У натуральному виразі

продукція А = = 0,33 шт./людино-год;

продукція Б = = 1,00 шт./людино-год.

Відомо також, що попит на продукцію необмежений, але обмеженими є ресурси фірми, а звідси – кількість робочої сили, яку можна використати. З огляду на це для збільшення прибутку в плановому періоді передбачається збільшити виробництво більш прибуткової продукції – продукції А – з 10 до 15 тис. од. Досягти цього можна двома способами:

1) перерозподілити робочу силу ( 50 тис. людино-год ) так, щоб необхідна її кількість

була зайнята виробництвом продукції А:

15 тис. шт. * 3 людино-год/шт. = 45 тис. людино-год,

а решта ( 50 тис. людино-год – 45 тис. людино-год = 5 тис. людино-год ) – виробництвом продукції Б;

2) провести технічне переоснащення виробництва, що вплине на збільшення виробництва продукції А та продукції Б і, отже, дасть змогу також досягти запланованої мети.

Оскільки тема, яку вивчаємо, – це ефективність праці, розглянемо спочатку другий варіант, бо він безумовно має забезпечити підвищення продуктивності праці. Якщо затрати праці на виробництво продукції лишаться ті самі, а випуск її збільшиться однаково – на 5 тис. од., то результати роботи в плановому періоді будуть такі:

Вид продукції	Затрачено праці, тис. людино-год, Т_пл	Вироблено, тис. шт., q _пл	Продуктивність праці, шт./людино-год,
А Б	30 20	15 25	0,50 1,25

Отже, у разі збільшення виробництва обох видів продукції продуктивність праці зросте пропорційно до приросту випуску продукції (адже знаменник відповідного виразу лишається той самий, що й для звітного періоду):

і^a_w = = 1,500 (щодо продукції А);

і^b_w = = = 1,250 (щодо продукції Б).

Звісно, що рівною мірою зміняться й показники трудомісткості за кожним видом продукції:

i^a_t = = 0,667 (-33,3%);

i^b_t = = 0,800 (-20,0%).

І це зрозуміло, бо вони пов’язані між собою співвідношенням

t = або навпаки: w = .

З погляду статистики робота з аналізу та планування потребує завершення шляхом розрахунку узагальнюючих для всієї фірми показників. Це стосується, зокрема, і показника продуктивності праці, який впливає на кінцеві результати діяльності. Зробимо узагальнення за допомогою як натурального, так і трудового показників.

Оскільки показники продуктивності праці є відносними, для узагальнення необхідно обчислити й порівняти їх середні значення:

I_W = = 1,333 ;

I _t = = 0,750 .

А якщо W = , то I_W = = 1,333 .

Проведемо тепер розрахунки для випадку, коли передбачаються зміни в структурі робочої сили (перший варіант):

Вид продукції	Випуск продукції, тис. шт., q _пл	Продуктивність праці, шт./людино-год, w _пл	Затрати праці, тис. людино-год, Т_пл
А Б	15 5	0,33 1,00	45 5

Яких змін зазнає продуктивність праці? Згідно з умовами завдання за окремими видами продукції вона не зміниться. А що ж станеться із середньою продуктивністю? До певного часу вважатимемо, що це питання цікавить нас суто теоретично, хоча, як побачимо далі, воно має неабияке практичне значення.

Використаємо ті самі індекси:

I_W = = 0,500 ;

І _t = = 1,500 I_W = = 0,667 .

На відміну від першого варіанта розрахунків ми за допомогою натуральних і трудових показників дістали два різні результати: у разі використання натурального показника індекс показує, що середня продуктивність праці зменшилася на 50%, а в разі використання трудового – лише на 33,3% .

Згідно з теорією індексного аналізу індекси середніх величин ураховують зміну середнього якісного показника, що відбувається, як відомо, під впливом двох факторів: значень показника за окремими елементами сукупності та структури самої сукупності. Отже, у разі розрахунку середньої продуктивності праці в натуральному виразі йдеться про структуру затрат праці робітників з різною продуктивністю, яка впливає на середню:

У разі використання трудового показника продуктивності праці середня залежить від структури продукції з різною трудомісткістю:

Зміна цих двох структур у плановому періоді порівняно зі звітним відбувалася по-різному, про що свідчать дані такої таблиці:

Вид продукції	Структура затрат праці, %	Зміна структури затрат праці, п. п.	Структура випуску продукції, %	Зміна структури випуску продукції, п. п.
d ^T_o	d ^T_pl	d ^q_o	d ^q_pl
А Б	60,0 40,0	90,0 10,0	+30,0 -30,0	33,3 66,7	75,0 25,0	+41,7 -41,7
Усього	100,0	100,0	-	100,0	100,0	-

Здобуті результати неминуче породжують запитання: а який же результат правильний – середня продуктивність праці зменшилася на 50,0% чи на 33,3% ? Неправильних результатів у статистиці не буває. Буває лише їх неправильна інтерпретація. Отож у нашому випадку вибір відповідного показника залежить від мети аналізу. Якщо нас цікавить продуктивність праці саме робітників, то вона зовсім не змінилася! Адже, як і раніше, 1 робітник у плановому періоді вироблятиме в середньому чи 1 шт. виробу А за 3 год., чи 1 шт. виробу Б за 1 год. А як же індекси? Потрібно розрахувати правильний індекс для відповіді на запитання: як зміниться в середньому продуктивність праці робітників? Це індекс середньої продуктивності праці фіксованого складу, на який не впливають зміни в структурі і який у нашому випадку

дорівнюватиме 1.

А якщо ми маємо намір проаналізувати, як зміна середньої трудомісткості продукції (що зумовлює, як ми пам’ятаємо, зміну витрат на оплату праці та відповідну зміну собівартості) вплинула на результати діяльності фірми, то тоді слід використати індекс, одержаний за допомогою трудового показника продуктивності праці. І тоді ми матимемо таку інформацію: якщо вважати, що годинна оплата праці становить 2 грн., то у звітному періоді витрати на оплату праці становлять:

2 грн. * 50 тис. людино-год. = 100 тис. грн.;

їх частка в собівартості продукції:

= 0,3846 або 38,46 % ,

тоді в плановому періоді в разі зниження продуктивності праці на 33,3% собівартість становитиме:

+ 0,6154 = 0,5766 + 0,6154 = 1,192 ,

або 119,2 % щодо звітного періоду.

Аналіз покаже, що фірма не просто одержить менше прибутку в абсолютному виразі: П_q – П_q = 4 грн./шт. * 15 тис. шт. + 2 грн./шт. * 5 тис. шт. –

– 4 грн./шт. * 10 тис. шт. – 2 грн./шт. * 20 тис. шт. = -10 тис. грн., а й знизить рівень показника ефективності діяльності (рентабельності):

K_e = R = ,

а саме:

звітний рівень

R _o = = 0,307 ,

або 30,7 % ;

плановий рівень

R _пл. = = 0,148 ,

або 14,8 % .

А таке зниження одного з основних показників діяльності фірми позначиться на її інвестиційній привабливості, вартості капіталу, ринкових цінах акцій і, як наслідок – майбутньому розвитку. Отже, варіант з перерозподілом робочої сили буде для фірми збитковим з усіх поглядів. А головною причиною стане зниження середньої продуктивності праці, яке ми зуміли виявити, скориставшись статистичними методами аналізу.

Але ж зрозуміло, що це не тільки, і не стільки структура, яка потребує свого окремого вивчення, коли йдеться про аналіз продуктивності праці. Головним чинником, що на неї впливає, поряд із кваліфікацією робітників, які безпосередньо виробляють продукцію, є технічний та організаційні фактори. Перший – відповідне і належним чином використовуване устаткування, другий – організація виробничого процесу, розробка та впровадження якого – справа інженерного персоналу та економічних служб фірми. Зауважимо, що в галузях, продукція яких пов’язана з природою (добувна, сільськогосподарська, лісова та інші), результати діяльності безпосередньо зумовлені станом відповідних природних ресурсів, які є складовою показників продукції цих галузей. І статистика має враховувати вплив природного фактора при порівняльному аналізі та для об’єктивної оцінки ефективності діяльності окремих підприємств, у тому числі – й ефективності праці зайнятих на них робітників.

Річ у тім, що в згаданих галузях, на відміну від обробної промисловості, зв’язок між затратами праці та ефектом не функціональний, а стохастичний. Це означає, що з огляду на вплив природного фактора однаковий трудовий вклад може приводити до різних результатів. А тому для його виявлення та кількісної оцінки необхідно використовувати методи регресійного аналізу.

Крім того, в окремих галузях вимірювання ефективності праці має свої особливості. Не маючи змоги зупинятися на всіх, зробимо зауваження щодо кількох найважливіших галузей, щоб наголосити на тому, наскільки специфічні знання про кожну діяльність є необхідними для аналізу загальновідомих економічних показників.

У сільському господарстві такою специфікою є колективна діяльність робітників, які одночасно працюють не із сировиною (як у згадуваній уже обробній промисловості), а із засобами виробництва – землею та тваринами, впливаючи на які своєю працею, очікують від них появи продукції – рослинницької чи тваринницької, що відповідатиме вкладеним зусиллям. Тут багато, навіть більше, ніж від праці робітників, залежить від сировини, але це специфічна сировина – чи посадковий матеріал, чи молодняк тварин. Цей розрив між працею та ефектом зумовлює специфіку їх обліку в сільському господарстві: працю обліковують щодо засобів виробництва (обчислюють трудомісткість їх одиниці) і саме щодо них (а не працівників) обчислюють ефект – урожайність у рослинництві чи продуктивність у тваринництві. Зрозуміло, що зв’язок між ними можна виміряти лише, як уже зазначалося, методами регресійного аналізу. При цьому слід не забувати про таке:

1) розрахунки мають виконуватися для достатньо, зі статичного погляду, однорідної сукупності, причому це стосується як засобів виробництва, такі сировини;

2) не досить істотний зв’язок у цьому разі має об’єктивно доведену негативну інтерпретацію: праця робітників була неефективною і не вплинула на кінцевий результат, хоча без цієї праці кінцевого результату – продукції – не було б зовсім! Тобто необхідно знайти, оцінити та елімінувати вплив якогось іншого чинника – погоди, добрив, харчування, ветеринарного обслуговування – після чого частковий вплив фактора праці обов’язково виявить свою істотність.

У будівництві потрібно врахувати такі особливості:

1) специфіку кожного об’єкта, що дозволяє виміряти лише окремі види робіт, але не всю кінцеву продукцію в цілому, оскільки завжди її обсяг буде зумовлений проектом, за яким проводиться будівництво; навіть у разі застосування типового проекту існує необхідність індивідуального прив’язування до місцевості, що й потягне за собою специфічні витрати;

2) значний вплив зовнішнього фактора, такого як ціна використовуваних матеріалів, що становить переважну частку в собівартості будівельної продукції.

Таким чином, у будівництві аналізується ефективність праці при виконанні тільки окремих видів робіт – настилання підлоги, монтування конструкцій, малярні, електротехнічні, сантехнічні роботи і т. ін., що, звісна річ, істотно утрудняє як планування, так і ведення контролю за виконанням робіт і часто призводить до порушення термінів будівництва і його подорожчання порівняно з проектною вартістю.

Причому це подорожчання, у тому числі виконання окремих видів робіт, може бути спровоковано підвищенням цін будівельних матеріалів, що аж ніяк не відбиває реального підвищення продуктивності праці. Вивчаючи динаміку вартісних показників чи виконуючи їх порівняльний аналіз, цю зміну вартості за рахунок зовнішніх виключають з розрахунків. Наприклад, індекс продуктивності праці під час виконання електромонтажних робіт подають у вигляді

I _W = ,

де п – тариф на встановлення окремих видів електроустаткування, ціни яких зафіксовані на рівні базового періоду.

Істотні особливості має вивчення ефективності праці в торгівлі. Ефектом у торгівлі є обсяг товарообороту, який вимірюється в грошових одиницях і залежить від обсягу проданих товарів та цін на них. Водночас затрати праці, необхідні для реалізації одиниці товару, – його трудомісткість, не залежать від його ціни.

Тобто постає проблема розрахунку трудомісткості для однотипних товарів із різною ціною. Щоб її розв’язати, можна використати типову (модальну) або середню (просту чи зважену) ціну товарів цього типу для розрахунку показника продуктивності праці:

W = ,

де р_у – одна з умовних запропонованих раніше цін для перерахунку товарообороту;

t _і – трудомісткість продажу одиниці продукції одного типу.

Інша проблема полягає не стільки в тому, що звичайно в торговельному закладі реалізуються товари кількох типів з різною трудомісткістю, скільки в тому, що асортимент їх реалізації (структура товарообороту) постійно змінюється. Щоб елімінувати вплив структури, для порівняльного аналізу продуктивності праці в торгівлі використовують індекс фіксованого складу:

І^ФС = ,

де d_і – частка продажу окремих товарів у загальному обсязі товарообороту звітного періоду (структура товарообороту звітного періоду).