Діяльність нервової системи умовно можна поділити на нижчу та вищу. Функції нервової системи, спрямовані на регуляцію життєдіяльності органів і систем, об”єднання їх у єдиний організм. Функції, які обумовлюють поведінку людини в навколишньому середовищі і пристосування її до змінних умов зовнішнього середовища, належать до вищої нервової діяльності.
Структурною основою вищої нервової діяльності є кора великого мозку й прилеглі до неї підкіркові утворення. При формуванні поведінки в нервовій системі формуються різної складності нейронні ланцюги, які є основою розвитку різних рефлексів, мотивацій, емоцій і мислення.
Умовні рефлекси - це результат контакту організму з навколишнім середовищем. Умовні рефлекси - це індивідуально набуті системні пристосувальні реакції тварин і людини, які виникають на підставі утворення в ЦНС тимчасового зв”язку між умовним (сигнальним) подразником і будь-яким безумовно рефлекторним актом (прийняття їжі).
Першою умовою утворення умовного рефлексу є збіг у часі або деяке передування умовного подразника безумовному, так зване підкріплення. Наприклад, дія умовного подразника (світло електричної лампочки) і підкріплення (їжа). Тільки за такої умови виникає тимчасовий зв”язок у корі мозку.
Умовні рефлекси формуються поступово, при багаторазовому повторенні всіх вказаних умов, причому це відбувається хвилеподібно - вони то з”являються, то зникають, доки не настане їх стабілізація за інтенсивністю й регулярністю, яка свідчить про зміцнення умовних рефлексів.
Гальмування умовно рефлекторної діяльності відіграє виняткову роль. Завдяки йому уточнюються умовні рефлекси відповідно до змінних умов або відбувається їх тимчасова відміна, якщо умовний подразник втратив своє сигнальне значення.
Гальмування лежить також в основі уміння чекати. Зберігати володіння собою, розрізняти схожі між собою умовні сигнали. Крім того, гальмування виконує й захисні функції стосовно нервових клітин у випадку впливу занадто сильних умовних подразників.
У процесі розвитку людини у формуванні умовних рефлексів важливу роль відіграє орієнтувальна реакція, яка передує появі умовного рефлексу. Спочатку з”являється загальнорухова форма умовного рефлексу, а потім - спеціалізована.
Швидкість утворення умовних рефлексів залежать від віку: що молодша людина, то повільніше закріплюється і спеціалізується рефлекс.Швидкість утворення тривалих, стійких умовних рефлексів також залежить від аналізатора, з якого вони виробляються.
Швидше закріплюються шкірно-тактильні й слухові умовні рефлекси, повільніше - зорові, що пояснюється неодночасним дозріванням кіркових і підкіркових ланцюгів відповідних аналізаторів. Ці ж закономірності виявляються й стосовно утворення гальмівних умовних рефлексів. У експериментах на тваринах, під час обстеження людей, було помічено, що з літами повільніше виробляються й згасають умовні рефлекси, тяжче здійснюється диференціювання, ослаблена інтенсивність відновних процесів. Виявилось, що в процесі старіння перед усім порушується внутрішнє гальмування, а вже потім - сила збудливого процесу, рухливість і врівноваженість основних нервових процесів.
Розвиток вищих психічних функцій зумовлений не тільки морфо-функціональними особливостями головного мозку, а й соціальними умовами. Формування фізіологічних механізмів, які лежать у їх основі, пов”язане з дозріванням різних відділів кори мозку.
У віці 2-х місяців виразніше виявляється здатність до зорового і слухового зосередження. Дитина довго дивиться на нерухомий предмет або обличчя, котрі привернули її увагу, довго стежить за рухомою іграшкою, з”являються “шукаючі” повороти голови на тривалий звук.
У віці 3-х місяців у дитини відзначається стійкий зоровий рефлекс на годування груддю. Якщо раніше у дитини спостерігалося безладне шукання ротом материнську грудь, то тепер воно змінюється відкриванням рота при наближенні догрудей, при вигляді пляшечки або ложечки. Музикальні звуки викликають у дитини позитивні емоції.
У віці від 2-х до 3-х років у дитини удосконалюється активна мова, а наприкінці 3-го року називає кольори.
У віці від 4-х до 7-ми років психічний розвиток дітей значно вдосконалюється. Зростає роль гальмівних реакцій у корі мозку.Вони швидко запам”ятовують слова. Легко засвоюють іноземні мови. Діти вже можуть чітко висловлювати свої враження і думки. Діти співають простих пісеньок, малюють нескладні фігури, їх уже можна навчати музики, у цей період легко формуються складні умовні рефлекси. Однак діти цього віку не здатні на тривалий час зосередитися.
У молодшому шкільному віці (від 7-ми до 11 років) удосконалюється нейронна організація кори головного мозку. У кірково-підкорковій взаємодії посилюється вплив кори, що сприяє наростанню стриманості в проявах емоцій і контролю поведінки. Значно збільшується обсяг уваги, її стійкість. За словесною інструкцією вчителя діти цього віку можуть концентрувати увагу, зосереджуватися на суттєвому, організувати конкретну діяльність. У цьому віці діти можуть багато чого навчитися сприйняти, оволодіти навичками і знаннями, які значно полегшують їхнє подальше навчання.
Підлітковий вік (12-15 років)- значною мірою специфіка цього віку зумовлена біологічним чинником - статевим дозріванням. Спостерігається високий рівень підкіркової активності, якою досить складно управляти.
Це проявляється перш за все в емоційній сфері. Як і в дітей молодшого віку, в забезпеченні уваги знову переважає генералізована активізація емоційного характеру. В учнів цього віку відзначається утруднення в зосередженні уваги, в можливості вибіркового сприйняття навчального матеріалу, швидко погіршується розумова працездатність.
Зазначні особливості діяльності головного мозку, які знижують можливості школяра, наприкінці підліткового періоду зникають.
Увагу підлітка слід час від часу переключати з одного виду діяльності на інший.
У юнацькому віці (15-18 років), або старший шкільний вік, продовжується структурне дозрівання кори великих півкуль. Формуються характерні для дорослої людини міжкульові відношення у процесі розумової діяльності: права півкуля активується переважно під час зорово-просторової діяльності, а ліва - під час мовної й абстрактної. Головному мозку в юнацькому віці притаманна висока пластичність, його резервні можливості дуже великі.
Після 30 років швидкість, з якої потенціали дії розповсюджуються по периферичним нервовим волокнам, майже повільно, але постійно знижуються. Це пояснює, що людям більш старшого віку для виконання повсякденних робіт дійсно необхідно більше часу. Зміни функцій статевих залоз пов”язані з послабленням стимулюючої дії гіпоталамуса на секрецію гонадотропних гормонів гіпофізам. Це, можливо, свідчить про те, що ознаки фізичного старіння починають з”являтися у зв”язку із змінами, які відбуваються у мозку. Зниження розумових здібностей відбувається в останню чергу. Люди похилого віку, як правило, не гірше молодих виконують всі задачі по перевірці інтелектуальних функцій, якщо час для їх розв”язування не обмежується. Однак в тестах на швидкість зниження здібностей, пов”язаних з віком, проявляється в повній мірі.