Пам”ять - це збереження інформації про подразник після припинення його дії. Розрізняють механічну , логічну, образну, зорову, тактильну, рухову, нюхову та іншу пам”ять. За тривалістю процеси пам”яті ділять на такі категорії: сенсорна пам”ять (“фотографування”, короткочасне відображення, триває 0,1-0,5 с), короткочасна пам”ять (наприклад , запам”ятовування номера телефону, який людина тільки-но прочитала (триває кілька секунд або хвилин), довготривала пам”ять (тривале, можливо, протягом усього життя, зберігання слідів пам”яті). Механізми пам”яті значно змінюються у процесі росту і розвитку людини.
Пам”ять формується на ранніх етапах розвитку. По мірі структурно-функціонального дозрівання мозку відбувається значне ускладнення системи пам”яті.
У дітей яскравіша образна пам”ять порівняно з дорослими, а у людей зрілого віку - порівняно із літніми людьми. Проте при цьому не можна не враховувати і ролі професійної діяльності: у художників, наприклад,
з роками не слабне пам”ять на зорові образи, колір, форму предметів. З віком пам”ять на поточні події знижується але зберігається на події минулого.
Разом з тим, якщо компонент механічного запам”ятовування різко зменшується в старості, то логічно - змістовний компонент зберігається і набуває особливого значення для пам”яті людини. Старші люди зберігають здатність до системної пам”яті, що дозволяє відтворювати події завдяки досвіду, знанням. Літня людина правильно оцінює ситуацію, робить правильні висновки там, де молодому потрібно було зробити чимало перевірок.
У похилому віці порушується внутрішнє гальмування, що негативно позначається на емоційній стабільності, працездатності тощо. У старечому віці підвищується здатність до розвитку позамежного гальмування, різко знижується концетрація уваги.
Увага характеризує динаміку будь-якого психічного процесу. Розрізняють кілька форм уваги: сенсорна (зорова, слухова тощо), рухова (проявляється в регуляції рухів, дій, навиків, їх усвідомлення), інтелектуальна (увага до предмету, пізнавальної, інтелектуальної діяльності та інше), емоційна. Виділяють також два рівня уваги - довільний і мимовільний. Мимовільна увага є природженою, довільна - формується у міру розвитку інших психічних функцій і є соціально опосередкованим типом уваги. У дорослої людини вона тісно пов”язана з мовою. Мимовільна увага залежить переважно від функцій нижніх відділів мозкового стовбура і середнього мозку; довільна - від діяльності кори мозку (лобної і скроневої часток).