У Н І К О Л А Я Б Е Р Д Я Є В А

(1874-1948)

 

Примат свободи над буттям, на думку видатного російського мислителя Бердяєва[841]слід вважати точкою виходу його філософії.

Ось як він сам говорить про свій релігійний світогляд:

 

“Об’явлення двостороннє. Воно передбачає Бога, від якого виходить Об’явлення, і людину, яка його отримує. Прийняття об’явлення активне і залежить від широти або вузькости свідомости. Світ невидимих речей не змушує нас силоміць, він відкривається вільно. Людина не свобідна у своєму запереченні чуттєвого світу, який її оточує, але вільна у своєму запереченні Бога. З цим пов’язана таємниця віри. Об’явлення не містить в собі жодної філософії, жодної системи думки. Однак Об’явлення має бути прийняте людською думкою, яка відзначається постійною активністю. Теологія завжди залежить від філософських категорій. Проте Об’явлення не може обов’язково бути пов’язане з якимсь одним типом філософії. Здатність до зміни і творча активність суб’єкта, який отримує Об’явлення, оправдують вічний модернізм. У свій час модернізмом вважались також і твори отців церкви та схоластика.

Релігійне пізнання символічне. Воно не може виразити релігійну істину в раціональних поняттях. Для розуму істина антиномічна. Догмати – це символи. Але такий символізм реалістичний, що відображає буття, а не ідеалістичний, що відображав би тільки стан людини. Метафізика не може знайти своє завершення в системі понять, вона завершується в міфі, за яким приховується реальність.

Релігія є зв’язок між Богом і людиною. Бог народжується в людині і людина народжується в Бозі. Бог чекає від людини творчої і вільної відповіді. З цим пов’язана тайна Боголюдства, єдности і двоїни. Християнська філософія є філософія боголюдська, христологічна. Релігійне життя, першоджерелом якого є Об’явлення, зазнає впливу і дії соціального оточення. Це надає релігійній історії людства особливу складність. А тому необхідна праця над її постійним очищенням, переробленням і відродженням”[842].