рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Будова колоїдних міцел

Будова колоїдних міцел - раздел Химия, Предмет і задачі фізико-хімічної механіки. Навколишній світ та дисперсні системи Частки Дисперсної Фази Ліозолів Несуть На Своїй Поверхні Заряд, Що Обумовлени...

Частки дисперсної фази ліозолів несуть на своїй поверхні заряд, що обумовлений наявністю на їх поверхні подвійного електричного шару, який представляє собою тонкий поверхневий шар із просторово розділених електричних зарядів протилежного знака. У дисперсних системах подвійний електричний шар утворюють іони і дипольні молекули. Іонний подвійний електричний шар виникає або в результаті дисоціації іоногенних груп речовини твердої фази, або унаслідок виборчої адсорбції іонів із дисперсійного середовища, що добудовують кристалічну решітку твердої фази. У результаті на границі між твердою фазою і розчином виникає подоба конденсатора, внутрішня обкладка якого утворена потенціалвизначальними іонами. А зовнішня протиіонами.

На рис. 5.1. у загальному вигляді зображений подвійний електричний шар, що виникає на кристалах йодиду срібла, що знаходиться в слабкому розчині йодиду калію*. Йодидіони (потенціалвизначальні іони) добудовують кристалічну решітку йодиду срібла і тим самим додають часткам негативний заряд, а іони калію (протиіони) знаходяться в розчині поблизу міжфазної поверхні. У цілому, однак, весь комплекс, названий міцелою, залишається електронейтральним.

Виникнення подвійного електричного шару за рахунок іонізації можна проілюструвати утворенням подвійного електричного шару на частках водяного золю двоокису кремнію. Молекули , що знаходяться на поверхні таких часток, взаємодіють з дисперсійним середовищем, гідратуються та утворюють кремінну кислоту, здатну іонізуватися:

H2SiО3+ 2H+ (5.1)

При цьому силікатні іони залишаються на поверхні частки, обумовлюючи її негативний заряд, а іони водню переходять у розчин. Схематично це показано на рис. 5.2.

 

 
 
 

 

Рис.5.1. Схема утворення подвійного електричного шару навколо частки йодиду срібла, що знаходиться в розчині йодиду калію Рис.5.2. Схема утворення подвійного електричного шару навколо частки двоокису кремнію, що знаходиться у воді

 

Будову міцели золю йодиду срібла у слабкому розчині йодиду калію представляють схемою, що наведена на рис. 5.3 (побудована за правилом Панета-Фаянса). Усередині міцели знаходиться кристал, що складається з молекул AgІ. Ця частина міцели – агрегат, тому що вона завжди складається з агрегату атомів, молекул чи іонів, що утворюють частки дисперсної фази.

 
 

 

 


Рис. 5.3. Схема будови колоїдної міцели золю йодиду срібла у слабкому розчині йодиду калію: 1 – агрегат; 2 – ядро; 3 – адсорбційна частина подвійного електричного шару; 4 – дифузійна частина подвійного електричного шару; 5 – подвійний електричний шар міцели

 

На поверхні кристала знаходяться його іони, що добудовують його і додають йому електричний заряд. Агрегат разом з адсорбованими на ньому потенціалвизначальними іонами складає ядро міцели. У безпосередній близькості від ядра в адсорбційному шарі знаходиться частина протиіонів К+, що міцно зв'язані з ядром електричними та адсорбційними силами (адсорбційна частина подвійного електричного шару). Ядро разом з частиною міцно зв'язаних з ним протиіонів складають колоїдну частку. На відміну від міцели, у цілому електронейтральної, колоїдна частка завжди має заряд (у розглянутому випадку негативний).

Протиіони, що знаходяться ближче до периферійної частини міцели, утворюють дифузійний шар міцели. Границя між дифузійним шаром і шаром власне колоїдної частки, по якій міцела “розривається” при електрофорезі, називається площиною границі ковзання.

Будову міцели можна представити формулою. Наприклад, для золю AgІ, міжміцелярною рідиною якого є слабкий розчин KI, можна написати наступну формулу міцели (5.2). У цій формулі m [AgІ] відповідає числу молекул AgІ, що містяться в агрегаті міцели, – числу потенціалвизначальних іонів, (n–x) K+– числу протиіонів у безпосередній близькості від ядра і хK+– число протиіонів, що знаходяться в дифузійному шарі. Як правило, m ›› n. Таким чином формула міцели в даному випадку має вигляд (5.2):

 

       
 
   
(5.2)
 

 

 


Вище розглянуто будову міцели, у якої іоногенна частина утворюється у результаті адсорбції стабілізувального електроліту, що відрізняється за своєю хімічною природою від речовини дисперсної фази. У інших випадках неіоногенна частина міцели може утворитися із речовини самого агрегату. Прикладом такої колоїдної системи може служити достатнього застарілий гідрозоль двоокису кремнію (рис. 5.2). Поверхня агрегату, реагує з навколишньою водою, утворює метакремінну кислоту Н2SiO3, яка і буде стабілізатором. Будову міцели такого золю, звичайно, слід, зображувати формулою (5.3):

{m [SiO2] nSiO-23 · 2 (n-x) H+} 2xH+ (5.3)

Чисельний коефіцієнт 2 перед (n-x) і х у цій формулі показує двохосновність метакремінної кислоти.

5.1.1. Будова подвійного електричного шару (ПДЕШ)

Згідно з Штерном, що об’єднав схеми будови ПДЕШ Гельмгольца-Перрена і Гуі-Чепмена, перший шар (рис. 5.4.) чи навіть декілька перших шарів протиіонів притягаються до поверхні агрегату під впливом як електростатичних, так і адсорбційних сил. У результаті цього частина протиіонів утримується поверхнею на дуже близькій відстані, порядку 1-2 молекули, що утворюють плоский конденсатор товщиною δ. Цей шар, у якому спостерігається різке падіння електричного потенціалу, – адсорбційний шар (гельмгольцівський, штернівський).

Інші протиіони, що потрібні для компенсації потенціалвизначальних іонів, у результаті теплового руху утворюють дифузійну частину подвійного електричного шару.

Зі схеми видно повне падіння потенціалу φδ у дифузійній частині подвійного шару і різницю потенціалів (φ0δ) між обкладками конденсатора. Місце границі ковзання в цьому шарі залишається дотепер неясним (на схемі границя ковзання позначена лінією АВ).

 
 

 


Рис. 5.4. Подвійний електричний шар за Штерном і падіння в ньому потенціалу

Зрозуміло, що введення електролітів в систему приведе до того, що дифузійний шар буде стискуватися і все більше протиіонів буде попадати у адсорбційний шар. Подвійний електричний шар, згідно поглядам Штерна, при цьому усе більше наближається до шару, передбаченому у теорії Гельмгольца-Перрена, ξ– потенціал зменшується, поступово наближаючись до нуля. При розріджуванні системи, навпаки, дифузний шар розширюється і ξ– потенціал збільшується.

На розподіл іонів у подвійному електричному шарі за теорією Штерна сильно впливає природа протиіонів. Якщо протиіони мають різну валентність, то товщина дифузійного шару і число протиіонів у адсорбційному шарі визначаються, головним чином, валентністю іонів і, отже, обумовлюються електростатичними силами. Зрозуміло, що дифузійний шар тим тонше і
ξ– потенціал тим нижче, чим більше валентність протиіонів.

Якщо протиіони мають однакову валентність, то товщина подвійного електричного шару і кількість протиіонів у дифузійному шарі визначається специфічною адсорбційною спроможністю іонів, обумовленою їх поляризовністю і гідратацією. Ці властивості іонів визначаються за їх дійсним радіусом, розташуванням відповідних елементів у таблиці Д.І. Менделєєва.

Більша поляризовність іону повинна сприяти зменшенню товщини подвійного електричного шару, оскільки при цьому виникають додаткові адсорбційні сили між твердою фазою і індукційним диполем і, крім того, він може більш близько підійти до поверхні. Так як деформованість іону збільшується з його розмірами і оскільки радіуси аніонів взагалі значно більше радіусів катіонів, поляризовність аніонів (α) звичайно більша, ніж катіонів.

Катіон α ·1024, см3   Аніон α ·1024, см3
Li+ 0,03   F 0,96
Na+ 0,19   Cl 3,60
K+ 0,89   Br 5,00
Rb+ 1,50   I 7,60
Cs+ 2,60      

В цьому, між іншим криється пояснення того, чому негативний заряд поверхні зустрічається у природі значно частіше, ніж позитивний.

Гідратація іонів, як відомо, зменшується зі зростанням справжнього радіуса іонів. Зниження гідратації іонів повинно сприяти стисканню подвійного електричного шару, так як гідратна оболонка зменшує електростатичну взаємодію між протиіонами і поверхнею твердої фази.

Із усього наведеного стає зрозумілим, чому здатність стискувати подвійний електричний шар і зменшувати ξ– потенціал зростає у ряду катіонів від Li+ до Cs+, а в ряді аніонів від F до I.

Ємність подвійного шару С визначається, як ємність двох послідовно розташованих конденсаторів за формулою (5.4):

(5.4)

де: См – ємність молекулярного конденсатора; СД – ємність дифузійного шару. Ємність молекулярного шару См дорівнює відношенню заряду стінки
σ до різниці потенціалів φ0 – φδ

См = σ / (φ0 – φδ) (5.5)

Величина См майже постійна, а величина Сд сильно залежить від концентрації електроліту, тому характер падіння потенціалу у подвійному електричному шарі також залежить від кількості електроліту, що знаходиться у системі. Таким чином, якщо навіть потенціал φ0 є постійним, то φδ, значення якого визначається станом дифузійного шару, знижується із зменшенням товщини іонної атмосфери (рис. 5.4).

Якщо ємність одного із двох конденсаторів значно більше ємності іншого, то повна ємність практично рівна меншій складовій. Так, у розведених розчинах С ≈ С, а у концентрованих С ≈ См .

Значення ємності подвійного електричного шару, що розраховано за теорією Штерна з урахуванням радіусів іонів, виявляються близькими до знайдених експериментально. Це може пояснити причину зміни знака електрокінетичного потенціалу при введенні у систему багатовалентних іонів, заряд яких протилежний за знаком заряду дисперсної фази. Такі багатовалентні іони утягуються у адсорбційний шар у результаті як сильних електростатичних взаємодій, так і із-за велику адсорбованість, що пов’язана з поляризованістю таких іонів. Іони можуть адсорбуватися у такій кількості, що не тільки нейтралізують заряд твердої поверхні, але і перезаряджають колоїдну частку. У результаті, як це видно з рис. 5.5, характер падіння потенціалу у подвійному електричному шарі може зміниться корінним чином, а φδ і ξ– потенціали, що мають той же знак, що і φ – потенціал (на схемі φδ(І) і ξІ), міняють знак на протилежний (на схемі φδ(2) і ξ2). При цьому, звичайно, потенціал φ0 остається постійним, так як чужорідні іони не спроможні добудовувати кристалічну решітку твердої фази. Таким чином, утворюється становище, коли φ0 і ξ– потенціали будуть мати різні знаки. Зрозуміло, що подальше підвищення концентрації електроліту у системі повинно приводити до стискання дифузійного шару і падіння ξ– потенціалу.

    Рис. 5.5. Зміна падіння потенціалу подвійного електричного шару при перезарядці за допомогою іонів, що сильно адсорбуються: 1 – падіння потенціалу до перезарядки; 2 – падіння потенціалу після перезарядки  

Для перезарядки частинок, що мають негативний ξ– потенціал, особливо часто використовують багатовалентні іони алюмінію і торію.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Предмет і задачі фізико-хімічної механіки. Навколишній світ та дисперсні системи

Предмет і задачі фізико хімічної механіки.. Навколишній світ та дисперсні системи.. Фізико хімічна механіка як наукова дисципліна її задачі..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Будова колоїдних міцел

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Навколишній світ та дисперсні системи
Навколишній світ існує багато в чому завдяки існуванню тіл, що створені сполученням, злипанням, зростанням найтонших часток (їх коагуляції) або, навпаки, здатності цих часток знаходитись у завислом

Дисперсні системи. Класифікація дисперсних систем з позицій фізико-хімічної механіки композиційних матеріалів
1.3.1. Дисперсними (мікрогетерогенними) системами називаються системи, що складаються з двох чи декількох фаз, одна з яких представлена окремими дрібними часточка

Особливості властивостей колоїдних систем
1.4.1. Всі колоїдні системи здатні розсіювати світло (опалесціювати). Якщо через колоїдну систему пропустити пучок проміння, що сходиться, поставивши між джерелом світла

Короткий історичний огляд
Перша робота, яка згодом послужила народженню фізико-хімічної механіки, відноситься до 1928 р. і пов'язана з адсорбційним пониженням міцності твердих тіл. П.О. Ребіндер встановив, що розколювання н

Поверхнева енергія і її природа
Поверхневі шари на межах тіл поводяться абсолютно інакше, ніж в об'ємі кожного граничного тіла.  

Змочування і набухання
Явище змочування спостерігається на межі розділу трьох фаз, одна з яких звичайно є твердим тілом (3), інша рідиною, наприклад водою (1) і третя газом (2) (рис. 2.3). При неповному змочуванні рідка

Спонтанні процеси на межі розділу фаз
З термодинаміки відомо – система знаходиться в стійкій рівновазі, якщо її вільна енергія мінімальна в даних умовах:   F = Fmin (2.21)   Якщо над

Теорія мономолекулярної адсорбції Ленгмюра
Розглянуто на прикладі газ – тверде тіло – Г/Т. Передбачається: тверда поверхня однорідна, тобто активні центри поверхні мають залишкові валентності і здатні зв'язати кожний по одній молек

Полімолекулярна адсорбція
Поряд з ізотермою адсорбції, що наведено на рис. 3.3, часто на практиці зустрічаються ізотерми без прямолінійної ділянки, що паралельна осі абсцис і відповідає насиченню поверхні адсорбенту молекул

Рівняння Гіббса. Двомірний тиск
Величина адсорбції Г (моль∙см-2) визначається як надлишок маси даного (адсорбованого) компонента, що припадає на одиницю площі поверхневого шару:  

Правило Дюкло-Траубе
  Адсорбція та орієнтація молекул поверхнево-активних речовин на поверхні розділу фаз – це самовільні процеси, що приводять до мінімуму вільної енергії системи. Знаходячись

Адсорбція на межі тверде тіло – розчин
Кількість речовини a, молекулярно адсорбованої з розчину, обчислюють за рівнянням (3.16.):   (3.16)  

Правило зрівнювання полярності П.О. Ребіндера.
Відповідно до цього правила речовина С може бути сорбованою на поверхні розподілу фаз А і В, якщо вона в результаті своєї присутності в поверхневому шарі буде вирівнювати різницю полярності цих фаз

Склад і фізико-хімічна природа ПАР
Речовини, що при розчиненні навіть у дуже малих концентраціях здатні різко знижувати поверхневий натяг розчинника, називають поверхнево-активними речовинами (ПАР), а їх властивість знижувати поверх

Класифікація ПАР за хімічною будовою
У хімічному відношенні ПАР розділяють нанеіоногенні і іоногенніречовини. Молекули неіоногенних

А. Мила карбонових кислот
1. Карбоксильна група пов’язана безпосередньо з гідрофобним радикалом. Надалі розподілення залежить від характеру гідрофобного радикала (наприклад, мила жирних кислот, каніфольні мила і ін.).

Катіоноактивні ПАР
Катіоноактивні ПАР підрозділяються на наступні основні групи: аміни різного ступеня заміщення і четвертичні амонієві основи, азотвмісні основи (гуанідини, гідрадини, гетероциклічні сполуки і т. ін.

Класифікація ПАР за механізмом дії
За механізмом дії ПАР поділяються на чотири основні групи: 4.5.1. До першої групи відносяться речовини, поверхнево-активні на границі рідина – газ, і насамперед

Класифікація ПАР за механізмом дії
За механізмом дії ПАР поділяються на чотири основні групи: 4.5.1. До першої групи відносяться речовини, поверхнево-активні на границі рідина – газ, і насамперед

Використання ПАР в техніці
На даний час ПАР широко використовують у багатьох галузях господарства. Наприклад, у текстильній і паперовій промисловості, у виробництві косметики, фармацевтичних, бактерицидних, фунгіцидних і зас

Стійкість і коагуляція дисперсних систем
Існує два поняття – агрегативна і кінетична нестійкість дисперсних систем. Агрегативна нестійкість виявляється в самовільному утворенні агрегатів з часток дисперсної фази системи з наступним їхнім

Молекулярно-адсорбційна стабілізація дисперсних систем
У неполярному дисперсійному середовищі частки дисперсної фази позбавлені електричного заряду. Електричний фактор стабілізації відсутній. Між дисперсними частками діють тільки сили взаємного притяга

Процеси стабілізації дисперсних систем і їхня роль у техніці
  Типові колоїдні системи чуттєві до дії електролітів. Однак при введенні в них незначних концентрацій високомолекулярних речовин і утворенні на поверхні часточок відповідного ад

Поняття про структурно-механічні властивості
Найважливіші властивості фізичних тіл, насамперед твердих тіл, їх механічні властивості: в'язкість, пружність, пластичність, міцність. Вони визначають здатність тіл чинити опір руйнуванню під дією

Загальні відомості про структуроутворення в дисперсних системах
Згідно з уявленнями П.О. Ребіндера, структури в колоїдних і мікрогетерогенних системах можна розділити на коагуляційні (тиксотропно-оборотні) і конденсаційно-кристалізаційні (необоротно руйнуються)

Деформації і течії
Реологія – наука про деформації і течії різноманітних реальних тіл. Реологія – це наука про поведінку матеріалів (систем, тіл) з вра

Методи реологічного моделювання
Для характеристики тіл з комплексними властивостями використовують класичний для реології спосіб механічного моделювання. Структурними елементами реологічних моделей є пружина, поршень (або куля) т

Методи реологічного моделювання
Для характеристики тіл з комплексними властивостями використовують класичний для реології спосіб механічного моделювання. Структурними елементами реологічних моделей є пружина, поршень (або куля) т

Методика побудови реологічних кривих
В'язкість можна вимірити при постійному крутильному моменті (постійне навантаження), прикладеному до однієї з поверхонь, чи при постійній швидкості обертання однієї з поверхонь

Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
У світлі молекулярно-кінетичних уявлень процес течії структурованих рідин, на відміну від ньютонівських, складається з декількох елементарних актів. Якщо немає зовнішньої зрушувальної сили, тиксотр

Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
У світлі молекулярно-кінетичних уявлень процес течії структурованих рідин, на відміну від ньютонівських, складається з декількох елементарних актів. Якщо немає зовнішньої зрушувальної сили, тиксотр

Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
У світлі молекулярно-кінетичних уявлень процес течії структурованих рідин, на відміну від ньютонівських, складається з декількох елементарних актів. Якщо немає зовнішньої зрушувальної сили, тиксотр

Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
У світлі молекулярно-кінетичних уявлень процес течії структурованих рідин, на відміну від ньютонівських, складається з декількох елементарних актів. Якщо немає зовнішньої зрушувальної сили, тиксотр

Основні закономірності кінетики кристалізації нової фази з пересичених розчинів і фазовий склад цементного каменю
В ідеалізованому випадку процеси кристалізації складаються з послідовно елементарних актів виникнення зародків нової фази і їхнього росту. Теорія виникнення зародків кристалізації дана в п

Формування структури цементного каменю
За сучасними поглядами, у початковий період (перша стадія гідратації) при змішуванні цементу з водою в процесі гідролізу трикальцієвого силікату виділяється гідроксид

Фізичні основи ущільнення і формозміни бетонних сумішей
Свіжоприготовлена бетонна суміш має пухку нестабільну структуру з високою пористістю (П0 до 15%) і значним об'ємом залученого повітря (особливо при низькому водоутриманні суміші). Необхі

Основні параметри вібраційного ущільнення бетонної суміші
Ущільнення суміші як пружньов’язкопластичного тіла може відбутися, якщо енергетичні параметри зовнішніх впливів достатні для подолання граничного опору зсуву бетонної суміші. При відповідності пара

Вібродиспергування та виброперемішування суміші
Вібродиспергування. Робота, що необхідна для руйнування твердого тіла, не залежить від того, яка машина буде використана для подрібнення. Роботу руйнування можна підраховувати

Шляхи інтенсифікації ущільнення сумішей
9.4.1. Принциповий зміст процесу перемішування сумішей Технологія виробництва асфальтових та дьогтевих бетонних сумішей і бетонів складається з двох осно

Шляхи інтенсифікації ущільнення сумішей
9.4.1. Принциповий зміст процесу перемішування сумішей Технологія виробництва асфальтових та дьогтевих бетонних сумішей і бетонів складається з двох осно

Бітумополімерні в’яжучі і асфальтобетони на їх основі
Органічні в'яжучі речовини являють собою групу природних чи штучних термопластичних твердих, в’язкопластичних чи рідких речовин, що складаються із суміші органічних, від

Бітумополімерні в’яжучі і асфальтобетони на їх основі
Органічні в'яжучі речовини являють собою групу природних чи штучних термопластичних твердих, в’язкопластичних чи рідких речовин, що складаються із суміші органічних, від

Склад, структура і властивості нафтових дорожніх бітумів
Під терміном «бітум» розуміють суміш рідких, напівтвердих чи твердих сполук вуглецю і водню, що містять у невеликій кількості кисень-, сірку- й азотовмісні речовини і метали, а також значну кількіс

Галузь застосування.
10.3.1. Визначення. Склад. Класифікація. – Дорожні бітумні емульсії являють собою дисперсні системи з двох не розчинних одна в одній рідин. Перша

Бітумні емульсії – мікрогеторогенні дисперсні системи
Дослідники розглядають емульсію як дисперсну мікрогетерогенну стабілізовану систему рідина – рідина. У емульсії виділяють дві фази: дисперговану (переривну) і диспергуючу (або непереривну). На пове

Технологія виробництва
Процес утворення емульсії складається з розподілення однієї рідини в іншій і утворення стійких крапель при наявності ПАР у системі, яка знижує поверхневий натяг середовища. Рідина з низьким поверхн

Технічна характеристика триступеневого диспергатора
  Продуктивність, м3/с (т/ч) …………………………16,7×10-4 (5) Ширина робочих зазорів, мм ……………..……….0,5 – 4 Частота обертання вала, хв-1

Приготування аніонної і катіонної емульсій.
Температуру бітуму і розчину емульгатору визначають таким чином, щоб сума цих двох температур не перевищувала 2000С. В противному випадку може відбутися закипання суміші бітуму і розчину

Фізико-механічні властивості та технологічні вимоги.
Згідно з вимогами ДСТУ БВ.2.7-2005 “Емульсії бітумні дорожні” вони повинні відповідати наступним вимогам (табл. 10.8). Емульсії повинні бути стійкими при транспортуванні, тобто не повинно

Галузі застосування.
Таблиця 10.9 Клас емульсії Вид роботи ЕА - Ш ЕАМ – Ш Доглядання за свіжоукладеним цементобетоном і цементогрун

Водостійкість асфальтополімербетонів
Використання бітумів, що модифіковані полімерами (БМП) у промислово розвинених країнах набирає усе більш широкі масштаби. Близько 10 % всіх застосовуваних у дорожньому будівництві бітумів модифікую

Роль матриці асфальто- і дьогтебетону у формуванні властивостей бетонів
Структура асфальто- і дьогтебетону - багатокомпонентного, полідисперсного, композиційного матеріалу, характеризується кількістю, формою, співвідношенням зерен різної крупності, складом, структурою

Дьогтебетон
Дьогтебетон – це штучний будівельний матеріал, одержуваний ущільненням перемішаної до однорідного стану при оптимальній температурі суміші дьогтю, щебеню, піску і мінерального поро

Асфальтобетон
Відповідно до ДСТУ Б В. 2. 7 – “Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний” асфальтобетонні суміші підрозділяються на щебеневі, гравійні і піщані. За температурою уклад

Утомленісна довговічність асфальтобетонів і роль агресивних середовищ
Довговічність – здатність матеріалу забезпечувати працездатність конструкції при заданих режимах експлуатації. Довговічність – це узагальнена властивість матеріалу, яка може характ

Дьогтебетони і асфальтобетони з комплексно-модифікованою мікроструктурою
Властивості бетонних сумішей на органічних в’яжучих, що призначені для будівництва конструктивних шарів нежорстких дорожніх одягів, визначаються насамперед якістю органічного в’яжучого і процесами

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ВИВЧЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Баженов Ю.М. Технология бетона. – М.: Высш. шк., 1987.– 415 с. 2. Берлин А.А., Басин В.Е. Основы адгезии полимеров. М.: Химия, 1969. – 319 с. 3. Братчун В.И., Золотарёв В.А. Мо

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги