Методика виміру електричної провідності

Схему приладу для визначення опору провідника наведено на рис.4.3. Вона принципово не відрізняється від схеми моста для вимірювання опору провідників першого роду. Перша відмінність схеми полягає в тому, що для живлення моста тут застосовується не постійний, а змінний струм. Це є необхідним для того, щоб уникнути електролізу розчину і поляризації електродів. Суть цього явища: в результаті проходження постійного струму через розчин електроліту, наприклад, у розчині СН₃СООН, на електродах відбуватимуться такі процеси:

на катоді 2Н⁺+ 2е→2Н→Н₂

на аноді 4ОН^–– 4е→О₂+2Н₂О

Рис. 4.3. Схема для вимірювання електричної провідності розчинів

Таким чином, при вимірах опору електроліту буде додаватися опір на електродах в результаті газовиділення. Джерелом змінного струму, як правило, є генератори звукової частоти. Задовільні результати одержують при вимірюванні з використанням струму промислової частоти (50 Гц). Так, на схемі (рис. 4.3) струм від джерела надходить в точку А, де він розгалужується до точок О і К, а потім через точку В повертається до джерела.

Повзучий контакт К дозволяє, змінюючи співвідношення опорів R₁ і R₂, досягти відсутності струму в ланцюгу ОК, що фіксується індикатором (НІ). У якості індикатора може бути використаний осцилограф або гальванометр змінного струму.