Механічний рух населення та його статистичні показники. Перспективні розрахунки населення.

 

Механічний рух – це переміщення людей через кордони регіона, яке пов’язано зі зміною їх місця проживання. Проте механічний рух або міграція має глибші наслідки, ніж просто скорочення чи збільшення чисельності населення. У результаті переміщення змінюється також і структура населення на території як прибуття, так і вибуття мігрантів.

Розрізняють кілька видів міграції залежно від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кордонів. Внутрішня міграція – міграційні потоки не перетинають кордонів держави, а лише здійснюються в її окремих регіонах або між ними. Ця міграція поділяється на внутрішньорегіональну (у межах області, Автономної Республіки Крим) та міжрегіональну (переміщення з області в область). Зовнішня міграція (міждержавна) – міграційні потоки перетинають державні кордони. Після порушення цілісності колишнього СРСР з’явилися нові групи регіонів зовнішньої міграції, а саме: країни близького зарубіжжя (країни СНД та Балтії) і країни далекого зарубіжжя. Кожний із зазначених видів міграції розподіляється на короткострокову та довгострокову. Джерелом інформації про механічний рух населення є дані поточного обліку. Первинний статистичний облік провадять органи МВС під час прописування та виписування особи, яка заповнює талон до листка прибуття або вибуття. У талонах зазначаються демографічні характеристики (стать, вік, сімейний стан), та соціальні ( місце народження, національність, освіта, місце роботи, громадянство, місце прописки, мета приїзду та строк). Окремо формулюється причина переїзду: зміна місця роботи, навчання, наслідки аварії на ЧАЕС, відпочинок, за родинними обставинами, відбування покарання, лікування, статус біженця, реабілітація та репатріація тощо. Подається також інформація про членів сім’ї (стать, дата та місце народження). Крім даних державної статистики, щодо мігрантів збирається інформація відомчою статистикою. Це поточні обстеження тимчасово вибулих (прибулих) з країн далекого зарубіжжя, які проводяться державними відділами паспортної та міграційно-реєстраційної роботи. А саме, збираються відомості щодо країни вибуття або прибуття та мети виїзду (приїзду).

Дані державної статистики дозволяють дослідити, з одного боку, міграційні процеси, а з іншого – сукупності мігрантів. Міграційні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції.

Валова міграція ( ВМ ) є сумою чисельності прибулих ( П ) та вибулих ( В ) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік:

 

ВМ = П + В .

 

Сальдо міграції характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху:

 

_м = П – В .

 

Широко використовують групування прибулих та вибулих за регіонами прибуття (вибуття), за їхньою освітою, національністю, а також за причиною в’їзду (виїзду). Так, за віком будується структурне групування (з п’ятирічним інтервалом) та типологічне, в якому виокремлюються групи осіб, молодших/старших працездатного віку та працездатного віку, а також група молоді ( 15 – 28 років). Подається статево-вікова структура сальдо міграції. На підставі відповідних групувань визначають відносні показники – частка прибулих (вибулих) у валовій міграції; частка вікової групи чи контингенту в сукупності прибулих або вибулих; частка окремої статі в сукупностях мігрантів; частка еміграційних потоків у певну країну або групу країн (країни Балтії, СНД, країни Європи, Америки, Азії, Африки та ін.). Розраховуються також співвідношення вибулих та прибулих у цілому та окремо за статево-віковими групами; співвідношення внутрішньо- та міжрегіональних міграційних потоків, а також чисельності мігрантів до близького та далекого зарубіжжя; співвідношення сальдо міграції чоловіків та жінок; сальдо міграції міського та сільського населення.

Окремо визначаються показники інтенсивності міграційних процесів, що подаються в промілле.

Загальні коефіцієнти міграції обчислюють щодо всього населення. Це коефіцієнти: прибуття і вибуття; рухомості (валової міграції) та механічного приросту.

Коефіцієнти прибуття і вибуття подаються відповідно в такому вигляді:

 

К _П = * 1 000 ; К _В = * 1 000 .

 

Коефіцієнт рухомості (валової міграції) запишеться так:

 

К _р = * 1 000 або К _р = К _П + К _В .

 

Коефіцієнт механічного приросту чисельності населення ( % пункти) характеризує його інтенсивність і визначається так:

 

К _М = * 1 000 або К _М = К _П – К _В .

 

Спеціальні коефіцієнти міграції визначаються для окремих контингентів або груп населення, наприклад окремо для чоловіків та жінок; для працездатного населення, а також для тих, чий вік перевищує встановлену межу працездатності або ще не досяг її, для сільського та міського населення.

Часткові коефіцієнти міграції визначаються окремо для кожної вікової групи мігрантів.

Розраховується також середній вік мігрантів у цілому та в межах статі, за видами поселень та видами міграції.

На підставі розподілів мігрантів за віком визначається абсолютна та відносна варіація віку прибулих і вибулих протягом року.

Останнім часом зазнала певних змін структура міграційних потоків. Зростає частка міждержавної міграції, особливо серед вибулих. Нині об’єктивно стає дедалі більше приводів для переміщень, а саме: повернення вимушених репатріантів та військовослужбовців на Батьківщину, поява біженців із місць воєнних дій або вибуття з екологічно забруднених територій. Водночас на міграцію впливає розвиток ринкових процесів – залучення іноземних інвестицій, налагодження міжнародного партнерства та комерційних зв’язків. У свою чергу переміщення впливають на демографічну ситуацію, а також на соціальне становище в країні.

 

Завданням статистики населення є не лише аналіз існуючого демографічного стану чи процесу, а й моделювання таких станів і процесів. Моделюванням визначаються прогнозні значення чисельності та складу населення (перспективні розрахунки), а також реставруються втрачені дані далекого чи близького минулого (ретроспективні розрахунки).

Перспективні розрахунки – це обчислення очікуваної чисельності та статево-вікової структури населення певного регіону.

Залежно від широти регіону перспективні розрахунки можуть здійснюватись як для Земної кулі в цілому, так і для окремих континентів, країн, регіонів, етносів.

Розрізняють короткострокові, середньострокові та довгострокові перспективні розрахунки населення.

Короткострокові – здійснюються, як правило, на міжпереписний період і стосуються чисельності й статево-вікового складу населення країни та її регіонів. Період упередження становить до п’яти років.

Середньострокові – здійснюються на перспективу тривалістю у 20 – 30 років, або іноді на 10- чи 15-річний період і стосуються лише загальної чисельності населення країни та її регіонів.

Довгострокові – здійснюються на перспективу, що дорівнює 50 – 100 рокам і стосуються лише загальної чисельності населення країни.

Перспективні розрахунки ґрунтуються на даних переписів населення, поточного обліку, а також теоретичних моделей імовірнісного характеру (таблиць смертності населення та плідності жінок). Проте ймовірності вмерти або народити чергову дитину не є сталими в часі. Короткострокові перспективні розрахунки виконуються за припущення, що зберігається існуючий постійний режим відтворення населення на період прогнозу. Середньо- та довгострокові розрахунки здійснюються за припущення змінного режиму відтворення.

Короткострокові перспективні розрахунки загальної чисельності населення країни (регіону) здійснюються коригуванням чисельності населення за матеріалами останнього перепису на природний та механічний приріст у міжпереписний період. Тоді чисельність населення на початок року обчислюватиметься так:

 

S ₁ = S _o + e + м .

 

За умов збереження існуючої швидкості зміни чисельності населення протягом прогнозного періоду застосовується також формула

 

S _I = S _o ,

 

де К - середньорічний коефіцієнт загального приросту населення, % ; п – кількість років у прогнозному періоді. При цьому

 

К = * 1 000 = К _е + К _м .

 

Короткострокові перспективні розрахунки чисельності населення для окремих статево-вікових груп виконуються методом компонентів (вікових пересувань). Метод компонентів полягає в поступовому переміщенні населення кожної вікової групи до наступної групи множенням вихідної чисельності тієї чи іншої групи на ймовірність дожити до наступного року, притаманну кожному віку.

Такі розрахунки ґрунтуються на матеріалах останнього перепису населення й даних таблиць смертності та плідності.

Перспективна чисельність осіб кожної вікової групи S _x+1 визначається за формулою

 

S _x+1 = S _x P _x ,

 

де S _x – чисельність населення х-вікової групи на момент останнього перепису,

P _х – коефіцієнт дожиття до наступного х + 1 віку за даними таблиці смертності для населення з постійним режимом відтворення.

Приклад перспективних розрахунків повікової чисельності населення методом компонентів наведено в табл. 12.3.

 

Таблиця 12.3