рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Метод матеріального балансу при розрахунках рівноважного складу розчинів

Метод матеріального балансу при розрахунках рівноважного складу розчинів - раздел Химия, Аналітична хімія Загальні положення. Рівноваги При Розчиненні У Воді Сполук – Сильних Електролітів (Які Повністю Розпадаютьс...

При розчиненні у воді сполук – сильних електролітів (які повністю розпадаються на іони) – за умови іони, що утворюються у розчині не вступають в інші реакції, рівноважний склад частково можна описати на основі рівнянь матеріального балансу.

приклад 1. Розчиненням у воді солі MgCl2 приготували розчин із концентрацією 0,25 моль/л. Який рівноважний склад розчину?

Розв’язання. При розчиненні у воді MgCl2 кожна умовна молекула породжує 1 іон Mg2+ та два іони Cl-. Значить [Mg2+] = 0,25 моль/л, a [Cl-] = 0,50 моль/л. Оскільки за участю води в такому розчині проходить тільки реакція дисоціації

H2O D H++OH- KW = [H+]·[OH] = 10-14, (a)
то матеріальний баланс по протонам (або по гідросид-іонам) має вид:

t(H+) = [H+] – [OH] = 0 (b)

з рівняння (а) виразимо рівноважну концентрацію іона гідроксиду [OH] = kw/[H+] і підставимо в рівняння (b):

[H+] – kw / [H+] = 0

[H+]2 = kw =10-14 [H+] =10-7 моль/л,

І в результаті [OH] = 10-14/10-7=10-7

Відповідь: [Mg2+] = 0,25; [Cl-] = 0,50 моль/л; [H+] =

= [OH-] =10-7 моль/л.

Якщо іони, що утворились при розчиненні солі беруть участь в інших реакціях із утворенням нової частинки, кожна така реакція характеризується окремою константою рівноваги, а значить формується незалежне рівняння константи рівноваги закону діючих мас. У результаті число рівнянь дорівнює числу нових невідомих рівноважних концентрацій іонів і молекул. Із указаного в цьому абзаці випливає висновок про те, що об’єднання рівнянь матеріального балансу та рівнянь констант ЗДМ для рівноважної системи розчину з відомими загальними концентраціями класів компонентів забезпечує розрахунки рівноважного складу.

Приклад 2. Розчиненням у воді солі HCOOAg приготу­вали розчин з концентрацією 0,1 моль/л. Який рівноважний склад розчину? (HCOO- – аніон мурашиної кислоти, форміат-іон).

Розв’язання. У розчині присутні такі частинки: Ag+, HCOO-, H+, OH-, AgOH, Ag(OH)2-, HCOOH.

Коментарі: Перші дві частинки утворились при розчиненні у воді мурашинокислого срібла. Наступні дві – при дисоціації води. гідроксокомплекси срібла утворились при взаємодії з водою іонів Ag+.

1) Ag+ + H2O D AgOH + H+ βОH1KW =102·10-14 = 10-12

. (a)

Константа ЗДМ для реакції (1) складається з констант двох реакцій (b), (c):

H2O D H+ + OH- KW = 10-14 = (b)

Ag+ + OH- D AgOH βОH1 = 102 = (c)

----------------------------------------------------------------------

Ag+ + H2O D AgOH + H+ βОH1KW = 102·10-14.

Аналогічно константа ЗДМ (d) для реакції (2) складається з констант двох реакцій (e),(g):

2) Аg+ + 2H2OD Ag(OH)2- +2H+ βОH2KW2 = 104·(10-14)2 =10-24 βОH2KW2 = . (d)

2 H2O D H+ + OH- KW2 = 10-14 (e)

Ag+ + 2OH- D Ag(OH)2- βОH2 = 104 (g)

--------------------------------------------------

2H2O + Аg+DAg(OH)2- +2H+ βОH2KW2 = 10-24.

Остання частинка – недисоційована форма мурашиної кислоти, утворюється в результаті взаємодії з протонами води форміат-іону:

HCOO- + Н+ D HCOOН βH1 = 103,745 =. (h)

Звертаємо увагу! Щоб назвати всі частинки, що утворюються у розчині, необхідно проконтролювати наявність констант ЗДМ (див. довідкові таблиці констант рівноваг) між іонами, що утворились при розчиненні сполуки у воді, катіонів з іонами ОН- аніонів з іонами Н+.

Іони і молекули, що присутні в розчині утворюють класи частинок – групи іонів та молекул, до складу яких входить один і той же атом, або одна і таж група атомів. У нашій задачі утворилось три класи частинок:

1) клас іонів срібла: Ag+, AgOH, Ag(OH)2-;

2) клас форміат іонів: HCOO-, HCOOH;

3) клас іонів водню: H+, OH-, AgOH, Ag(OH)2-, HCOOH.

Для кожного з трьох класів записують рівняння матеріального балансу:

t(Ag+) = [Ag+]+[AgOH]+[Ag(OH)2-] = c(HCOOAg) = 0,1 (k)

t(HCOO -) = [HCOO-]+[ HCOOH] = c(HCOOAg) = 0,1 (l)

t(H+) = [H+]+[ HCOOH] – [OH] – [AgOH] –2[Ag(OH)2-] = 0 (m)

З рівнянь (a), (d), (h) виражають відповідно [AgOH], [Ag(OH)2-], [HCOOH] підставляють їх у рівняння (k) та (l) і отримують відповідно вирази для [Ag+] та [HCOO-]

, (n)

. (o)

Після підстановки рівнянь (n) і (o) в рівняння ЗДМ (a), (d). (h) виражають [HCOOH], [AgOH], [Ag(OH)2-] і підставляють у рівняння матеріального балансу по водню (m), додатково замінюють [OH] на KW/[H+]. У результаті отримують рівняння, в якому лише одна невідома. Це – [H+]·[H+]+–2= 0. (p)

Для формування системи рівнянь для розрахунку рівноважного складу розчину методом матеріального балансу зручно скористатися матрицею стехіометричних коефіцієнтів:

1) Виділяють незалежні компоненти багатокомпонентної системи – компоненти, які присутні в розчині і не утворюються при взаємодії з іншими іонами (молекулами). При взаємодії з іншими частинками в розчині кожний із незалежних компонентів утворює окремий клас. Для прикладу 2 – це Ag+, HCOO- і H+.

2) Будують матрицю стехіометричних коефіцієнтів.

У 2-4 стовпчиках матриці вказують стехіометричні коефіцієнти в реакціях утворення продуктів за участю незалежних компонентів. 5 стовпчик – це продукти реакції, серед яких у верхній частині вказують і незалежні компоненти. Це значить, що серед продуктів будуть усі іони і молекули, що присутні в розчині. У 6 стовпчику вказують логарифми констант рівноваги утворення кожного з продуктів. Для незалежних компонентів константа рівноваги тотожна одиниці. Рівноважна концентрація кожного з продуктів дорівнює добутку константи рівноваги і рівноважних концентрацій незалежних компонентів у степенях відповідних стехіометричних коефіцієнтів. Наприклад, (див. 7 строчку):

[Ag(OH)2-] = 10-24[Ag+][H+]-2.

 

Матриця стехіометричних коефіцієнтів

 

  стехіометричні коефіцієнти при взаємодії незалежних компонентів    
№ п\п Ag+ HCOO- H+ Продукт реакції lgK
Ag+
HCOO-
H+
HCOOH lgβH1 =3,745
-1 OH- lgKw = -14
-1 AgOH lgβOH1+lgKw= -12
-2 Ag(OH)2- lgβOH2+2lgKw= -24

 

Рівняння матеріального балансу для кожного класу (див. рівняння (k, l, m)) дорівнюють сумі добутків рівноважних концентрацій продуктів (стовпчик 5) та стехіометричних коефіцієнтів відповідного незалежного компонента.

підстановка в рівняння матервльного балансу по водню (m) дає рівняння (p).

Після зведення у рівнянні (p) до спільного знаменника чисельник утворює рівняння з невідомим у 5 степені.

Звертаємо увагу!

Після підстановки значень отримуємо:

103,745·10-1·10210-14·[H+]5 + (103,745–103,745·10-14·0,1) [H+]4 +
+(1+104·10-28·103,745+2·103,745·104·10-28·0,1) – (10-14·0,1+10-14)) [H+]3 – (104·10-42·103,745 +102 10-28+2·104·10-280,1· [H+]2–104·10-28 = = 0.

10-9.45 [H+]5 +103,745 [H+]4+[H+]3+10 -25,824· [H+]2 – 10-24 = 0.

Після зведення подібних:

[H+]5 + 1013,195[H+]4 +109,45 [H+]3 +10 -16,374·[H+]2 – 10-14,55 = 0.

Після розвязання рівняння значення рівноважної концентрації [H+] підставляють у рівняння (b), (n), (o) – знаходять [OH], [Ag+], [HCOO-]. Виходячи з останніх за рівняннями (a), (c) знаходять концентрації [Ag(OH)], [Ag(OH)2- ].

Зрозуміло, що розв’язання такого рівняння високої степені досить громіздке, воно незручне для створення комп’ютерних програм розв’язання, потребує алгебраїчних спрощень. Щоб не мати справу з громіздкими рівняннями, треба виділити серед хімічних рівноваг у розчині таку рівновагу (таку хімічну реакцію), для якої значення константи рівноваги з участю переважаючих компонентів (часто вони є незалежними) найбільша. Якщо таку рівновагу вдалося знайти, то використовують рівняння закону діючих мас для цієї рівноваги і розраховують рівноважні концентрації учасників реакції за схемою М. П. Комаря.

Стехіометрія реакції та рівень концентрацій реагентів. Якщо константа ЗДМ досить близька до 1, а її логарифм до 0, висновок, у який бік зміщено рівновагу, не такий тривіальний. Для реакції (1) розмірність концентраційної константи ЗДМ – це (моль/л)a, де a = S aj – сума стехіометричних коефіцієнтів при усіх реагентах, крім розчинника, Н2О та реагентів у твердих фазах. Тривіальна оцінка є справедливою, якщо a = 0, або якщо концентрації за порядком величини близькі до 1 моль/л (тоді розмірність Кс істотно не впливає на висновок про напрям реакції). Вплив стехіометричних коефіцієнтів тим більший, чим більше концентрації за порядком величини відрізняються від 1 моль/л. У сумнівних випадках оцінюємо величину зсуву реакції, підставляючи до ЗДМ оцінки концентрацій с*j. Розглянемо дисоціацію іона Cr2O72‑,

Cr2O72‑ + H2O D 2 HCrO4, lg K = ‑1,97 [I = 1],

якщо (а) с(Cr2O72‑) = 0,005 моль/л; (b) с(Cr2O72‑) = 5×10‑5 моль/л. Хоч константа досить мала (К » 0,01), а позитивна сума усіх стехіометричних коефіцієнтів, (‑1) + 2 = 1, та мала вихідна концентрація сприяють зсуву рівноваги реакції праворуч. Оцінюючи цей ефект, розрахуємо рівноважний склад, підставляючи до ЗДМ вирази

j] » с*j = сj + х × aj.

Для варіанта (а)

  Cr2O72‑ + H2O D 2 HCrO4, lg K = ‑1,97
c 0,005 -    
Dc x -   2 x  
[ ] 0,005 ‑ x -   2 x,  

Підставляючи формули з рядка [ ] у ЗДМ, маємо рівняння

(2 x)2 / (0,005 – x) = 10‑1,97, 4 x2 + 10‑1,97x – 0,005×10‑1,97 = 0,

із позитивним коренем x = 2,56×10‑3 моль/л,

[Cr2O72‑] = 0,005 – x = 2,44×10‑3 моль/л,

[HCrO4] = 2 x = 5,12×10‑3 моль/л.

Частка вихідного Cr2O72‑, що залишилася при переході до рівноваги, це

x / 0,005 = 0,512, або 51,2 %.

Аналогічні розрахунки для варіанта (b) дають

x = 4,91×10‑5 моль/л, [Cr2O72‑] = 5×10‑5x = 9×10‑7 моль/л,

[HCrO4] = 2 x = 9,82×10‑5 моль/л, x / 5×10‑5 = 0,982, або 98,2 %.

Розглянемо ще, яка реакція є відповідальною за розчинення Ag2S(s) у азотній кислоті, c(HNO3) = 3 моль/л. Кислота HNO3 практично є сильною – повністю іонізованою. Отже c(HNO3) = 3 моль/л фактично означає c(H+) = c(NO3) = 3 моль/л. Сульфід розчиняється або через кислотно-основні властивості аніону S2‑, що зв’язується з Н+, або через окиснення сульфідної сірки до елементної дії окисника, іона NO3. Розглянемо ці можливості. Першій відповідає лінійна комбінація реакцій

 

Ag2S(s) D 2 Ag+ + 2 S2‑ lg Ks = ‑50,1
H+ + S2‑ D HS, lg KH1 = 13,9
H+ + HS D H2S, lg KH2 = 7,02
Ag2S(s) + 2 H+ D 2 Ag+ + H2S, ‑29,2.

Для дуже малої К годі сподіватись на помітний зсув рівноваги праворуч.

Другій можливості відповідає лінійна комбінація

 

Ag2S(s) D 2 Ag+ + 2 S2‑, ‑50,1,
S2‑ ‑ 2 е D S(s, ромбічна), 15,7,
NO3 + 4 H+ D NO(g) + 2 H2O, 48,7,
3 Ag2S(s) + 2 NO3 + 8 H+ D 6 Ag+ + 3 S(s) + 2 NO(g) + 4 H2O. ‑5,8.

Ця константа значно більша, ніж попередня, і різні стехіометричні коефіцієнти закликають до докладнішого дослідження. Складімо схему Комаря,

 

3 Ag2S(s) + 2 NO3 + 8 H+ D 3 S(s) + 2 NO(g) + + 4 H2O + 6 Ag+   ‑5,8
c -   -  
Dc - 3 x ‑ 2 x ‑ 8 x   - 6 x  
[ ] - 3 ‑ 2 x 3 – 8 x   - 6 x  

Розв’язуючи відповідне рівняння ЗДМ,

(6 x)6 / {(3 – 2 x)2 (3 – 8 x)8} = 10‑5,8,

маємо x = 0,080 моль/л, [NO3] = 3 – 2 x = 2,840 моль/л, [H+] =

= 3 – 8 x = 2,360 моль/л, [Ag+] = 6 x = 0,480 моль/л, S(Ag2S(s)) = 3 x = 0,24 моль/л, а це не така вже маленька величина!

У рівняння ЗДМ не входив р(NO(g)), парціальний тиск газу, бо у дослідженій моделі процесу ми припускали, що р(NO(g)) = 1 атм, а надлишок газоподібного продукту над цією величиною виходить із розчину – розчин є насиченим відносно продукту NO(g). За довідковими даними, розчинність NO(g) у воді дорівнює 3,3×10‑3 моль/л при 0 оС та 1,05×10‑3 моль/л при 60 оС. За рівнянням реакції, концентрація продукту NO дорівнює 2 x = = 0,160 моль/л, а це істотно перевищує розчинність, і модель підтверджено. У практичній роботі систему підігрівають. Це змінює константи рівноваги (напрям визначається знаком DH реакцій), пришвидшує перетворення, зменшує розчинність NO(g) та сприяє вилученню його з системи. З нашої оцінки випливає можливість процесу й у звичайних умовах.

Нижче наведено кілька прикладів розв’язання задач на розрахунки рівноважного складу розчинів.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Аналітична хімія Загальні положення. Рівноваги

імені В Н Каразіна.. Аналітична хімія Загальні положення РІВНОВАГИ..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Метод матеріального балансу при розрахунках рівноважного складу розчинів

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Програма
"АНАЛІТИЧНА ХІМІЯ" для студентів біологічного факультету денної форми навчання     Харків - 2010

Аналітична хімія. Загальні поняття і визначення
Аналітична хімія – це наукова дисципліна про методи, засоби й загальну методологію здобуття інформації про якісний i кількісний склад матеріальних об'єктів на основі дослідження хі

Класифікація методів аналізу, що грунтується на кількості речовини аналіту
Метод Маса аналіту, г Об’єм розчину проби, мл Кількість речовини аналіту Макроаналіз 1 – 10

Методи аналітичної хімії
Метод аналізу – універсальний і теоретично обґрунтований спосіб визначення складу об’єкту, це сукупність принципів, на яких базується аналіз без конкретних посилань на об’єкти та компоненти.

Якісний аналіз. Загальні відомості
Метою якісного аналізу є виявлення окремих елементів та іонів, що входять до складу речовини. Якісний аналіз здійснюють хімічними, фізико-хімічними фізичними або біологічними методами. Хі

Характерні групи атомів у органічних реагентах
Солетворні групи атомів Комлексотворні групи атомів Карбоксильна ‑ СООН Спиртова або фенольна

Використання органічних реагентів у аналізі
Реагент Формула Об’єкти, що визначають Якісний аналіз Кількісний аналіз Алізарин

Закон дії мас. Алгебра хімічних реакцій
Хімічна рівновага. Зворотні реакції проходять як у прямому, так і у зворотному напрямах. Рівновага встановлюється, якщо ці зміни взаємокомпенсуються. Рівноважний склад – сук

Алгебраїчний підхід при записі рівнянь хімічних реакцій
Розглянемо реакцію загального вигляду 0 D aj Aj, (12) де S – символ суми, j – н

Позначення констант рівноваг
Реакції (загальний вигляд та приклади) Позначення Примітки 1. Константи стійкості комплексів

Лінійні комбінації реакцій
Ми вже мали змогу звернути увагу, що рівняння приєднання кількох протонів до багатозарядного аніону (або кількох лігандів до іону-комплексоутворювача) характеризуються загальною константою, яка дор

Ускладнення у визначенні областей переважання
Якщо послідовність усіх N ступінчатих констант спадна, K1 > K2 > . . . > KN, то у всіх N+1 реагентів і

Приклади обчислень рівноважних концентрацій розчинів за схемою Комаря М. П
Розглянемо приклад 2, який наведено в розділі «Метод матеріального балансу» Розв’язання. При розчиненні солі HCOOAg у воді – у розчині будуть такі

Буферні розчини
  Якщо для розчину характерна властивість зберігати значення будь-якої рівноважної концентрації (активності) при його розведенні або додаванні до нього інших реактивів, то такий розчи

Розрахунки рН буферних розчинів
Розглянемо кілька прикладів. Приклад 1. Визначити рН буферного розчину, який приготували змішуванням розчинів: 55 мл оцтової килоти (с0(HAc) = 0,15 моль/

Приготування буферних розчинів із заданим рН
Буферний розчин із заданим рН з відомою парою буферуючих компонентів можна приготувати трьома способами: - змішуючи в необхідному співвідношенні кількості речовини; розчини слабкої кислоти

Взаємодія катіонів із деякими реагентами
Іон Реагент SO42- Cl- OH- NH3.

Реакції катіонів l-ї аналітичної групи
  Реактив Ag+ Hg22+ Pb2+ HCl (розведе-на), хлориди

Мікрокристалоскопічна реакція на кальцій
Розведена H2SO4 та розчини сульфату утворюють із катіонами Са2+ голчасті кристали гіпсу, CaSO4 ×2 Н2О. На предметне скло нанесі

Реакції катіонів 2-ї аналітичної групи
  Реактив Ва2+ Sr2+ Ca2+ Н2SO4 та сульф

Алюміній
4.1.1. Осадження Al(OH)3(s), його амфотерність. У пробірку налийте 3 краплі розчину Al(NO3)3 й додайте 3 краплі розчину амі

Реакції катіонів 4-ї аналітичної групи
  Реактив Fe2+ Fe3+ Bi3+ Mn2+ Sb(III) та Sb(V)

А група катioнів
Катіони 5-ї групи Cu2+, Cd2+, Ni2+, Co2+, Mg2+, Нg2+ у лужному середовищі в присутності Н2О2 (в умовах відокр

Реакції катіонів 6-ї аналітичної групи
  Реактив K+ Na+ NH4+ NaHC4O4

Проби на присутність аніонів-відновників
а) До 3-4 крапель розчину додайте 1-2 краплі розчину з c(H2SO4) = 1 моль/л, 1-2 краплі розчину I2 у KI та 6-8 крапель розчину крохмалю. Якщо розчин знебарвлю

Систематичний якісний аналіз аніонів
88) Які особливості якісного аналізу аніонів порівняно з аналізом катіонів? 89) Назвіть групові реагенти і склад груп систематичного аналізу аніонів. 90) Що таке «водяна витяжка»

Модуль 1.
Приклади розв’язання задач 1. Запишіть значення констант наступних рівноваг: 1)1) H2AsO4- D HAsO42- + H+

Теорія похибок і статистична обробка результатів вимірювань
При проведенні експериментальних досліджень вимірювання повторюють кілька (n) разів – отримують паралельні значення вимірюваного параметру: x1. x2 …xn

Теоретичні значення Q – критерію. при різних довірчих імовірностях Р
  n Q( n. P ) P = 0.90 p = 0.95 p = 0.99 0

Таблиця 2
Значення критерію грубої похибки β n β α = 0.05 α = 0.

Значення t-критерію Стьюдента
f p 0.90 0.95 0.99 0.995 0.999 6.3130

Таблиця 4
значення критерію фішера, F (f1, f2, P = 0,95 ).

Терези і принцип зважування
Масу речовини m вимірюють, зважуючи речовину. Вага Р є про­пор­цій­ною масі P = mg, де g – прискорення сили тяжіння. Зважуючи, силу притягування порівнюють із в

Конструкція аналітичних терезів
У сучасні аналітичні терези вмонтовано інтерфейси, що спо­лу­ча­ють устрої. У них повністю автоматичне внутрішнє градуювання з урахуванням температури, пристрої для тарування у всьому діапазоні зва

Порядок зважування на терезах типу ВЛР-200
Увага! Вмикати терези слід при закритих бокових шторках. Ставити об’єкт зважування на ліву шальку, а гирі – на праву. Змінювати навантаження можна тільки при вимкнутих

Умови висушування деяких кристалогідратів
Кристалогідрат Умови висушування Над безводяною сіллю Маса водя­ної пари (мг / л) BaCl2.2H2

Загальні відомості
У та­ких ме­то­дах хі­міч­но­го ана­лі­зу, як гра­ві­мет­рія та так зва­ні фі­зи­ко-хі­міч­ні ме­то­ди, ви­ко­рис­то­ву­ють гра­ду­йо­воч­ну за­леж­ність між скла­дом об­’єк­та та фі­зич­ною влас­т

Мірний посуд та робота з ним
Який мірний посуд вживають у хімічних аналізах? Одиниці об’єму.Одиницею об’єму в інтернаціональній си­сте­мі одиниць (СІ) є кубічн

Перевірка місткості посуду
Загальні засади. Згідно ДСТУ, допускають такі відхилення від номінальної місткості (± см3)   для колб  

Таблиця 3
Ефективна густина води, r*, г/дм3, що використовується у перевірці мірного посуду, та сума поправок (А + В + С) , г/дм3 t,

Поправки для об’ємів (в см3), що виміряні мірним посудом (каліброваним для температури 20 °С), якщо ним користуються при різних температурах
Ви­мі­ря­ний об’­єм, см3 Температура, оС

Кислотно-основне титрування
Методики грунтуються на кислотно-основних пе­ре­тво­рен­нях – пе­ре­да­чі іону водню від аналіту до титранту або навпаки. Тит­рантами зазвичай є силь­ні кислоти або сильні ос­но­ви (луги), ана­літа

Реактиви й обладнання
Хлороводнева кислота, стандартизований розчин c(HCl) = 0,1 моль/л; Бромкрезоловий зелений, розчин із масовою часткою w » 0,1 % у водно-етанольній суміші (8:2 за об'ємом); Б

Комплексонометричне титрування
Реакції комплексоутворення здавна є основою деяких тит­ри­мет­рич­них визначень. Так, іони га­ло­ге­ні­дів визначають тит­ру­ван­ням комплексоутворювачем – іонами Hg2+ (

Окислювально-відновлювальне титрування
В окислювально-відновлювальному титруванні або ана­літ A є від­новлювачем (і у титруванні окислюється), а тит­ран­т T – окис­лювачем (і у титруванні відновлюється), або навпаки, ана­літ A є окислюв

Стандартизація за наважками кристалічного іоду
2А. Реактиви й обладнання: Тіосульфат натрію, розчин c(Na2S2O3.5H2O) » 0,1 моль/л у сві­жо­про­кип’­я­че­ній дистильова

Стандартизація за наважками дихромату калію
2Б. Реактиви й обладнання: Тіосульфат натрію, розчин c(Na2S2O3.5H2O) » 0,1 моль/л, як у пункті 2А; Дихромат ка

Кислотно-основне титрування
Приклади розв’язання задач Приклад 1. Наважку бури (Na2B4O7·10H2O) масою 0,3221 г розчинили у воді. На титрування одержаного ро

Комплексонометричне титрування
Приклади розв’язання задач Приклад 1. Наважку сплаву, що містить цинк та мідь, масою 0,8512 г розчинено й об’єм розчину доведено до 100 мл. При визначенні сумарної кількос

Електрохімічні методи аналізу
В основі електрохімічних методів лежать процеси на електродах або в міжелектродному просторі при виникненні потенціалу або при пропусканні електричного струму через розчин. Електродний процес – гет

Теоретичні основи потенціометрії
Для вирішення аналітичної задачі потенціометричні вимірювання можна проводити двома способами. Перший спосіб – пряма потенціометрія, полягає в тому, що в досліджуваний розчин занурюють необхідний і

EACх = Eх = EAB(lACх / lAB)
Із цих рівнянь можна отримати, що Eх = Eст(lACх / lACст), де lACхтаlACст –

Результати вимірювань оформлюємо у таблицю
  № розчину с(NaF), моль/л lgс(F-) е.р.с., мВ   &nb

Шпателі, скляні палички
3. Хід роботи Наважку зразка (mo), що містить близько 0,1 г заліза, розчиня­ють при нагріванні у 20 мл концентрованої хлорводневої кислоти. Якщо розчинення неп

Атомна спектроскопія
Атомна спектроскопія– фізичний метод, що грунтується на залежності між складом речовини та випромінюванням чи поглинанням світла у певних умовах. Емісійний спектральний аналіз грун

Атомно-емісійний метод аналізу
Лабораторна робота № 4.1. Визначення калію та натрію в мінеральних водах методом полум'яно-емісійної спектрометрії. Мета роботи: 1. Визначити масов

Спектрофотометрія
Спектрофотометричні методи аналізу базуються на законі Бугера, який виражають рівнянням , де I

Визначення загальної кількості летких фенолів у стічній воді у перерахунку на C6H5OH
Мета роботи: 1. Ознайомитися з основними етапами методики спектрофотометричного аналізу домішок органічних речовин. 2. Освоїти алгоритм вимірювань на фотометрі. 3. Визначит

Вибрані кінетичні методи аналізу
  У багатьох методах аналізу до стану рівноваги до­водять хі­міч­ні перетворення, за якими аналіт переводять у інші сполуки, що формують вихідний сиг­нал (масу чи об’єм, випромінюванн

Сутнiсть методики
Щоб визначити мiкрокiлькості альдегідiв, використовують ре­ак­цiю окислення п-фенiлендiаміну пероксидом водню, на яку альде­гіди дiють як каталiзатори. Схема механізму реакцiї (за нинiшнiми уявленн

Алгоритм методики
2.1. Прилади й реагенти Фотоелектроколориметр; Секундомiр; Вимiрювальнi колби мiсткiстю 50 мл; Піпетки мiсткiстю 5 мл; Піпетки с подiлками мiсткi

Алгоритм методики
2.1. Прилади та реагенти Фотоелектрокалориметр КФК з мікропроцесором; Вимiрювальнi колби мiсткiстю 50 мл; Пiпетки мiсткiстю 2 мл; Пiпетки з подiлками мiст

Хроматографічні методи аналізу
  У таких процесах розділення компонентів, як екстракція, у випадках, коли коефіцієнти розподілу між фазами для різних компонентів мало відрізняються один від одного, відокремити їх у

Біологічні та біохімічні методи аналізу
Біологічні методи аналізу базуються на тому, що для життєдіяльності; росту, розмноження й взагалі нормального функціонування живих істот необхідне середовище певного хімічного складу. При зміні цьо

Приклади використання біологічних методів для визначення різних сполук
Індикаторний організм Сполука, яку визначають Cmin, P = 0,95 Мікроорганізми мкг/мл

Таблиця 2
Приклади використання ферментів для визначення їх субстратів (I) і інгібіторів (II) Клас ферментів Індикаторна реакція

Неорганічні ліганди
OH‑, гідроксид ‑ іон   H+ lg Kw = { ‑13,997; D H = ‑55,81

Органічні ліганди: аміни
C2H7NO, H2N‑CH2‑CH2‑OH, 2‑аміноетанол H+ lg KH

Органічні ліганди: карбонові кислоти
CH2O2, HCOOН, мурашина кислота; ліганд HCOO‑, форміат-іон H+ lg KH = {

Органічні ліганди: амінокислоти
C2H5NO2, H2N-CH2-COOH, амінооцтова кислота (гліцин); ліганд: H2N-CH2-COO‑, L‑,

Інші органічні ліганди: оксими, тіоли тощо
CH4N2S, тіосечовина H2N-C-NH2 ÷ê S Ag+

Відновні напівреакції
Aglg K(Ag2+ + e‑ Û Ag+) = 32,62 [I=4], Eo = 1,929 B lg K(2 AgO(s) + H2

Індикатори
(а) кислотно-основні індикатори Бромкрезоловий синій, L (синій) ® HL+ (жовтий): lg KH ={ 4,80 [20 о

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги