2.1. Прилади й реагенти
Фотоелектроколориметр;
Секундомiр;
Вимiрювальнi колби мiсткiстю 50 мл;
Піпетки мiсткiстю 5 мл;
Піпетки с подiлками мiсткiстю 1 и 5 мл;
П-фенiлендiамiн, 0,05 моль/л;
Пероксид водню, 2,5 моль/л;
Формальдегід, розчин з масовою концентрацiєю 40 мкг/мл;
Фосфатний буферний розчин з pH=6,86;
Етилендiамiнтетраацетат натрію (ЕДТА, трилон Б), 0,01 моль/л.
2.2. Побудова градуювального графiка
У 6 вимiрювальних колб мiсткiстю 50 мл (№ 1, 2,..., 6) вносять по 1 мл розчину ЕДТА, щоб зв'язати домiшки iонiв металiв, що у незв'язаному станi можуть впливати на швидкiсть iндикаторної реакцiї. Потiм вносять по 5 мл розчину п-фенiлендiаміну, по 20 мл фосфатного буферного розчину та, нарештi, стандартний розчин формальдегiду в рiзних об’ємах – 0, 1, 2, 3, 4 и 5 мл (що по доведенню до мiтки забезпечує масу формальдегiду в колбi 0, 4, 8, 12, 16 та 20 мкг). У колбу № 1 додають 10 мл розчину пероксиду водню. У мить, коли введено першу краплю, вмикають секундомiр (час початку реакцiї), доводять до мiтки буферним розчином та перемiшують приблизно 1 хв. Тримати пpи цьому колбу за гоpло, щоб не охоплювати її кульки рукою й не нагрiвати рiдини. Через 5 хв пiсля початку реакцiї вимiрюють світлопоглинання у кюветi з довжиною поглинаючого шару 0,5 см, зелений свiтлофiльтр (№ 6, якщо використовуємо фотоелектроколориметр ФЕК-М й вода як розчин порiвняння). Аналогiчно чинять з розчинами 2,... , 6. Кожне вимiрювання повторюють тричi з новими порцiями розчину й результати усереднюють. За результатами вимiрювань будують градуювальний графiк (або одержують розрахункове рiвняння прямої за методом найменших квадратiв).
2.3. Вимiрювання невiдомої концентрацiї
Здійснюють тi ж самi опеpацiї, що й пpи гpадуюваннi, але замiсть вiдомих pозчинiв фоpмальдегiду беpуть вiд 1 до 5 мл аналізованого − залежно вiд попередньоi оцiнки його вмiсту. Масу фоpмальдегіду визначають за гpадуйовочною залежнiстю. Її пеpераховують у масову концентpацiю, подiляючи на об’єм вимipяної поpцiї pозчину.
Лабораторна робота № 5.2. Визначення вмісту хрому (VI) в розчинах кінетичним методом.
1. Сутнiсть методики
Щоб визначити мiкрокiлькості хрому (VI), часто використовують реакцiю окислення о‑дiанiзидину iоном персульфату, на яку згаданий елемент дiє як каталiзатор. Окислення веде до сильно забарвленої сполуки в хиноїднiй формi,
S2O82‑ + 2 e‑ Þ 2 SO42‑,
У вiдсутностi хрому (VI) реакцiя плине повiльно. При каталізаторі швидкiсть реакцiї збiльшується й описується рiвнянням
d x / d t = k {c(S2082‑) – x} Cкат(c1 – x),
де x – концентрацiя продукту окислення, t – час перебiгу реакцiї, k – константа швидкостi, cкат – концентрацiя Cr (VI), c(S2O82‑) – концентрацiя персульфату, c1 – концентрацiя о‑дiанiзидину. На початку процесу доданком x можна знехтувати й рiвняння зводиться до лiнiйного вiдносно концентрацiї каталiзатора
d x / d t = k c(S2082‑) cкат c1.
Щоб визначити швидкiсть реакцiї, стежать за залежнiстю світлопоглинання A вiд часу. Для реакцiї, що ми використовуємо, початкова дiлянка кiнетичної кривої – залежностi A вiд t – лiнiйна, а значення тангенса кута нахилу є пропорцiйним швидкостi реакцiї.
Щоб визначити концентрацiю каталізатора, готують декiлька розчинiв з однаковими об’ємами, величиною pH, вмiстом о-дiанiзидину й персульфату амонiю, але зi змiнною концентрацiєю каталiзатора. За результатами вимірювань, A залежно вiд часу перебiгу реакцiї t, будують для заданих концентрацiй каталiзатора кiнетичні криві й визначають тангенси кутів нахилу лiнiйної дiлянки цих кривих. Аналогiчно дослiджують розчин, в якому концентрацiя каталізатора невiдома. Експериментальнi данi обробляють таким чином. Креслять кiнетичнi кривi в координатах A ‑ t для всiх дослiдiв. Графiчно або розрахунком (дивись додаток: «Застосування програми MATCAD у розрахунках лабораторних робіт з фізико-хімічних методів аналізу») визначають величини тангенсiв кутiв нахилу на лiнiйних дiлянках кiнетичних кривих. За знайденими значеннями тангенсiв будують градуювальний графiк у координатах: тангенс - c. За графiком можна визначити невiдому концентрацiю каталізатора в розчинi.