Відносні величини.

Поглиблений соціально-економічний аналіз фактів потребує різного роду порівнянь. Результатом порівняння є відносна статистична величина, яка характеризує міру кількісного співвідношення різнойменних чи однойменних показників.

Кожна відносна величина являє собою дріб, чисельником якого є порівнювана величина, а знаменником — база порівняння.

Різноманітність співвідношень реального життя для свого відображення потребує різних за змістом і статистичною природою відносних величин. Відповідно до аналітичних функцій відносні величини можна класифікувати так:

І. Відношення різнойменних показників

Відносні величини інтенсивності

ІІ. Відношення однойменних показників

1) відносні величини структури;

2) відносні величини координації.

3) відносні величини порівнянь;

4) відносні величини динаміки.

Відносні величини інтенсивності є результатом порівняння різнойменних абсолютних величин: у чисельнику — обсяги певного явища (кількість подій, фактів), у знаменнику — обсяг середовища, якому це явище (подія) властиве. Таке співвідношення характеризує інтенсивність (ступінь) поширення явища в середовищі. Це іменована величина, в якій об'єднуються одиниці вимірювання чисельника й знаменника. Наприклад, виробництво продукції на душу населення.

У формі відносних величин інтенсивності обчислюється низка показників технічного рівня виробництва (електроозброєність праці), ефективності використання ресурсів (фондовіддача), економічного розвитку країни (валовий внутрішній продукт на душу населення), життєвого рівня населення (забезпеченість сімей товарами культурно-побутового призначення), інших аспектів суспільного життя.

Якщо обсяги явища незначні відносно обсягів середовища, то результат їх співвідношення збільшується в 100, 1000 і більше разів. Так, демографічні явища (народжуваність, смертність, шлюб­ність) розраховуються на 1000 осіб, забезпеченість лікарями, підприємствами громадського харчування — на 10 000 осіб, захворюваність, злочинність — на 100 000 осіб. Такі показники називаються відповідно промілле (%₀), продецимілле (%₀₀), просантимілле (%₀₀₀).

Відносні величини структури - це відношення між розмірами частини й цілого. Вони характеризують склад, структуру сукупності. Форма представлення - питома вага або відсотки. Сума відносних величин структури дорівнює 1 або 100%. Різницю між відповідними частками двох совокупностей називають процентним пунктом.

Відносні величини координації - це співвідношення між окремими частинами цілого або відношення окремих частин сукупності до однієї з них, прийнятої за базу порівняння. Наприклад, число міських жителів, що доводяться на 100 сільських; число жінок, що доводяться на 100 чоловіків. Ці величини виражаються у відсотках, промілле або кратних відношеннях (наприклад, на 100 чоловіків доводиться 114 жінок).

Відносні величини просторових порівнянь обчислюються як відношення однойменних показників, що характеризують різні об'єкти або території й мають однакову тимчасову визначеність.

Важливу роль у статистичному аналізі відіграє порівняння зі стандартом. При цьому фактичні значення показника порівнюють з певним eталоном — нормативом, стандартом, оптимальним рівнем.

Такими величинами порівняння є виконання договірних зобов’язань, використання виробничих потужностей, додержання норм витрат електроенергії тощо.

Для показників, які не мають визначеного еталона (захворюваність, злочинність тощо), базою порівняння може бути максимальне чи мінімальне значення або середня по сукупності в цілому.

Динамікою називається зміна соціально-економічного явища в часі, а відносна величина динаміки характеризує напрям та інтенсивність зміни. Ці величини визначаються співвідношенням значень показника за два періоди чи моменти часу. При цьому базою порівняння може бути або попередній або більш віддалений у часі рівень.

Наприклад, інвестиції в підприємстваь становили, тис. грн.: у 2008 р. — 420, у 2009 р. — 588. Порівнюючи значення показника, дістаємо темпи зростання інвестицій: 588 : 420 = 1,4.

Якщо значення показника зменшується, відносна величина динаміки буде меншою за одиницю. Передумовою обчислення відносних величин динаміки є порівнянність даних за одиницею вимірювання, методикою розрахунку показника, масштабом об’єкта.

Для деяких показників встановлюють планові завдання. Шляхом порівняння планових й фактичних значень показників обчислюють відносні величини: планового завдання та виконання плану. Якщо позначити фактичний рівень поточного періоду у₁, базового у₀ та плановий рівень у_пл, то:

- відносну величину динаміки можна розрахувати по формулі Кд = у₁/у₀,

- планового завдання – Кпз = у_пл/у₀,

- виконання плану Квп=у₁/у_пл.

Очевидно, що ці величини взаємозв'язані, тобто

 

або