Найважливіші сполуки феруму

Сполуки феруму (ІІ)

Сполуки феруму (ІІ) одержують дією на метал кислот не окисників або розбавлених розчинів кислот окисників, наприклад:

Fe + H₂SO_{4 (р)} = FeSO₄ + H₂

Найбільш важливими сполуками феруму(ІІ) є його солі. При випарюванні з водних розчинів зазвичай утворюються кристалогідрати зеленого кольору, наприклад:

FeSO₄ ∙ 7H₂O (залізний купорос).

Солі феруму (ІІ) у водних розчинах гідролізуються:

Fe⁺² + H₂O ↔ FeOH⁺ + H⁺

Гідроксид феруму взаємодіє з лугами при нагріванні:

Fe(OH)₂ + NaOH Na₄[Fe(OH)₆]

Солі феруму (ІІ) мають відновні властивості. Для їх кількісного визначення використовують реакцію:

10FeSO₄ + 2KMnO₄ + 8H₂SO₄ = 5Fe₂(SO₄)₃ + 2MnSO₄ + K₂SO₄ + 8H₂O

Аніонні комплекси феруму (ІІ) – загалом малостійкі. Найбільш стійким є гексаціаноферат (ІІ) калію K₄[Fe(CN)₆]. Він утворюється при взаємодії:

FeSO₄ + 6KCN = K₄[Fe(CN)₆] + K₂SO₄

K₄[Fe(CN)₆] - жовта кров’яна сіль, її використовують в аналітичній практиці для виявлення іонів Fe⁺³.

Сполуки феруму (ІІІ)

Сполуки феруму (ІІІ) одержують дією окисників на металічне залізо чи окисненням сполук двовалентного феруму.

Найбільш поширеними сполуками феруму (ІІІ) є: оксид Fe₂O₃, Fe(NO₃)₃ ∙ 9H₂O, NH₄Fe(SO₄)₂ ∙ 12H₂O – ферум-амонійні галуни.

Гідроксид феруму взаємодіє з лугами при нагріванні:

Fe(OH)₃ + 3NaOH = Na₃[Fe(OH)₆]

Серед аніоних комплексів феруму (ІІІ) особливо стійкий гексаціаноферат (ІІІ) калію. Його одержують окисненням жовтої кров’яної солі:

K₃[Fe(CN)₆] + СІ_{2 =} 2K₃[Fe(CN)₆] + 2КСІ

K₃[Fe(CN)₆] - червона кровяна сіль, її використовують в аналітичній хімії як реактив на іони Fe⁺².