Юридичні засади реалізації ЕВЕС

Юридичні засади реалізації ЕВЕС знаходяться в статтях 98-104 Договорі про Європейську Спільноту — надалі Договір (стосовно економічної політики), в статтях 105—124 Договору (стосовно валютної політики), а також в протоколі про Договір, статуті Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) та Європейського центрального банку (ЄЦБ).

Там сформульовано цілі стосовно спільної валютної та економічної політики. Згідно зі статтею 4 Договору, держави-члени зобов'язані координувати свою національну економічну політику, яка повинна базуватися на внутрішньому ринку. Координація економічної політики проводиться в Європейській Раді.

Маастрихтська угода внесла відповідні корективи до Договору, тому критерії конвергенції, які обов'язкові до виконання державами-членами ЄВЕС або тими, які хочуть до нього приєднатися, називаються Маастрихтськими (вони записані в статті 121 Договору):

Стабільність цін: ставка інфляції не повинна перевищувати 1,5% ставки інфляції трьох країн з найнижчою інфляцією.

Загальна заборгованість держави: < 60% ВВП (за розрахунками Європейської системи статистики)

Бюджетний дефіцит: < 3% ВВП (за розрахунками Європейської системи статистики)

Валютні коливання: Участь в Європейському валютно-курсовому механізмі ІІ як мінімум два роки.

Довгостроковість досягнутої конвергенції: довгострокові процентні ставки не можуть бути вищими ніж 2% поза процентними ставками держав-членів з найнижчими показниками.

Пакт про стабільність та економічне зростання: Лише під час регресу або в разі виникнення природних катастроф дефіцит може перевищувати 3% ВНП. На країни з показниками поза цими межами передбачається накладення санкцій, які становлять мін. 0,2 та макс. 0,5% ВВП. Після двох років передбачається трансформувати ці санкції в штрафи.