Алюміній

4.1.1. Осадження Al(OH)3(s), його амфотерність. У пробірку налийте 3 краплі розчину Al(NO3)3 й додайте 3 краплі розчину аміаку. Розчин з осадом поділіть на 2 пробірки. Осади відокремте на центрифузі, промийте. У 1‑у пробірку додайте розчин із с(HNO3) = 3 моль/л, а у 2‑у – розчин із с(NaOH) = 6 моль/л до розчинення. До розчину в 2‑й пробірці додайте рівний об’єм розчину NH4Cl й нагрійте суміш на водяній бані.

Поясніть спостереження за КЛД для системи Al(OH)3(s) - рH. У якому інтервалі рН алюміній (III) практично повністю осаджується? Запишіть рівняння реакцій, ураховуючи утворення аніонних гідрокомплексів та роль NH4+ як катіонної кислоти Бренстеда.

4.1.2. Реакція Аl (III) із морином. Нанесіть на цупкий фільтрувальний папір краплю насиченого спиртового розчину (бажано нещодавно приготованого) морину, жовтого барвника з екзотичних дерев, підсушіть й нанесіть

на неї краплю розчину Al(NO3)3. Папір опроміньте ультрафіолетовим (УФ) світлом. Відзначте колір флуоресценції лаку Al(OН)3 із морином.

4.2. Цинк (ІІ)

4.2.1. Осадження Zn(OH)2(s) та його амфотерність. Виходячи з розчину Zn(NO3)2, здійсніть операції, вказані у досліді 4.1.1 для Al(OH)3.

Відзначте схожість та різницю у результатах. Які комплекси цинку (ІІ), що не характерні для алюмінію (ІІІ), обумовлюють різницю? Запишіть рівняння реакцій і найдіть їх lg K. Побудуйте КЛД для Zn(OH)2(s) - рН.

4.2.2. Реакцiя Zn (ІІ) із (NH4)2Hg(SCN)4. Пересторога: залишки солей ртутi (отрута!), що входить до складу реактиву, зливати у спецiальний посуд.

На годинникове скло нанесіть по краплi розчинів Zn(NO3)2, розведеного Co(NO3)2, а потiм (NH4)2Hg(SCH)4. Поверхню годинникового скла потріть скляною паличкою. Через декiлька секунд (не бiльше нiж 2 хв) випадає блакитний осад змішаної фази ZnHg(SCN)4(s) та CoHg(SCN)4(s).

4.2.3. Мікрокристалоскопічний варіант реакцiї.На предметне скло нанесіть краплю розчину ZnCl2 та краплю розчину з c(HAc) = 3 моль/л. Трохи нагрійте й обробіть краплею розчину (NH4)2Hg(SCH)4.

.
Реакція Zn2+ із Hg(SCH)42‑ в присутності Со2+. Реакція Zn2+ із Hg(SCH)42‑ й невеликої кількості Сu2+, яка надає осадові блакитного забарвлення. Використовують, щоб виявити як Zn2+, так і Сu2+).

Утворюються характерні кристали − хрести та дендрити. Якщо концентрація Zn2+ мала, то форма кристалів – трикутники та клини. Наявність інших іонів металів змінює вигляд кристалів.

4.2.4. Екстракцiйне вiдокремлення комплексу цинку (II) з тiоціа­натом. 3 краплi розчину Zn(NO3)2 пiдкисліть рівним об’ємом розчину з с(HCl) = 3моль/л, додайте 3-4 краплi розчину NH4SCH. Ця сумiш не має бути забарвленою (при рожевому забарвленні через домiшки феруму (III) у реактивах додайте NaF, маскуючи ферум (III) у стійкі безбарвні комплекси).

До сумiшi додайте рiвний об’єм метилiзобутилкетона й енергiйно перемішайте. Органiчну фазу вiдберіть пiпеткою в окрему пробiрку, куди внесіть рiвний об’єм розчину з с(NH3) = 3 моль/л. Перемiшайте. Вiдберіть водяний шар реекстракта, пiдкисліть його оцтовою кислотою (перевiрте середовище) й виявіть Zn (II), як описано у попередньому пунктi. Аналогiчнi операції здійсніть із розчином Al(NO3)3 й SnCl2, щоб переконатись, що вони не дають реакцiї. Хром (VI) у кислому середовищi окиснює тiоціанат i заважає реакції, але під час аналізу хром (VI) вiдокремлюють ранiше за цинк (II).

Запишіть рiвняння реакції. Чи можна використовувати екстракцiю i реекстракцiю, щоб концентрувати цинк (II)?