ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Електроліти - речовини, які в розчинах та розплавах розпадаються на іони, внаслідок чого їхні розчини та розплави проводять електричний струм.
Електролітична дисоціація (або іонізація) - процес розщеплення електролітів на іони в середовищі полярних розчинників.
Ступінь електролітичної дисоціації (α) - відношення числа молекул, які розщепилися на іони (Nдис) до загального числа розчинених молекул (N):
Сильні електроліти - електроліти, які у розчинах практично повністю дисоціюють на іони; для них .
Слабкі електроліти - електроліти, які під час розчинення у воді лише частково дисоціюють на іони, а основне число їхніх молекул перебуває в розчині в недисоційованому стані; для них .
Кислоти - електроліти, що дисоціюють з відщепленням іонів .
Основи - електроліти, що дисоціюють з відщепленням іонів .
Амфотерні електроліти - електроліти, які дисоціюють і як кислоти, і як основи.
Константа дисоціації (Кд) - константа рівноваги для оборотного процесу дисоціації слабкого електроліту , де - рівноважні концентрації іонів та недисоційованих молекул слабкого електроліту.  
Закон розведення Оствальда - при розведенні розчинів слабких електролітів ступінь дисоціації збільшується або
Іонний добуток води - добуток концентрацій іонів і при t = 250C.
Водневий показник (рН) - від’ємний десятковий логарифм молярної концентрації іонів Н+ в розчині
Гідроксидний показник (рОН) - від’ємний десятковий логарифм молярної концентрації іонів
Скорочені іонні рівняння - рівняння реакцій, в яких сильні розчинні електроліти записують у вигляді іонів, а слабкі розчинні електроліти, важкорозчинні та газоподібні речовини – у молекулярній формі.
Гідроліз солей - реакція обмінної взаємодії між водою і розчиненими в ній солями, що супроводжується зміною рН середовища внаслідок утворення слабкої кислоти (її кислої солі) або слабкої основи (її основної солі).