Сполуки феруму (ІІ)
Сполуки феруму (ІІ) одержують дією на метал кислот не окисників або розбавлених розчинів кислот окисників, наприклад:
Fe + H2SO4 (р) = FeSO4 + H2
Найбільш важливими сполуками феруму(ІІ) є його солі. При випарюванні з водних розчинів зазвичай утворюються кристалогідрати зеленого кольору, наприклад:
FeSO4 ∙ 7H2O (залізний купорос).
Солі феруму (ІІ) у водних розчинах гідролізуються:
Fe+2 + H2O ↔ FeOH+ + H+
Гідроксид феруму взаємодіє з лугами при нагріванні:
Fe(OH)2 + NaOH Na4[Fe(OH)6]
Солі феруму (ІІ) мають відновні властивості. Для їх кількісного визначення використовують реакцію:
10FeSO4 + 2KMnO4 + 8H2SO4 = 5Fe2(SO4)3 + 2MnSO4 + K2SO4 + 8H2O
Аніонні комплекси феруму (ІІ) – загалом малостійкі. Найбільш стійким є гексаціаноферат (ІІ) калію K4[Fe(CN)6]. Він утворюється при взаємодії:
FeSO4 + 6KCN = K4[Fe(CN)6] + K2SO4
K4[Fe(CN)6] - жовта кров’яна сіль, її використовують в аналітичній практиці для виявлення іонів Fe+3.
Сполуки феруму (ІІІ)
Сполуки феруму (ІІІ) одержують дією окисників на металічне залізо чи окисненням сполук двовалентного феруму.
Найбільш поширеними сполуками феруму (ІІІ) є: оксид Fe2O3, Fe(NO3)3 ∙ 9H2O, NH4Fe(SO4)2 ∙ 12H2O – ферум-амонійні галуни.
Гідроксид феруму взаємодіє з лугами при нагріванні:
Fe(OH)3 + 3NaOH = Na3[Fe(OH)6]
Серед аніоних комплексів феруму (ІІІ) особливо стійкий гексаціаноферат (ІІІ) калію. Його одержують окисненням жовтої кров’яної солі:
K3[Fe(CN)6] + СІ2 = 2K3[Fe(CN)6] + 2КСІ
K3[Fe(CN)6] - червона кровяна сіль, її використовують в аналітичній хімії як реактив на іони Fe+2.