Загальні вказівки

 

Адсорбція – зміна концентрації речовини поблизу поверхні поділу фаз (поглинання на поверхні). Речовини, на поверхні яких відбувається поглинання, називаються адсорбентами, речовини, які поглинаються, називаються адсорбатами.

Явище адсорбції пов’язане з тим, що частинки поверхневого шару твердого тіла внаслідок незкомпенсованих молекулярних сил зчеплення мають деякий запас енергії, так звану поверхневу енергію. Під впливом цієї енергії молекули газу або розчиненої речовини (адсорбата) притягуються поверхнею твердого тіла (адсорбентом). Адсорбційна здатність адсорбента залежить від площі його поверхні. Найбільш високу адсорбційну здатність має активоване вугілля (1 г активованого вугілля має внутрішню поверхню пор 1000 м²). Крім активованого вугілля, як адсорбенти використовують гель кремнієвої кислоти (сілікагель, глинозем).

Кількісно адсорбцію вимірюють у молях адсорбата на одиницю площі поверхні адсорбента (моль/м²) або в молях адсорбата на одиницю маси адсорбента (моль/г).

Криву залежності величини адсорбції (Г) від рівноважної концентрації (С) або тиску (Р) адсорбата при сталій температурі (Т) називають ізотермою адсорбції: Г = f(C) або Г=f(Р), при Т=const.

Графічно ізотерма адсорбції являє собою гіперболу, яка при великих концентраціях наближається до (адсорбційний шар повністю насичений). При малих концентраціях адсорбата величина адсорбції пропорційна концентрації адсорбата.

 

Порядок виконання роботи