Що таке сім”я, знає кожний. Сім”ї, сімейним стосункам приділяється увага протягом життя всього людства. Моделі сім”ї формувалися на підставі правових законів, релігії. Начебто, про сім”ю відомо все, проте залишається безліч проблем.
К. Сагер (1976р.) запропонував класифікацію поведінки в шлюбі:
- партнер, орієнтований на рівноправність: очікує рівних прав і обов”язків;
- романтичний партнер: очікує щиросердної згоди, хоче створити міцну сім”ю, важливе значення для нього мають сентиментальні символи. Почуває себе обманутим, коли пантнер відмовляється “грати” з ним у ці романтичні ігри;
- “батьківський” партнер: із задоволенням піклується про іншого, виховуючи його, тоді як інший займає “дитячу” позицію;
- “дитячий” партнер: вносить у шлюб деяку спонтанність, безпосередність і радість, але, одночасно, забирає владу над іншим партнером своєю “дитячою” безпорадністю;
- раціональний партнер: стежить за проявом емоцій, точно додержується права й обов”язку. Відповідальний, тверезий в оцінках, добре пристосовується до життя, незважаючи на те, що партнер не поводить себе так, як він;
- товариський партнер: хоче бути товаришем і шукає для себе такого ж супутника, з яким міг би розділити повсякденні турботи, прожити життя;
- незалежний партнер: зберігає в шлюбі визначену дистанцію стосовно свого партнера.Прагне уникнути зайвої інтимності у стосунках і хоче, щоб партнер ставився з повагою до цих його вимог.
Деякі партнерські комбінації мають здатність до реального існування: наприклад, “незалежний”із “незалежним” або “раціональним”; інші взаємодоповнюючі, наприклад, “батьківський” із “дитячим”, треті - конфліктні, наприклад, “романтичний” із “незалежним”.
Які ж функції сім”ї?
Є дві основні функції сім”ї:
1. Задоволення статевих потреб дорослої людини.
2. Відтворення і виховання дітей.
У сучасному суспільстві сім”ї найчастіше бувають нуклеарними (малими) і розширеними (великими). Нуклеарна сім”я - це сімейна структура, в якій батьки і діти живуть разом без бабусь і дідусів. У здоровій міцній сім”ї діти можуть розвиватися у фізичному , інтелектуальному й емоційному плані, повністю використовуючи свій потенціал. Проте, якщо поряд немає членів сім”ї старшого покоління, які б могли спрямовувати майбутню молоду маму, вона буде мати дуже слабку уяву про те, як створити таке середовище. В цій ситуації медична сестра повинна відігравати роль консультанта і наставника.
Розширена сім”я складається із членів сімей батьків. Вони живуть у спільному будинку або близько один від одного. Як чоловік, так і жінка приносять у свою нову сім”ю звички і погляди власних розширених сімей, які можуть мати культурний, релігійний, політичний і соціальний характер. Разом із харчовими традиціями і формами поведінки, вони можуть бути джерелом конфліктів. Розширена сім”я забезпечує систему постійної підтримки при всіх обставинах у житті, але в той же час здійснює суттєвий контроль за її членами.
Основна проблема сім”ї - не в стосунках у шлюбі, а в тому, що подружній зв”язок не може залишатися однаковим, він постійно розвивається і зміцнюється, тому необхідно виділити стадії розвитку сімейних стосунків:
-шлюб до народження дитини;
- шлюб із маленькими дітьми;
- шлюб із дітьми,які виросли і залишають батьківську сім”ю;
- шлюб після того, як діти відокремилися від батьків.
Кожний період характеризується своїми проблемами, які чоловіки і жінки повинні подолати, і типовими проблемами, що потребують свого вирішення. Труднощі виникають при переході від однієї стадії до іншої, коли люди не можуть відразу перебудуватися і зберігають старі принципи і поведінку, характерні для попередньої стадії.
У складних стосунках чоловік-дружина (шлюбних) відносинах можна виділити два основні періоди: І період - 10 роікв, ІІ - наступні 10 років і подальше подружнє життя.
У перші 10 років подружнього життя (плюс-мінус три роки) керівництво сім”єю здійснює дружина. У чоловіків нерідко нервова робота, більшість старається знайти додаткові заробітки, вони зазнають і більших стресів. Все це до деякої міри зумовлює покладивість чоловіка в дрібних і середньої важності питаннях, з яких в основному і складається подружня проблематика.
Через те, що чоловік, як правило, менше розуміється на домашньому господарстві, то вдома йому доручають лише некваліфіковану роботу, та й ту під контролем. Жінка є і розпорядницею сімейних грошей. Переважно чоловік віддає їй зарплату, а вона вже за власним бажанням видає йому гроші на день чи на місяць. Дитині також виділяється прожитковий мінімум, і вона звикає до того, що головна в сім”ї мама.
У будь-який момент жінка може показати, що влада в її руках: вона може відмовитись від виконання своїх обов”язків і крутись, чоловіче! Здаєшся? А чоловіки? Парадоксально, але факт: власна некомпетентність влаштовує чоловіків! Це особливий вид захисту від психологічних навантажень. Краще бути підлеглим і виконавцем, ніж мати неприємності. Іноді, правда, причинами є і звичайні лінощі,безхарактерність.
Якщо ж чоловік не захотів миритись із становищем підлеглого і сім”я розпалась, то самі ж чоловіки важче переносять цей стрес ( в першому десятиріччі). Самовбивств, пов”язаних із розривом, більше саме серед них, а ось ініціаторами “молодих” розлучень набагато частіше стають жінки. Секрет тут ось в чому: молодій жінці легше вступити в другий шлюб, ніж молодому чоловікові. Пік привабливості у неї припадає на вік до 25 років, в той час як у чоловіків - на значно пізніший період.
Крім того, для молодих жінок підходять і молоді і зрілі претенденти. Останні навіть бажаніші. У них - становище в суспільстві, матеріальна забезпеченість, тоді як у молодого чоловіка все це тільки в планах. У більш старих претендентів на шлюб і ступінь надійності вища. Молодий чоловік, якщо він працює, але вчиться - не перспективний. Студент перспективний, але в нього немає власних прибутків, залежить від батьків. Тим часом молоді чоловіки віддають перевагу молодим жінкам (лише у 27 випадках із 100 жінки старші від своїх чоловіків). Одружившись на ровесниці, чоловік дуже цінує шлюб.
Психолог Н.Козлов, наприклад, пояснює більшу важкість розриву для чоловіків і тим, що у них менше розвинута техніка спілкування, вони важче йдуть на нові контакти. Енергетика емоційних стресів у жінок менша, тому сила стресів, викликана самотністю, у чоловіків сильніша.
Молода жінка, як правило, використовує цей фактор як важіль влади. Через те, що важіль цей дуже сильний,дія його використовується поступово. Вона практикує:
1. Спочатку - пробні розриви з підвищенням напруженості;
а) мовчання
б) зникнення з дому без повідомлення на короткий час
в) демонстративний похід на ніч до батьків або друзів
г) заява про розлучення
Це - розвідка. Якщо чоловік не поступається при малій напруженості, включається велика напруга.
2.Тимчасовий розрив може проявитись.
а) у відмові дружини від сексуального зближення. В молодості сексуальні почуття у жінок виражені набагато менше ніж у чоловіків, і легко замінюються іншими потребами. У конфлікті жіноча сексуальність легко пригнічується, і жінка ставиться до зближення негативно. Чоловік, навпаки, проявляє підвищений інтерес до сексуального зближення, він шукає доказів, що жінка його все таки любить,використовує це як засіб прмирення. Спроба зближення в умовах конфлікту жінку ображає, а чоловік одержує відмову (іноді це є свідомим “покаранням” чоловіка за неслухняність, при меншій сексуальній активності жінка може собі це дозвилити). Відмова боляче б”є по чоловічому самолюбству. Але спрацьовує прив”язаність до жінки. І ось, щоб у майбутньому не було відмови, він стає слухняним;
б) нерідко в союзники жінка бере і почуття ревнощів. Демонструє чоловікові інтерес, який до неї проявляють інші чоловіки, натякає на зраду.
Наприклад, коли чоловік у чомусь не підкоряється дружині, вона припиняє розмову, спокійно набирає якийсь номер телефону і говорить так, що не можна зрозуміти з ким. Розмова йде про зустріч. Нехай чоловік постраждає і помучиться над догадками.Після цього вона може довго кудись збиратись.
в) справжня ж зрада - попередниця повного розриву і розлучення, удар по самооцінці чоловіка.
Вона також є важелем влади, але вже надзвичайно гострим для обох. Тобто, цей важіль є небезпечним і для того, хто ним користується.
Проте чоловіки все одно переживають зраду важче, вони більш ревниві. Їх ревнощі переважно глибинні, у жінок - навіяні. Якщо у сім”ї є дитина, то “стрес розриву” з дружиною підсилюється стресом розлучення ще й з нею. Адже, у випадку розлучення дитина майже автоматично залишається з матір”ю, а вона може налаштувати її проти батька. Для самозаспокоєння жінка використовує таку “формулу”: якщо чоловік пішов, то він поганий, якщо я пішла, то саме тому, що він поганий.
Розуміючи це все, чоловік стає більш покладистим. Адже якщо втрату жінки можна якось замінити, то втрату дитини - ні. Це важливий фактор і тому дуже важливий важіль у руках жінки. Крім цього, чоловік розуміє, що йому доведеться платити аліменти на дитину (яку часто виховують у дусі неприязні до нього), позбутися більшої частини нажитих матеріальних цінностей, житла. А коли чоловік захоче взяти те, що належить йому, він може багато втратити в очах суспільства. Як бачимо, причин для того, щоб бути покладистим, у чоловіків достатньо.
До чоловіка, який апелює до суспільної думки, ставлення досить іронічне, а жіноча апеляція сприймається як звичайне явище.
Скарги жінок роблять чоловіків більш вразливими і нівелюють їх прагнення до лідерства хоча б на роботі. Адже лідер в очах суспільства повинен бути високоморальним: скарги, таким чином, можуть завадити його просуванню на службі.
У молодого чоловіка практично немає важелів влади. Звичайно, далеко не всі потенціальні можливості жінки у використанні важелів подружньої влади втілюють у життя максимально. І все-таки дуже часто ці важелі використовуються. Жінка, наприклад, категорично висловлює свою точку зору, часто дає чоловікові негативну оцінку в розмові з ним і в присутності інших людей звинувачує, висміює, знаходить невдячність у відповідь на благодійність, практикує недовір”я і загадковість замість довіри і т.д. Тільки дуже культурні, гуманні і володарки великої самодисципліни жінки не використовують важелів подружньої влади.
Але , якщо жінка використовує важелі влади на всю потужність , у відповідь чоловіки, здатні до нервової поведінки, постійно конфліктують, демонстративно зраджують жінкам, починають пити і, в результаті, розлучаються. Чоловіки з високим почуттям відовідальності, любові до дітей, які серйозно ставляться до сім”ї, найчастіше ведуть себе стримано, практикують тактику холодної напруженості.
Чоловік опиняється в складному драматичному становищі. Так, сучасного молодого чоловіка не задовольняє некваліфікована домашня праця і мілка опіка, контроль жінки. Він намагається уникнути цього. Пояснює собі і близьким, що його завдання - бути лідером. Готовий іти на заробітки або навіть активно пропонує їх. Він уникає контакту з сім”єю, замінюючи його своїми справами. В його розпорядженні - хобі, телевізор, спорт. Окремо стоїть захоплення автомобілями: багато чоловіків хочуть мати машину, щоб відчувалась їх вага в сім”ї. Бо це ж ніби частина домашнього господарства, в якій жінка і діти не компетентні.
Розвивається , так звана, внутрішня еміграція. Поступово вона переходить в еміграцію зовнішню. Чоловік прагне в чоловічу компанію, де замість приниження його чекає повага. Все частіше він приходить додому пізно. Виникають позашлюбні статеві зв”язки, які супроводжуються вживанням алкоголю. Інколи чоловік не приходить додому, але при цьому він придумує якісь неймовірні причини, стараючись уникати відкритих конфліктів і також не бажаючи розлучатись.
Після пологів жінка надто багато часу змушена проводити вдома і в глибині душі розцінює це як несправедливість: бо ж життя чоловіка різноманітніше.
Частина жінок у цьому періоді розчарована реальними й уявними недоліками чоловіка, незважаючи на важелі примусу, прагне до розлучення. В 68 розлученнях із 100 в перші 10 років подружнього життя ініціаторами виступають молоді жінки.
Разом з цим, у 25-27 років вершина привабливості у жінки вже позаду, хоча за інерцією вона продовжує себе поводити так, як і в період найвищого розквіту. Вступити в новий шлюб їй вже значно складніше. За статистикою розлучені жінки утворюють новий шлюб у 3 рази рідше, ніж розлучені чоловіки. Найбільш юних це, не стосується.
Таким чином, мріючи про ідеальний шлюб, жінка часто руйнує шлюб реальний.
Ось така доля лідера, який не думає про майбутнє. Його чекають лише розчарування. Ймовірність вступу в новий шлюб для жінки у віці від 25 років з чоловіком, старшим на декілька років, дуже мала. Більшість таких чоловіків у шлюбі або ще не розлучені. Розлучені ж більше не вступають у щлюб або ж одружуються на молодших. Не знаючи цього жінки, довго шукають потрібний їм віковий варіант, пізніше або зовсім не виходять заміж , або виходять за чоловіків значно старших, або, навпаки, молодщих за себе (яких ровесниці не вважають нареченими).
Таким чином , у першому десятиріччі (плюс-мінус 3 роки) чоловіки більщ активно борються за збереження сім”ї. Потім відбувається зміна ролей. У наступні десять років (плюс-мінус 3 роки) значна частина цих важелів переходить до чоловіка. Соціальний статус, дохід, що в сумі має більше значення для жінки при оцінці чоловіків, зростає швидше в останніх. Причому все це може оцінити не тільки дружина, але і можливі її суперниці.
До того часу зовнішня привабливість жінки знижується, а чоловіка - збільшується. Потрібно враховувати також той факт, що привабливість жінки для чоловіка має більше значення, ніж привабливість чоловіка до жінки. Жінка, не маючи часу і бажання стежити за своєю зовнішністю вдома, часто виглядає в присутності чоловіка гірше, ніж перед співробітниками на роботі, що звичайно, не може його не дратувати. В першому десітиріччі дія цього фактора компенсується молодістю. Але з часом сексуальна тяга до жінки в чоловіка притуплюється, для чоловіка більше значення щодо жінки має новизна. У жінок це виражено менше. Сексуальність жінок з віком підвищується (при зниженні зовнішньої сексуальної привабливості), сексуальність чоловіків зменшується. Тому відсутність близкості чоловіком переноситься легше, а жінкою -важче. Тепер відмова від близкості - у владі чоловіка. Додайте сюди зростання доходів чоловіка, він матеріально незалежний від жінки. З”являється можливість мати “зайві гроші”, якими можна розпоряджатися на власний розсуд, вони можуть бути використані для розваг (без дружини).
Ще фактор - виросли діти. Вони тепер об”єктивніше оцінюють положення в сім”ї і нерідко за принципом справедливості стають на бік батька. Крім того, ставши дорослими, діти домагаються незалежності від матері.
Ріст формального службового статусу чоловіка часто супроводжується і зміною статусу неформального. Тому скарги жінки не спрацьовують. Цінність чоловіка як спеціаліста стає для начальства важливішою від його сімейного статусу.
Що ж стосується службової кар”єри, то її ймовірність для чоловіка взагалі зменшується, бо різко зростає конкуренція при переході з всякої високої сходинки на ще вищу. Нарешті , чоловік може взагалі знехтувати ймовірністю здійснення кар”єри - за рахунок незалежності від жінки. Психотехніка спілкування у чоловіків, які просуваються по службі, відшліфовується і стає не гіршою, ніж у жінок, а може бути кращою. Таким чином, імовірність “стресу розриву” для чоловіків зменшується,а для жінок зростає. До того ж, у чоловіків зростає можливість заміни, адже на нього орієнтовані і ровесниці (у віці від 40 до 45 років вільних жінок вже в 10 раз більше, ніж вільних чоловіків) і молоді жінки. У представниць прекрасної половини вона різко змненшується.
Втративши ті важелі керівництва, які були у неї в перші 10 років, жінка стає більш покладистою. Але частіше жінки не міняють авторитарного стилю керівництва. Спрацьовує інерція. Тепер у конфліктах чоловік стримується рідше. В ньому говорять минулі образи. Він іде в чоловічі компанії, де є, як правило, одинокі жінки.
І ось, скориставшись конфліктністю жінки або ж, не дивлячись на теперішню її покору, пам”ятаючи минулі образи, чоловік вирішує розлучитись. Іноді його до цього підштовхує жінка, яка претендує на роль нової дружини. Так чи інакше , в більш старшому віці переважають розлучення з ініціативи чоловіків.
Чоловіки після розлучення, як правило, одружуються з молодими і їх становище ще більш ускладнюється. Якщо ж залишаються самі, покращують своє фінансове становище, а далі їх чекає самотність.
Таким чином, проаналізувавши етапи формування стосунків між чоловіком і дружиною, ми можемо сформулювати 10 основних правил, які повинні забезпечити гармонійне сімейне життя:
Правило 1
Домашні і службові навантаження потрібно ділити навпіл, якщо чоловік на високостресовій роботі, а жінка повинна взяти більшу частину домашнього господарства на себе.
Правило 2
Жінка повинна менше користуватись важелями влади. Ні в якому разі не повинна викликати до себе інтерес і любов за допомогою ревнощів. Краще, якщо вона буде демонструвати і зберігати реальну вірність не тільки не соромлячись, але й гордячись нею. Якщо вона все повідомляє про себе в перші 10 років спільного життя, він зробить те ж в наступні 10 років.
Правило 3
Якщо в перші 10 років подружнього життя жінка прагнутиме якнайменше використовувати важелі влади, то в наступні 10 років чоловік керуватиметься не образами, а совістю.
Правила 4
Не чіпляйтесь, ні в якому випадку не чіпляйтесь. Серед усіх пекельних засобів винайдених дияволом для знищення кохання- ревнощі і причепливість найсмертельніші. Вони діють безвідмовно.
Правило 5
Не набридайте одне одному. Старайтесь, щоб у вашого партнера не було почуття зв”язаності.
Правило 6
Не критикуйте! Не намагайтесь переінакшити свого партнера. Будьте взаємоввічливими. Більшість чоловіків шукають не керівників, а привабливу особу, готову лестити чоловічій гордості, щоб він міг відчувати свою зверхність. Сааді “Ніжними словами і добротою можна на волосині слона вести”.
Правило 7
Виявляйте увагу партнерові.
Правило 8
Службові турботи лишіть на порозі дому. Проте виявляйте інтерес до службових справ чоловіка. Пам”ятайте, що людина завжди шукає підтримки.
Правило 9
Подружжя рідко буває щасливим випадково. Це будова, яку розумно й свідомо планують. Пам”ятайте, що ваш зовнішній вигляд має велике значення.
Правило 10
Сексуальність - це лише один із компонентів подружнього життя,але якщо статевий потяг не задовільняється, ніщо інше не може принести повного успіху.
У сім”ї починається наше життя, вона вводить нас у світ, дає перші навички, допомагає пережити всі радості і труднощі. У сім”ї ми одержуємо тепло , опору і підтримку, необхідні кожному. Тільки благополучна сім”я може створити ту неповторну атмосферу близкості, спільності і взаємної турботи, без якої неможливий моральний розвиток людини. Від сім”ї залежить забезпечення безупинної зміни поколінь і відтворення самого населення. Від добробуту сім”ї, психологічного клімату залежить, якими виростуть у ній діти.
Сімейне життя - це школа, у якій чоловік і дружина вчаться піклуватися один про одного і про дітей, виховувати їх. У сімейному житті неминучі зречення від своїх егоїстичних бажань. Це , до речі, не збіднює людину, а збагачує - добротою, справедливістю, ніжністю тощо. Тільки поруч з дівчиною,а потім жінкою, молода людина перетворюється в чоловіка, а чоловік стає особистістю.”Щастя чоловіка - в руках розумної жінки” (Конфуцій).
Холостяки такої життєвої школи не проходять, тому більшість із них стають примхливими диваками, спілкування з якими може виявитися вкрай важким. Звертає на себе увагу і їхнє нераціональне харчування, неохайний одяг. Найважливішим є те, що холостяцький спосіб життя для здорової дорослої людини взагалі ненормальний.
Опорою шлюбу вважають сексуальну любов, глибокий потяг до представника протилежної статі. Але і не варто дивуватися тому, що вкрай рідко це почуття в початковому вигляді продовжується все життя.З роками почуття змінюються. І вже зміст життя складають праця, обов”язки, відповідальність, турботи, труднощі і, зрозуміло, радощі. У той же час гармонійна сім”я не виникає сама по собі, для її утворення необхідна взаємна повага в інтересах здоров”я, особливо психічного, як батьків,так і дітей. Проте варто пам”ятати, що велика частина конфліктів у сім”ї виникає тому, що чоловік і дружина не знають психічних особливостей один одного, які пояснюються біологічними, а також соціальними причинами. Але розходження ці нормальні і не варто ставитися до них як до відхилень від норми.
Основні відмінності між чоловіком і жінкою полягають в їх різній генетично закладеній сексуальності.
Сексуальне здоров”я
Сексуальність людини виражається в тому, як він чи вона себе поводить як представник своєї статі. Потрібно не змішувати два поняття - сексуальність і статева активність.
Сексуальність починає розвиватися з народження. Народження дитини, догляд за нею, годування її груддю - все це є фізичним досвідом, який може
приносити як задоволення, так і не задоволення. Статеве виховання дитини відбуваєьться безперервно. Дівчинку купають і одягають, вона починає вивчати власне тіло, проявляти інтерес до протилежної статі і виясняти, звідки беруться діти; пізніше в неї відбуваються зміни, пов”язані зі статевим дозріванням. З реакції батьків на кожному з цих етапів вона дізнається, чи може вона почувати себе легко і вільно відносно свого тіла й одержувати від нього задоволення, чи його треба соромитись. Вона починає розуміти, що батьки відрізняються за статтю. Поведінка батьків дає їй ключ до поняття того, чи зв”язаний секс з любов”ю чи з владою, взаємною насолодою чи чимось таким, чому жінка повинна підкорятися, щоб зберегти мир.
Хлопчиків з раннього дитинства виховують більш жорстко і виховують так звані атрибути “чоловіка” - сильний характер, наполегливість, прагнення до лідерства. Від хлопчиків чекають, що вони будуть рости діяльними, безстрашними і гратись з машинками і зброєю.
Дівчаток виховують більш ніжно. Будь-який прояв сильної волі розглядається як “нежіночність”. Від дівчаток чекають поступливості, чемності, пристойної поведінки, дозволяють бавитися з ляльками. Всі засоби масової інформації і реклама постійно втілюють в життя думку, що функція дівчинки в житті - бути привабливою для чоловіків, вийти заміж і мати дітей. Дитина, яку щиро люблять, розуміє, що вона гідна любові, і в свою чергу вчиться любити сама. Без такого захисту батьківською любов”ю, відчуття самоповаги буде слабким, дитина не зможе довіряти кому-небуть і буде нездатна любити сама. Відчуття любові і турботи у ранньому дитинстві не тільки впливає на здоров”я і добробут дитини, але й має віддалені наслідки, розвиваючи здатність будувати взаємовідносини у зрілому віці.
Як і відносно всіх фізіологічних потреб, людство завжди старалось обмежити сексуальність і ставити межі задоволенню бажань людини. Дівчинка-підліток повинна боротися з новими почуттями статевого потягу, які вона відкриває в собі і в інших, і приводить його у відповідність із потребою відчувати та проявляти любов і приязнь.
Сексуальність хлопчиків - підлітків переважно буває наполегливою, фізичною і зв”язаною з бажанням зняти напругу, проявити свої чоловічі риси, а також завоювати певний статус серед ровесників.
Перші побачення у дівчаток можуть мати мало спільного з її власною сексуальністю. Вона відчуває романтичне кохання і піддається наполегливому бажанню юнака через страх втратити його, якщо вона відмовиться чи ж через бажання не відставати від своїх подруг у тому, що вони вже відчувають.
Дівчина, яка не почуває себе любимою в сім”ї, може дозволити собі вступити в сексуальний контакт чи навіть прагнути до нього в пошуках любові і приязні, і вона може виявитись покинутою, якщо завагітніє. Вона може навіть свідомо народити дитину для того, щоб мати кого-небудь, хто її любить. Вона не усвідомлює тих вимог, які висуває дитина, і того, що дитина може навчитися любити тільки на прикладі інших. Вона ж не буде здатна показати такий приклад, оскільки внутрішньо відчуває себе нікчемною.
У західному суспільстві люди сьогодні зазнають протилежних впливів, які здійснюють на них батьки, ровесники, школа, засоби масової інформації і особливості культури. З одного боку, секс розглядається як дещо, яке накладає певні обов”язки, і можливе тільки в рамках сімейного життя. З другого боку, вони дізнаються, що всі сексуальні потяги негайно задовольняти і що всі мають право на задоволення сексуальних потреб. Одним із результатів такої невідповідності є незапланована вагітність. Використання контрацептивів означає свідоме бажання вступити в статевий зв”язок, в якому ми зізнаємося перед іншими і, що найголовніше, перед самим собою. Збереження ілюзії спонтанності служить одним із способів уникнути відповідальності за свої дії.
Кожна доросла людина повинна розуміти і знати, шо секс - один із найважливіших біологічних інстинктів живих істот, зокрема, людини, спрямований на продовження роду. Тому ставлення до сексу, як до проблеми, яка не потребує уваги і є чимось другорядним у житті, помилкове і хибне. Ані навмисне замовчування проблем сексуальності, сором”язливе покриття її псевдоцнотливістю первородного гріха, ані надмірний ухил у бік висвітлення суто технічних аспектів сексу не сприяють його усвідомленому розумінню, визначенню реальної ролі у формуванні здорового способу життя людини. Викривлене уявлення про фізіологічну сутність статевих відносин може сформуватися як в умовах їх навмисного, штучного замовчування, так відверто спотвореного зображення, зокрема, в художній література, мистецтві, кіно, телебаченні, відтворення в численних вітчизняних і зарубіжних порнографічних виданнях. Тому кожна свідома людина повинна опануватисучасними науковими знаннями з фізіологічних і психологічних основ сексу, розуміння його значення у створенні доброзичливої сімейної атмосфери, фізичного і психічного здоров”я, у поліпшенні життя і формуванні умов активного довголіття.
Прищеплення культури сексуальних відносин має розпочинатися з вияснення фізіологічних особливостей статевого розвитку дівчаток і хлопчиків. У дівчаток статеве дозрівання відбувається на кілька років раніше, ніж уоднолітків - хлопчиків. Тому поява статевого потягу і характер його прояву у них мають свої особливості. Зокрема, у чоловіків статева активність зростає до 25 років, тримається на відносно стабільному рівні до 40-45 років, а потім, повільно послаблюючись, зникає в похилому віці.У осіб жіночої статі статевий потяг розвивається повільніше, досягаючи максимуму до 30 років, потім залишається на приблизно однаковому рівні до клімактеричного періоду (менопаузи).
Однак активність сексуального прояву визначається часто не лише віком, але й численними іншими факторами, зокрема, індивідуальними біологічними і психологічними особливостями людини, рівнем її загальної і сексуальної культури, виховання, способу життя, характером трудової діяльності, станом навколишнього середовища, атмосферою взаємних симпатій або антипатій.
Статеве збудження у жінок і чоловіків має свої особливості, які необхідно враховувати при вихованні культури сексу. Для його виникнення жінкам необхідно більше часу, ніж чоловікам. Активність статевого збудження у останніх здебільшого формується фізичними факторами (інтер”єр, зовнішня привабливість жінки, аромат навколишнього середовища, стан білизни), у жінок його посилюють насамперед психологічні фактори - прояви ніжності, ласки, тактовності, доброти. Нерозуміння цих деталей або ігнорування ними часто призводять до помилкового уявлення про статеві можливості подружжя: чоловік часто хибно вважає жінку байдужою і холодною, натомість жінка чоловіка - грубим і нетактовним.
Для досягнення гармонії статевих , а заодно і сімейних відносин, чоловік і жінка повинні знати притаманні певній статі психологічні особливості. Чоловікам більше властивий узагальнений, абстрактний тип мислення, жінка частіше оперує конкретними категоріями. У гармонійній сім”ї при вирішенні проблемних, далекосяжних питань перевага надається думці чоловіка, коли ж необхідно вирішити конкретні сімейні питання - враховується , насамперед, погляд жінки. Від жінки в значній мірі залежить загальна психологічна атмосфера в сім”ї. Яка вона - радісна, оптимістична, чи навпаки, пригнічена, песимістична, похмура, насамперед, визначається і створюється жінкою. Вирішальна роль жінки і в створенні побутових умов життя, дизайну інтер”єрів, формуванні комфорту і затишку, дотримання чистоти і порядку в житлових приміщеннях - важливих не лише матеріальних, але і психоемоційних факторів сімейного благополуччя.
Різне ставлення чоловіків і жінок до суб”єктивних оцінок протилежної статі.
Жінки більше цінують у чоловіках духовне багатство і інтелектуальний рівень,чоловіки віддіають перевагу зовнішнім рисам жінки. Найважливіші психологічні особливості осіб жіночої і чоловічої статі, які варто враховувати при формуванні гармонійних сімейних відносин, нав. у табл.1.
Шлюб може забезпечити близькі стосунки, гарантувати вихід сексуальних бажань, домашній догляд і можливість сумісного виховання дітей. Розпад сім”ї сьогодні стає дуже частим явищем. Одним із пояснень є те, що люди сьогодні більше чекають від сімейного життя і в меншій мірі, ніж їхні батьки, готові до того, щоб терпіти складні стосунки і недоліки один одного.
Ставлення до шлюбу і материнства в основному визначається досвідом, який накопичений у дитинстві. Якщо молоді люди почувають себе любимими і захищеними, це служить доброю основою для того, щоб створити атмосферу турботи і стабільності, в якій будуть рости їх майбутні діти. Якщо дітям не дають можливості відчути таку захищеність або вони відчувають незадоволення чи зазнають насильства, їм не вистачає доброго прикладу для моделювання власних батьківських почуттів.
Здорова сексуальність є важливим компонентом здорового материнства і батьківства. Проте в багатьох культурах і суспільствах ці питання все ще неправильно розуміються і недооцінюються. Багато людей живуть, погано розуміючи суть сексуальності в цілому і власної сексуальності зокрема. Для багатьох людей це є джерелом труднощів у взаємовідносинах із власними батьками, сім”ями та іншими людьми.
ПОРІВНЯЛЬНІ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ЯКОСТІ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ
| Жінки | Чоловіки |
| 1. Переважання особистих моральних якостей | |
| Ніжність Дружелюбність Духовність кохання Жвавість і кокетство у різних проявах Поступливість Емоційнісь Інтуїція і передчуття | Сила Приязність Фізичні стимули кохання Відносна грубість у різних проявах Впевненість Логіка і абстрактне мислення Усвідомлене логічне передбачення |
| 2. Переважаючі схильності | |
| Професійна діловитість у поєднанні з хазяйновитістю Потяг до сім”ї Потяг до мистецтва і культури | Переважно професійна відданість, потяг до колективу Потяг до науки, політики, громадської діяльності |
| 3. Реакція на емоційний стрес | |
| Виразна Швидка адаптація до зміни ситуацій Тривалість післястресової реакції коротша | Стримана Повільна адаптація до зміни ситуацій Тривалість післястресової реакції довша |
| 4. Психологічні умови гармонійних відносин | |
| Цікавитись справами чоловіка Заохочування у досягненні успіхів Не сперечатись з непринципових питань Драматичні сімейні стосунки вирішувати дипломатично | Відзначати заслуги жінки у господарстві Бути щиро вдячним за увагу Не дорікати У драматичних ситуаціях залишатись стриманим і врівноваженим |