Неорганічні сполуки кальцію, стронцію і барію – кристалічні речовини з високою температурою плавлення. Їх оксиди в техніці одержують термічним розкладом відповідних природних карбонатів.
Оксид кальцію СаО ( негашене вапно) одержують випалюванням вапняку:
СаСО3 = СаО + СО2
Оксид кальцію – біла тугоплавка речовина, яка має всі властивості основних оксидів і енергійно реагує з водою:
СаО + Н2О = Са(ОН)2.
Ця реакція має назву «гашення» негашеного вапна.
Гідроксид кальцію Са(ОН)2 (гашене вапно) – сильна основа, помітно розчина у воді. Гашене та негашене вапно використовують у будівництві.
З інших сполук кальцію широке застосування знаходить карбід кальцію СаС2. Технологія його добування ґрунтується на реакції оксиду кальцію з вугіллям:
СаО + 3С = СаС2 + СО
Оксиди та гідроксиди лужноземельних металів взаємодіють з кислотами з утворенням відповідних солей. Серед галогенів лужноземельних металів у фармацевтичній практиці найбільше значення має хлорид кальцію СаСІ2. Хлорид барію використовують для боротьби із шкідниками сільського господарства та як важливий реактив на сульфат – іон у хімічних лабораторіях.
Карбонати лужноземельних металів практично нерозчинні у воді. Найбільше значення серед них має карбонат кальцію СаСО3 . У вигляді крейди його використовують як наповнювач для мінеральних фарб і замазки.
Гідроген карбонати лужноземельних металів добре розчинні у воді. Наявність у питній воді розчинних солей кальцію і магнію зумовлює твердість води. За наявністю у воді гідроген карбонатів кальцію і магнію Са(НСО3)2 і Mg(HCO3)2 твердість води може бути тимчасовою, її називають карбонатною твердістю. При кип’ятінні гідрогенкарбонати розкладаються:
Са(НСО3) ↔ СаСО3 + СО2 + Н2О