Т О М І З М А Й М Е Ф О Р Е С А

(1898-1983)

 

Форес (Aimé Forest) був президентом філософської спілки у Лангедоку, членом філософської спілки у Лювені. Його головні твори, які розглядають творчість св. Томи: Saint Thomas d’Aquin (1923) і томізм: La structure métaphysique du concret selon saint Thomas d’Aquin (1931).

Він намагався пов’язати томізм (Жильсона) і міркувальну філософію. У La structure métaphysique du concret selon saint Thomas d’Aquin Форес подає властиво кажучи синтез того томізму, який зосереджується на ідеї “конкретного існування”, що розуміється як “чиста позиція одного буття”, так і як “буття одної природи”.

Для Фореса філософія св. Томи була строго кажучи аристотелівською, але в той самий час, глибоко поновленою, завдяки трьом, цілком далеких від Аристотеля доктринам: доктрині про сотворення, про участь і про відмінність між сутністю і існуванням. Згідно Фореса, св. Тома був “справжнім новатором” (est vraiment un novateur).

Його найбільша оригінальність полягає в тому, що Тома рятує у своєму есенційному аристотелізмі самий ідеалізм Платона, виходячи від Аристотеля і залишаючись аристотеліком у всьому обгрунтуванні конкретного, а потім завершує Платоном, коли виходить від “конкретного” щоб віднайти остаточну трансцендентну причину у Бозі[956]. Таким чином, на думку Фореса, той реалізм, який подає нам св. Тома не є холодним “науковим” реалізмом Аристотеля, а є “містичним реалізмом”, який був таким дорогим християнським платонікам епохи середньовіччя [957].