Слуховий аналізатор - це другий за значенням аналізатор, який забезпечує адаптивну та пізнавальну діяльність людини. Дитина, яка втрачає слух у ранньому дитинстві, втрачає і мовну здатність. Слух - це основа мови. Слухова зона розташована у скроневій частці кори головного мозку. В останні місяці внутрішньоутробного життя плід реагує на звукові подразники. Слуховий аналізатор у доношеної дитини анатомічно і функціонально сформований настільки, що вона може сприймати звукові подразники відразу після народження. Новонароджені реагують на звуки здриганням, зміною дихання, пульсацією тім”ячка, кліпанням, закриванням очей тощо.
Однорідні звуки різної частоти починають засвоюватися з 3-го місяця. Від 3 місяців до 6-7 місяців чутливість слухового аналізатора суттєво зростає: трьох -місячні діти розрізняють звуки, які відрізняються на 1,5 тону, 7 місяців - на 1-2 і навіть 3/4 і 1/2 музикального тону. Пороги чутності, тобто найбільша гострота слуху, також змінюються з віком людини. Найбільша гострота слуху властива підліткам і юнакам (14-19років). Змінюються з віком і пороги чутності мови. У дітей 6-9 років поріг чутності 17-24 децибела для високочастотних слів і 19-24 для низькочастотних. У дорослих - 7-10 децибелів для низькочастотних слів. У дітей на відміну від дорослих, гострота слуху на мову знижена більще ніж на тон. Для розвитку слуху у дітей велике значення має спілкування з дорослими.
У дітей необхідно розвивати слух, слухаючи музику, навчаючи грі на музичних інструментах, співами. Під час прогулянок слід привчати дітей слухати шум лісу, спів птахів, шелест листя, шум моря.
Для слуху дітей шкідливі надмірно сильні звуки. Це може призвести до стійкого зниження слуху і, навіть, повної глухоти.
Так зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо складають слуховий аналізатор. Внутрішнє вухо виконує подвійну роль: сприйняття звуків, а також регуляцію положення тіла в просторі, рівновагу. Остання функція забезпечується вестибулярним апаратом. Вестибулярний апарат регулює положення голови, тулуба, кінцівок у просторі.
Вестибулярний орган складається із статолітового апарату, утвореного маточкою і мішечком, і трьох напівкружних каналів. Він виник для сприйняття складового впливу сил земного тяжіння. Центри вестибулярних нервів розташовані в ядрах стовбура мозку та мозочка.
Вестибулярний аналізатор починає функціонувати у період внутрішньоутробного розвитку, коли плід переміщується в матці. Порушення вестибулярного аналізатора може негативно вплинути на формування рухальних функцій.
Під час народження дитини відбувається збудження вестибулярного апарату. В результаті чого у новонароджених в перші дні життя може спостерігатися горизонтальний ністагм. В нормі ністагм непостійний.
Новонароджена дитина здається зовсім безпорадною і фізично безпомічною. Голова у новонародженого звисає донизу під дією сили тяжіння. Протягом перших тижнів життя дитина робить спроби підняти і втримати голову. Але тільки на другому місяці життя діти починають вільно втримувати голову і переміщати її в просторі (це лабиринтний установочний рефлекс).
У 2 місяці дитина добре тримає голову у положенні лежачи на животі, утримуючи її у вертикальному положенні протягом 1 - 1,5 хвилини.
У 3 місяці дитина лежить на животі, піднімаючи тулуб, спираючись на лікті і передпліччя, високо піднявши голову.Добре утримує голову у вертикальному положенні (на руках у дорослого).
У 4-5 місяців рухи у дитини стають вільними, вона тягне руки до іграшок, захоплює їх, повертається зі спини на живіт.
У 6 місяців дитина самостійно сидить.
У 7 місяців - повзає.
У 9 місяців - встає. У 9,5 місяців - крокує з підтримкою
У 10,5 місяців - стоїть. У 11-12 місяців - самостійно ходить.