. (Написаний під впливом папи Григорія І)

Mysticaæ adnotationes in psalmos. У формі гомілії на Псалом ХХІІІ.

Expositio cantici Habacuc.

De exterminatione mali et promotione boni.

De conditione interioris homoris. Трактат про духовне життя на основі сновидіння Навуходоносора ІІ у Кн. пророка Даниїла.

De missione Spiritus Sancti. Гомілія на П’ятидесятницб, на основі Кн. Мудрости І, 8.

De comparatione Christi ad florem Mariæ ad virgam. Твір, написаний під враженням від думок на цю тему Св. Єроніма.

De sacrificio David prophetæ. Твір про жертвоприношення Давида (Пс. LXX), порівняно з Авраамовим.

De differentia sacrificii Abrahæ a sacrificio beatæ Mariæ virginis. Трактат, в якому прирівнюється жертвоприношення Аврама до Марії в день її очищення.

Tratatus de meditandis plagis quæ circa mundi finem evenient. Трактат у формі медитації про останні часи.

De gemino paschate. Дві проповіді: на Оливну Неділю та на Пасху.

 

Десять містично-аскетичних трактатів:

 

De Trinitate.

De tribus appropriatis personis in Trinitate. Коротке пояснення як сьома книга до De trinitate, як його зараховує Вінсент Клервоський. Про єдність і силу Отця, рівність і мудрість Сина, згоду між двома Особами і благо Св. Духа.

De Liber de Verbo incarnato. Про необхідність Боговтілення на основі екзегези Книги пророка Ісаї.

Quomodo Spiritus Santus est amor Patris et Filii. Короткий нарис, в якому пояснюється зміст любови Отця до Сина через Св. Духа і любов Сина до Отця із Св. Духом.

De superexcellenti baptismo Christi. Тут тільки пролог написаний Рішаром а все інше приписується Gautier de Saint-Victor.

De statu interioris hominis (PL t. 196, col. 1115-1160).

De potestate ligandi et solvendi. Нарис про два види гріха.

De judiciaria potestate in finali et universali judicio.

Tratatus de spiritu blasphemiæ.

De differencia peccati mortalis et venialis. Короткий нарис, в якому дається відповідь на питання: якщо людина, яка згрішила смертельним гріхом підлягає вічному прокляттю, то чи для людини, яка назбирує простимі гріхи, зростає її покарання. Проте Рішар не дає чіткої відповіді.

 

Сім екзегетичних творів:

 

Expositio difficultatum suborientium in expositione taberculi fœderis. Опис Старозавітньої скинії, храму Соломона, і хронологія царів Ізраїля та Юдеї.

Declarationes nonnullarum difficultatum Scripturæ. Короткі міркування про чисті духи на основі слів апостола Павла: “Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву (1 Кор. 5, 7).

In visionem Ezechielis. Про видіння пророка Єзекиїла (І, 1-5), де фігуративно та схематично пояснюються тварини, дороги і будівлі (Новий Храм) у описі пророка.

Explicatio aliquorum passum difficilium Apostoli.

In Apocalypsim Joannis. Твір у семи томах, де пояснюються містичні видіння Йоана у Апокаліпсисі.

De Emmanuele.

Quomodo Christus ponitur in signum populorum. Короткий нарис у вигляді проповіді з примітками до книги Ісаї 11, 10: “І станеться того часу: корінь Єсея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне”.

 

Інші твори:

 

Liber excerptionum Збірка з різних авторів, попередників Рішара.

Алегоричне пояснення Дій Апостолів, яке довший час приписувалося Фульбертові Шартрському PL, t. 141, col. 277-306.

 

Апокрифи:

 

Tractatus de gradibus caritatis (coll. 1195-1208). Це трактат невідомого автора, де у чотирьох розділах описуються чотири властивості споглядальної любови. Вважається, що це твір релігійного побратима, Северина.

 

Титульна сторінка трактату “Про Пресв. Тройцю”