Основні показники функціонування нирок.

Обмін речовин представляє цілу низку фізіологічних процесів, тісно пов”язаних між собою. Це і використання речовин, що всмоктались в кишечнику по той бік його стінки, це проміжні ферментативні процеси, побудова нових та регенерація клітин і тканин, що віджили, виділення проміжних та кінцевих продуктів. Обмін речовин у дітей суттєво відрізняється від такого у дорослої людини. Енергетичні і окислювальні процеси відбуваються більш напружено. Значна кількість енергії витрачається на процеси асиміляції і росту. Тому велике значення для дитини має раціональне збалансоване харчування.

Особливе значення для дитини мають білки, які є основним пластичним матеріалом для будови клітин,тканин. Білки беруть участь в синтезі гормонів, імунних тіл, ферментів. Потреба в білках у дітей вища, ніж у дорослих. В перші дні життя дитина перебуває в умовах пониженого надходження білка. З 5 дня життя катаболічні процеси змінюються анаболічними, маса тіла починає збільшуватись. У дітей на грудному вигодовуванні засвоюється 87,7 - 92,2% всього введеного азота. У цих дітей найвищі показники засвоюваності білка і азота (5,0 - 5,5 г/кг маси), особливо в перші 3 місяці, коли дитина найінтенсивніше прибавляє в масі. Добова потреба в білках у таких дітей складає 2 - 2,5 г/кг. При штучному і змішаному вигодовуванні засвоюється до 87 - 89% азота; потреба в білках у таких дітей складає 3 - 3,5 - 4,0 г/кг маси. У віці 1 - 3 роки добова потреба в білках складає 4- 4,5 г/кг; від 6 до 10 років - 2,5 - 3 г/кг; старше 12 років - 2 - 2,5 г/кг; у дорослих - 1,5 - 1,8 г/кг.

За рахунок білка покривається 10-15% калорій добового раціона. Енергетична цінність білків - 17,17 кДж/г (4,1 ккал/г).

Енергійні пластичні процеси в дитячому організмі пояснюють той факт, що у дітей раннього віку позитивний азотистий баланс, в той час як у старших школярів і дорослих існує азотиста рівновага. Важливою є не тільки кількість,але і якість білка, що надходить з їжею. Амінокислоти, які утворились з білків в процесі травлення є основним пластичним матеріалом. Саме з них синтезується білок, специфічний для даного організму. Особливе значення мають незамінні амінокислоти: лізін, метіонін, триптофан, фенілаланін, валін, лейцин, ізолейцин, треонін. Для дітей грудного віку незамінною амінокислотою є гістідін,синтез якого у дитини не покриває потреб організму, що росте. Саме у жіночому молоці містяться всі незамінні амінокислоти, співвідношення і кореляція з іншими харчовими інгредієнтами є оптимальною для засвоєння.

Не використані амінокислоти внаслідок дезамінування в печінці перетворюються в кінцеві продукти азотистого обміну (аміак, сечовина, сечова кислота та ін.), які виділяються з організму з сечею.

 

Підвищення вмісту азота, сечової кислоти ендогенного походження відмічено в сечі новонароджених, що на 3-4 день життя може призвести до сечокислого інфаркту. В подальшому із збільшенням кількості сечі солі поступово вимиваються.

Взагалі вміст азота в сечі у дітей молодшого віку значно менший, ніж у дорослих, головним чином за рахунок сечовини. З віком він збільшується. Низький вміст сечовини в сечі відображає інтенсивність пластичних процесів і недосконалість синтезуючої функції печінки.

Регуляція процесів білкового обміну дуже складна. Посилюють асиміляцію білка гормони гіпофіза, щовидної залози, інсулін, андрогени (тестостерон). Анаболічний вплив мають вітаміни (тіамін, нікотинова кислота, рибофлавін, біотин, пантотенова кислота). Каталобічний вплив справляють гормони АКТГ, ТТГ, глюкокортикоїди, тирозин в великих дозах. Білковий обмін регулюється і ЦНС.

Жири і ліпіди - складні органічні сполуки. В організмі людини вони представлені тригліцеридами жирних кислот (нейтральні жири), які відносять до простих ліпідів та похідними від них жирними кислотами, стеринами (холестерин), стероїдами, вітамінами Е, Д, К та інші. Велике значення для організму мають складні ліпіди (фосфоліпіди, що складаються з ефірів жирних кислот або спиртів, азотистих основ та фосфорної кислоти, а також цероброзиди, сфонгомиєлін).

Жир - одне з основних джерел енергії. В першому півріччі життя за рахунок жирів покривається близько 50% усієї добової калорійності, у дітей 4 - 6 років - 30 - 40%, у школярів - 25 - 30%, у дорослих - близько 40%.

Енергетична цінність жирів 38,94 кДж/г (9,3 ккал/г).

Дітям першого року життя потрібно 6,5 - 5 г/кг жиру, в дошкільному - близько 3 г/кг, в шкільному (після 10-12 років) - 1 - 3 г/кг.

Ліпіди є складовою клітин головного мозку, статевих залоз та ін., вони утворюють прошарки в органах, але основна маса їх розташована в підшкірній основі (жирові депо), де постійно відбуваються обмінні процеси. Багаті на жир брижі кишок,сальник; жир є опорою для внутрішніх органів і судин, він захищає їх від холоду і травмування.

Біологічна цінність жирів визначається вмістом незамінних поліненасичених жирних кислот: ліноленової, арахідонової, які сприяють економному витраченню білка, підвищують імунітет, впливають на функцію ЦНС, регулюють проникливість судин.

Дерівати ненасичених жирних кислот виконують роль гормонів. Фосфоліпіди є транспортною формою для жовчних кислот, вони сприяють синтезу білка в організмі, регулюють моторику шлунково-кишкового тракту.

Жири жіночого молока засвоюються на 90-95% , коров”ячого - на 85%. Незначна кількість емульгованого жиру жіночого молока всмоктується в незміненій формі. Приблизно 7% ліпідів виводиться з калом в вигляді жира, жирних кислот та мил.

 

 

Проценти жира, не використаного в процесі травлення у дітей тим вищий, чим молодша дитина. Найгірше засвоюються жири недоношеними дітьми, що знаходяться на штучному вигодовуванні.

Надлишок синтезованого в організмі жиру відкладається в депо.

Процеси ліпогенеза і ліполіза тісно пов”язані з вуглеводним обміном, оскільки вміст ліпідів в організмі залежить не тільки від їх кількості в їжі, але й від синтезу їх з вуглеводів.

В дитячому організмі синтез жирів відбувається найінтенсивніше.

Надлишок каш в раціоні дітей швидко призводить до надлишку маси. Слід вказати, що жири, утворені з вуглеводів, не містять незамінних жирних кислот.

При нестачі вуглеводів розщеплення жирів супроводжується утворенням великої кількості кетонових тіл, оскільки повне згортання жирів мождиве лише в присутності вуглеводів.

Схильність до кетозу характерна для обміну жирів у дітей. Кетоз легко виникає у дітей при переїданні жирів, голоданні, різних захворюваннях, стресах і супроводжується кетонурією. Жири можуть утворюватись і з білків, але у дітей цей процес виражений недостатньо.

Одразу після народження рівень загальних ліпідів крові низький, але швидко зростає в перші тижні життя. Рівень холестерину в сироватці крові у дітей в 1 рік становить 2,6 - 3,88 ммоль/л, фосфоліпідів - 1,8 - 2,2 ммоль/л і мало змінюється протягом життя. Серед ліпідів переважають ненасичені жирні кислоти, особливо лінолева, олеїнова, пальмітинова.

Наявність у недоношених новонароджених ліпідів з високою точкою плавлення є однією з причин, що зумовлюють затвердіння підшкірної основи (склерему).

Регуляція обміну ліпідів здійснюється нейро-гуморальним шляхом. Провідна роль належить ЦНС, яка через харчовий центр впливає на органи травлення і збуджує апетит. Суттєвий вплив на жировий обмін мають інсулін, тироксин, кортикостероїди, гормони статевих залоз.

Інсулін сприяє перетворенню цукру на глікоген і жир, внаслідок гіпоглікемії збуджує харчовий центр, гальмує утворення вуглеводів з жирів і вихід жира з депо.

Тироксин посилює основний обмін; сприяє розпаду жирів. Зниження функції статевих залоз призводить до ожиріння. Кортикостероїди посилюють перехід вуглеводів в жири.

Обмін вуглеводів. Вуглеводи в організмі людини знаходяться як у вільному стані так і в поєднанні з білками, жирами, іншими речовинами у вигляді глікопротеїнів, глікозаміногліканів (мукополісахаридів) і ліпоглікопротеїнів.

Вони виконують різні важливі функції, основна серед яких - енергетична. За рахунок згорання вуглеводів у грудних дітей покривається близько 40% добової калорійності, у старших школярів і дорослих - більше 50% усієї енергії.

 

 

Вуглеводи також є пластичним матеріалом: у вигляді мукополісахаридів вони входять в склад сполучної тканини, цитомембран клілин, в тому числі і клітин крові, зовнішньої поверхні слизових оболонок, через які в клітину надходять поживні речовини і кисень.

Вуглеводи беруть участь в біосинтезі нуклеїнових кислот, формуванні специфічності груп крові, імунологічних процесах та ін.

В перші місяці життя дитина отримує вуглеводи у вигляді дісахаридів (лактоза грудного молока); пізніше - цукру, що міститься в їжі, крохмалю, які розщеплюються в порожнині рота і в шлунку до мальтози. Дісахариди мають більшу енергетичну цінність і меншу осмолярність, ніж крохмаль. Розщеплення дісахаридів на моносахариди - глюкозу, галактозу, фруктозу відбувається в тонкому кишечнику під впливом ферментів мальтази, лактази, інавертази.

Галактоза, яка входить в склад лактози, всмоктується в кишечнику значно швидше, ніж фруктоза і глюкоза. Частина вуглеводів розщеплюється в кишечнику шляхом бродіння , викликаного бактеріями.

Асиміляція вуглеводів у літей вища, ніж у дорослих. У немовлят засвоюється 90% вуглеводів, незалежно від виду вигодовування. Рівень цукру у дошкільнят і школярів - 3,33 -6,66 ммоль/л; у новонароджених 0,5 - 4,5 ммоль/л. Він підтримується секрецією інсуліну і інших гормонів -його антогоністів (глюкагон,адреналін, кортикостероїди, гормон роста). Існує тісний зв”язок між обміном вуглеводів і жирів: при нестачі вуглеводів посилюється ліполіз, підвищується гліконеогенез. Надлишок моносахаридів, що всмоктались, відкладається у вигляді глікогена в печінці і м”язах.

Обмін вуглеводів у дітей - дуже інтенсивний. Енергетичні витрати у зв”язку з ростом і формуванням організму зумовляють високу потребу вуглеводів, оскільки синтез їх з білків і жирів у дітей низький.

Потреба вуглеводів у немовлят 12 - 14 г/кг. В подальшому - 8 -15 г/кг. Толерантність до глюкози у дітей вища: у грудному віці харчова глюкозурія наступає при одномоментному введенні дитині 8 - 12 г/кг глюкози, у дорослих - при введенні 3 г/кг, що пояснюється легкістю глікогенеза у дітей. Це підтверджується і характером глікемічної кривої: при приблизно однаковому навантаженні максимальний вміст її у дітей нижчий , ніж у дорослих.

Високі енергетичні потреби дітей визначають порівняно невелике відкладання глікогена в печінці. В той самий час у них високий глікогеноліз (розщеплення глікогена до глюкози) і гліколіз (розщеплення глюкози з утворенням молочної і піровиноградної кислот).

Регуляція вуглеводного обміну - складний нейроендокринний процес, тісно пов”язаний з станом інших видів обміну речовин. Він знаходиться під впливом ЦНС (гіпоталамус, гіпофіз, клітин дна ІV шлуночка). В регуляції вуглеводного обміну приймають участь інсулін, глюкалон, кортикостероїди, АКТГ, гормони щитовидної залози.

Особливості водно-електролітного обміну.

Тіло плода складається переважно з води. На воду припадає 75 - 80% маси тіла новонародженого і 62 - 65% під кінець першого року життя. З віком поступово зменшується відносний вміст води в організмі.

Потреби у воді залежить від інтенсивності обмінних процесів, концентраційної здатності нирок, витрат води у процесі росту, від характеру харчування, температури навколишнього середовища, поведінки дитини.В перші тижні життя дитина потребує 180- 200 мл, на кінець 1 року - 100-120 мл, до 12 років - 45 мл/кг. На внутрішньоклітинну рідину припадає 45 - 50% загальної маси тіла дитини, позаклітинну - 20 - 25% ; 5% - в плазмі крові, 15% - в інтерстіціальній рідині. У новонароджених позаклітинної рідини в2 рази більше, ніж у дорослих. Ця рідина зв”язана неміцно, тому у немовлят легко виникає ексикоз.

У грудних дітей позаниркові втрати води (через шкіру, легені, кишки) при деяких станах досягяють 52 - 75%. У здорових дітей дошкільного віку через нирки виділяється 60% води. Значне виділення води легенями і шкірою у дітей раннього віку пов”язане з функціональною незрілістю нирок, збільшенням частоти дихання, відносно більшою поверхнею тіла, недосконалістю нейрогуморальних і ниркових механізмів водносольового обміну.

Для нормальної діяльності має значення не тільки кількість рідини, але її склад: вміст мінеральних речовин в певному співвідношенні. Основним катіоном позаклітинної рідини є натрій, аніоном-хлор; внутрішньоклітинної - катіоном калій, аніонами фосфати, сульфати, гідрокарбонати.

Калійбере участь у проведенні нервових імпульсів, підтриманні м”язевого тонусу. Синтез білка і глікогену пов”язаний з поглинанням калію.

Натрій забезпечує осмотичний тиск, кислотно-основний стан крові, як і хлор. Посилений ріст дитини вимагає великих кількостей кальцію (в грудному віці потреба в ньому складає 0,2 г/добу; в шкільному - 7 г/добу. Вміст в крові є фізіологічною константою (2,15 - 2, 99 ммоль/л) Зміна рівня кальція призводить до ураження ЦНС, нирок, печінки, спазмофілії.

Велике значення для організму дитини має фосфор (в нормі 1,45 1,77 ммоль/л), який , як і кальцій, приймає участь в мінералізації кісток; він є складовим компонентом ДНК, РНК, приймає участь в синтезі білка. Потреба в ньому 1 - 4 г/добу.

Залізо не тільки тісно пов”язане з утворенням гемоглобіну, а й є каталізатором окислювальних процесів в організмі. В нормі рівень його в сироватці крові 10,6 - 21,4 мкмоль/л.

Велику роль відіграють і інші мікроелементи (мідь, кобальт, цинк, бром,фтор, марганець, магній тощо), а також вітаміни, які теж відіграють важливу роль в рості і розвитку дитини. Потреба в вітамінах залежить від віку.

Ретінол - до 1 року - 0,5мг (1,650 МО); 1-3 роки - 1мг (3,300 МО);

після 4 років - 1,5 мг (5000 МО).

 

Тіамін - до 1 року - 0,5 мг,з 1 до 3 років -1 мг, 4-12 років - 1,5мг,

старші- 2 мг.

Рибофлавін - до 1 року - 1мг, 1-3 роки - 1,5 мг, 4-7 років - 2,5 мг

старші - 3 мг.

Аскорбінова кислота - до 1 року - 30мг, 1-3 роки - 40 мг,

4 - 7 років - 50-60 мг, старші - 80-100 мг

Піридоксин - до 1 року - 0,5 мг, 3-4 роки - 1 мг, 4-7 років - 1,5мг

старші - 2 мг

Ціанокоболамін - до 1 року - 0,3 - 0,5 мкт, 1-3 роки - 1 мкт, далі - 2 мкт.

Ергокальціферол -500-1000 МО.

Фолієва кислота - до 1 року - 0,5мг, 1-3 роки -1 мг,старші 4 років - 2 мг.

Основний обмін визначається інтенсивністю клітинного обміну. Основний обмін - це сумарна інтенсивність процесів обміну, визначена в умовах покою (вранці, натще, в стані фізичного і психічного спокою, в положенні лежачи, в умовах температурного комфорту (25-26⁰С)

У новонароджених він низький, поступово підвищується і досягає максимуму до 1,5 року. На 1 м поверхні тіла він становить 2150 кДж (512 ккал) в перші дні життя, 5040 кДж (1200 ккал)- в 1 рік, 4032 кДж (960 ккал) - в 14 років. Підвищення основного обміну спостерігається в пубертальному періоді. При старінні організму переважають катаболічні процеси, що супроводжуються посткповим зниженням основного обміну.

Вікові зміни терморегуляції

Немовля навіть якщо воно народилось дещо недоношеним має добру розвинену систему терморегуляції. Але у новонароджених переважає тепловіддача над теплопродукцією. Підвищена тепловіддача зумовлена втричі більшими питомими величинами поверхні тіла на 1 кг маси тіла ( в дорослих - 0,023м², у доношених новонароджених 0,065 м²), вдвічі більшими величинами хвилинного об”єму дихання в перерахунку на 1 кг маси тіла. Внаслідок цього втрати тепла у новонароджених шляхом конвекції, випромінювання та випаровування в перерахунок на 1 кг маси тіла значно більший, ніж у дорослих.

Наприкінці внутрішньоутробного періоду відбувається накопичення бурого жиру, який відіграє важливу роль в терморегуляції. У доношених новонароджених дітей кількість бурого жиру складає5-8% маси тіла. Міститься він у підшкірній основі між лопатками, на шиї, у підпаховій ямці, за грудиною, довкола надниркових залоз, нирок. У глибоко недоношених дітей кількість жиру складає лише 1-2%.

Бурий жир добре інервований симпатичними нервами і добре забезпечується кров”ю. У його клітинах є дрібні краплі жиру, а не одна велика як у білому. Тут більше мітохондрій і цитохромів, які і надають йому своєрідного забарвлення. Внаслідок цього швидкість окислення жирних кислот у 20 разів вища, але при цьому відсутні синтез і гідроліз АТФ, завдяки чому одразу утворюється тепло. Це зумовлено присутністю спеціального мамбранного поліпептиду - термогеніну. У разі потреби за рахунок інтенсивного окислення бурого жиру процес створення тепла може підвищуватись в 2-3 рази. Лише при недостатності цього механізму приєднується тремтіння та інші механізми,спрямовані на збереження тепла.

Під старість порушується біоенергетика клітин, знижується поглинання кисню, гальмується активність дихальних ферментів, зменшується вміст енергетично багатих фосфорних сполук: АТФ, креатин фосфату. Причина цих порушень захована у віковій деградації мітохондрій; кількість їх стає меншою,енергоутворююча функція поступово витрачається. Механізми підтримки гомеостазу поступово виснажується. З”являється характерна для осіб похилого віку гіпотермія.

Сечовидільна система

 

Кінцева нирка формується у ембріона на 5 тижні. Сечоутворення у ембріона зареєстровано на 9-10 тижні, але в цей час роль нирок,як екскреторного органа не має практичного значення. Основним видільним органом є плацента. Сеча, яка утворюється виводиться в навколоплідну рідину. З 5-го по 9-й місяць внутрішньоутробного життя утворення сечі збільшується з 2 до 26,7 мл/год. На момент народження розвиток нирок ще не завершується.

У новонароджених співвідношення кіркової і мозкової речовини 1:4 ( у дорослих 1:2), хоча відносно маси тіла розміри нирок більші 1:100 (у дорослих 1:200). Форма нирок майже округла і по мірі росту вони набують бобовидної форми.

У новонароджених нирки зберігають ембріональний часточковий характер будови, який зникає до 2-4 років життя. Права нирка трохи більша за ліву. Верхній полюс нирок знаходиться на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців, нижній на рівні ІV поперекового. Недостатній розвиток жирової капсули навколо нирок сприяє значній їхній рухливості. Морфологічне дозрівання кіркової речовини закінчується до 3-5 років, а нирки в цілому - лише до 8 років.

У постнатальному періоді зберігають ознаки морфологічної незрілості нефрони, які є основною структурно-функціональною одиницею нирки. Зокрема клубочки не повністю диференційовані, мають діаметр 85 мкм, тоді як у дорослих - 200 мкм. Епітелій клубочків не плоский, як у дорослих, а циліндричний. Канальці мають відносно малу довжину і ширину, їх поперечник у 2 рази менший,ніж у дорослих, петля нефрона невеликого завороту. Відзначені особливості впливають на функціональні можливості нирок.

В перші години життя сечу виділяють лише 2/3 доношених дітей, тоді як в 10% з них першу порцію сечі виділяють тільки на 2-гу добу.

Генез олігурії в перші 3 дні життя остаточно не встановлено. Найвірогідніше те, що вона зумовлена голодуванням, недостатнім надходженням рідини і особливостями гемодинаміки.

В перші дні життя у новонароджених зустрічається також протеїнурія, що є наслідком підвищеної проникності епітелію клубочків, канальців, капілярів на тлі особливостей гемодинаміки.

Сечокислий інфаркт - відкладання сечової кислоти у вигляді кристалів у просвіті збиральних трубочок - спостерігається у 50-60% новонароджених на 1-й тиждень життя. “Інфарктна “ сеча жовто-цегляного кольору, каламутна, залишає на пелюшці пляму такого ж кольору. Причиною підвищеного виділення сечової кислоти з сечею (якщо у дорослих в добовій сечі азот сечової кислоти складає 2,5-3 мг/кг, то в новонароджених близько

5-10 мг/кг) є насамперед розпад в цей час великої кількості клітин (в основному лейкоцитів). Із нуклеїнових кислот ядер цих клітин утворюється багато пуринових і піримідинових речовин, кінцевим етапом їх метаболізму є сечова кислота.

Клубочкова фільтрація у новонароджених дітей складає приблизно 30-50% в її величини у дорослих. Наприкінці першого року життя величини клубочкової фільтрації становлять 50-60 мл/хв. тоді як у дітей старшого віку і дорослих - 80-120 мл/хв.

Канальцієва реабсорбція у дітей перших років життя недосконала. Незрілість канальцієвої реабсорбції глюкози у немовлят зумовлює фізіологічну глюкозурію. Дещо по іншому здійснюється реабсорбція натрію: в більшій кількості ніж удорослих, тому у дітей молодшого віку натрій може затримуватись в організмі, зумовляти появу набряків та інших проявів гіперсалемії.

Дітям притаманний високий хвилинний діурез, але це не означає, що нирки добре виводять надлишок води. Нирки у дітей добре виділяють воду лише тоді, коли вона вводиться дрібними порціями. У новонароджених вода активно виводиться також через шкіру і легені. Тому добова потреба у воді вища ніж у дорослих.

Добовий діурез з віком підвищується. На кінець періоду новонародженості він становить близько 200мл, в 1 рік - 600мл, після 10 років - 1700-2000мл.

Кліренс ендогенного креатиніну (мл/хв * 1,73 м² поверхні тіла), у новонароджених становить 30, в 1 рік - 40-60, у дорослих -80-120. Екскреція аміаку (ммоль/кг на добу) у новонароджених 0,5, в 1 рік - 0 -5,0, до 14 років - 0 -1,5, у дорослих -0,4 - 1,5.

Функціональна незрілість канальців у дітей раннього віку супроводжується низькою концентраційною здатністю нирок, про що свідчать цифри відносної густини сечі.

У новонароджених в перші дні життя вона становить 1006 - 1012; в грудному віці - 1002 - 1006; в 2-5 років - 1009 - 1016; у дорослих - 1012 - 1025.

У немовлят, яких годують материнським молоком , нирки цілком справляються з підтриманням водно-сольового обміну та КОС. Але резерви пристосування нирок до змін умов значно обмежені. Структури нефрона нирки у перший рік слабко реагують на гормональні регулятори процесів реабсорбції.

З віком (після 40-50 років) функція сечоутворення нирок поступово знижується. Починаючи з 30 -річного віку до 70-80 років маса нирок знижується на 1/3, в старості втрачається до 50% нефронів.

Прогресивно зменшується нирковий кровотік, процеси фільтрації, реабсорбції, секреції. Основною причиною цих змін є розвиток склерозу.

Але не дивлячись на суттєві зміни ниркового кровопостачання і вікові зміни нейрогуморальної регуляції гомеостаза нирки і у старих людей

зберігають достатню функцію, яка в стані спокою забезпечує нормальну водно-електролітну та кислотно-основну рівноваги.

Але при функціональних навантаженнях ця рівновага відновлюється набагато повільніше, ніж у молодих людей. Зниження функціональної здатності нирок в процесі старіння ведуть до підключення цілого ряду компесаторних механізмів, що приймають участь у виділенні. Це насамперед потовиділення, видільна функція легень, травних залоз.

Особливості регуляції сечоутворення.

Сечоутворення відбувається завдяки процесам ультрафільтрації,реабсорбції, секреції та екскреції. Внаслідок ультрафільтрації отримується первинна сеча, яка відрізняється від плазми меншою (в 1000 разів) кількістю білка. У подальшому шляхом реабсорбції 99% води і розчинених у ній речовин подають в кровообіг. Кінцевий склад сечі формується завдяки секреції йонів Н+ та К+. Ці механізми регулюють об”єм і склад рідин організму, обумовлюючи екскреторну діяльність нирок.

Об”єм виділеної сечі контролюється АДГ гіпофіза (вазопресин) та власною гуморальною системою нирок - юкстагламерулярним апаратом (ЮГА). ЮГА являє собою м”язово-гранулярні клітини, розташовані в стінці артеріоли, яка приносить кров до клубочка безпосередньо в місці впадіння її в клубочок. Такі самі клітини є в стінці дистальної частини канальця, відіграючи роль рецепторів ЮГА, які збуджуються в разі змін концентрації Nа+, або кількості води в канальцях.

Збудження їх стимулює секрецію реніну артеріолярними клітинами ЮГА. Ренін, надходячи в кровообіг,впливає на циркулюючий ангіотензиноген, перетворюючи його в активний ангіотензин. Під впливом цієї речовини гломерулярні відділи надниркових залоз виділяють альдостерон. Підвищення активності ренін - ангіотензин альдостерон сприяє збільшенню реабсорбції в проксимальній частині канальців,що зменшує діурез. Канальцева реабсорбція пригнічується паратиреоїдним гормоном (ПТГ), який підвищує дистальну канальцеву реабсорбції К+. Більша частина йонів магнію реабсорбується під впливом ПТГ у висхідному відділі канальців.

В присутності вазопресину (АДГ) збірна система нирок стає проникною для води, яка потім пасивно реабсорбується у відповідь на високу концентрацію Nа+, СI - та сечовини в мозковому інтерстиції. За відсутністю вазопресину сеча стає розведеною.

Як уже вказувалось у новонароджених нирки слабо реагують на гормональні регулятори процесів реабсорбції. У людей старшого віку зниження чутливості до гормональних регуляторів сечоутворення АДГ та альдостерону пов”язано з розвитком склерозу.