Людське суспільство, незалежно від його масштабів, може існувати лише в тому разі, якщо додержує певних економічних законів. Бажання окремих осіб, груп людей чи цілих країн нехтувати об’єктивно існуючими законами призводить, як учить історія, до необхідності болісних зрушень у суспільстві, щоб зрештою пристосуватися до цих законів. Результатом такої «перебудови» найчастіше є штучне зменшення кількості споживачів за допомогою концтаборів, війн, голодної смерті з метою приведення її у відповідність до зменшеного обсягу життєвих благ.
Як ми знаємо з економічної історії, виробництво необхідної кількості матеріальних благ та послуг забезпечується підтриманням на відповідному рівні процесу їх відтворення. І хоча цей процес безперервний, відправним пунктом його є створення необхідних елементів для виробництва матеріальних благ. Ніяк не применшуючи значення послуг та створення багатства в грошовому вигляді, все ж доводиться констатувати той беззаперечний факт, що без матеріальних благ ні послуг, ні грошей не існує.
З огляду на це, говорячи про елементи виробництва, можна зробити висновок, що основним елементом (і фактором) виробництва є праця, яка забезпечує здійснення цього процесу лише в разі її об’єднання з уречевленими факторами виробництва — засобами виробництва, за допомогою яких праця впливає на предмет праці для створення продукції. Тобто загалом під уречевленими факторами виробництва розуміють засоби виробництва та предмети праці. Але існування суспільства не обмежується лише періодом участі його членів у процесі виробництва. Для відтворення фізичних та моральних сил суспільство, як ми знаємо, створює і підтримує функціонування соціальної сфери: житлово-комунального господарства, системи охорони здоров’я та освіти, управління, безпеки тощо. А це також потребує наявності певних уречевлених елементів: будівель, споруд, устаткування і т. ін. В умовах ринкової економіки створення чи видобуток необхідних суспільству матеріальних цінностей потребує залучення фінансових ресурсів, наявність яких є первинною передумовою забезпечення виробництва уречевленими засобами та предметами. Облік і аналіз цих уречевлених елементів, необхідних для існування суспільства, виконує статистика національного багатства. Статистика національного багатства — це система показників, за допомогою яких вимірюють наявні та нагромаджені в країні цінності, призначені для підтримання безперервності та розширення процесу суспільного відтворення. Показники національного багатства за найважливішими елементами (у цілому і на душу населення) є найістотнішими характеристиками суспільно-економічного розвитку, досягнутого країною.
У зв’язку зі специфікою формування та функціонування фінансових засобів, насамперед — зміною вартості їх окремих елементів під впливом кон’юнктурних факторів фінансового ринку, ця складова національного багатства буде розглянута в розділі «Статистика фінансів». У цьому ж розділі спинимося на іншій його складовій — матеріальних засобах. Обсяг, структура та ефективність їх використання (виключаючи, звісно, майно населення, яке є специфічним елементом, і на відміну від інших відіграє у відтворенні пасивну роль) впливають на основні темпи й пропорції розвитку країни, зростання національного доходу та рівня життя населення. На визначення цих характеристик національного багатства і спрямована, насамперед, система статистичних показників, які можуть бути об’єднані в такі групи: 1) обсягу і структури; 2) відтворення складових; 3) динаміки національного багатства в цілому та його складових елементів; 4) розміщення по території.
Зрозуміло, що в статистиці національного багатства, де об’єднуються в окремі групи різнорідні елементи, можуть бути використані лише вартісні показники. Цей підхід не тягне за собою ускладнень при обчисленні обсягу та структури національного багатства. Адже в цьому разі використовуються моментні показники обсягу окремих матеріальних благ qi та відповідних їм цін рі за станом на одну й ту саму дату для всіх складових розрахунку, і ми дістаємо значення вартості національного багатства:
.
Таку оцінку називають оцінкою в діючих цінах. У СНР показники національного багатства на початок періоду називають запасами. Пов’язуючи їх з показниками поточних операцій, які називають потоками, дістають дані на кінець періоду як нагромадження для наступного циклу відтворення. Як уже зазначалося на початку розділу, у цьому разі показники національного багатства грають провідну роль у всій системі статистичної інформації країни. Причому в СНР ці дані наводяться за залишковою вартістю (про яку докладніше буде сказано далі), відбиваючи результати «чистого» нагромадження.
При вивченні динаміки та при міжнародних порівняннях оцінка в діючих цінах непридатна. Адже відмінності, що виникають, можуть бути зумовлені не тільки різницею в обсязі складових, а й різницею в рівнях цін:
.
З метою елімінування впливу непропорційної зміни цін на окремі складові національного багатства СНР рекомендує щорічно переоцінювати національне багатство в сучасні (діючі) ціни за допомогою спеціальних індексів цін, тобто щороку обчислювати ці складові за відновлюваною вартістю:
або використовувати розрахунки в порівняльних цінах певного базового року, у цінах якого обчислюються всі зведені економічні показники системи. Використання порівняльних цін дозволяє елімінувати їх вплив при порівнянні вартості національного багатства.
Відносні зміни вартості національного багатства в динаміці відбивають індекси:
-вартості національного багатства
(він перебуває під впливом зміни цін і обсягу матеріальних за-
собів);
-фізичного обсягу національного багатства
(при його розрахунку елімінується вплив зміни цін).
Самостійна робота № 10.
Тема 10. Статистика вивчення ринку.
Час виконання – 2 год.
Мета заняття: вивчити поняття статистики ринку та характеристику статистики ринку.
Питання для самоконтролю.
1. Поняття статистики ринку.
2. Джерела інформації про стан ринку.
3. Характеристики ринку.