Роль людського фактора в розвитку босфери

Роль людського фактора в розвитку босфери. Центральною темою навчання про ноосферу днсть босфери людства.

Вернадський у свох роботах розкрива корен ц дност, значення органзованост босфери в розвитку людства. Це дозволя зрозумти мсце роль сторичного розвитку людства в еволюц босфери, закономрност переходу в ноосферу. Одн з ключових дей, що лежать в основ теор Вернадського про ноосферу, те, що людина не самодостатньою живою стотою, що живе окремо за свом законами, вн спвсну усередин природи частиною. Ця днсть обумовлена насамперед функцональною нерозривнстю навколишнього середовища людини, що намагався показати Вернадський як богеохмк.

Людство саме по соб природне явище природне, що вплив босфери позначаться не тльки на середовищ життя але на образ думки. Але не тльки природа вплива на людину, сну зворотний звязок. Причому вона не поверхнева, що вдбива фзичний вплив людини на навколишн середовище, воно набагато глибше. Це доводить той факт, що останнм часом помтно активзувалися планетарн геологчн сили. ми усе бльше яскравше бачимо в д навколишн нас геологчн сили. Це збглося, навряд чи випадково, з проникненням у наукову свдомсть переконання про геологчне значення Homo sapiens, з виявленням нового стану босфери ноосфери одн з форм вираження.

Воно звязано, звичайно, насамперед з уточненням природно науково прац думки в межах босфери, де жива речовина вдгра основну роль. Так, останнм часом рзко мняться вдображення живих стот на навколишнй природ. Завдяки цьому процес еволюц переноситься в область мнералв. Рзко мняються рунти, води повтря.

Тобто еволюця видв сама перетворилася в геологчний процес, тому що в процес еволюц зявилася нова геологчна сила. Вернадський писала Еволюця видв переходить в еволюцю босфери. Тут природно напрошуться висновок про те, що геологчною силою власне зовсм не Homo Sapiens, а його розум, наукова думка соцального людства. У Флософських думках натуралста Вернадський писав Ми саме переживамо яскраве входження в геологчну сторю планети. В останн тисячорччя спостергаться нтенсивне зростання впливу одн видово живо речовини цивлзованого людства на змну босфери.

Пд впливом науково думки людсько прац босфера переходить у новий стан у ноосферу. Ми спостергачами виконавцями глибоко змни босфери. Причому перебудова навколишнього середовища науковою людською думкою за допомогою органзовано прац навряд чи стихйним процесом. Корен цього лежать у самй природ були закладен ще мльйони рокв тому в ход природного процесу еволюц. Людина склада неминучий прояв великого природного процесу, що закономрно трива протягом, принаймн, двох мльярдв рокв. Звдси, до реч, можна укласти що висловлення про самознищення людства, про катастрофу цивлзац не мають пд собою вагомих основ.

Було б щонайменше дивно, якби наукова думка породження природного геологчного процесу суперечила б самому процесу. Ми коштумо на пороз революцйних змн у навколишнм середовищ босфера за допомогою переробки науковою думкою переходить у новий еволюцйний стан ноосферу. Заселяючи вс куточки нашо планети, спираючи на державно органзовану наукову думку на породження, технку, людина створив у босфер нову богенну силу, що пдтриму розмноження подальше заселення рзних частин босфери.

Причому разом з розширенням област проживання, людство почина представляти себе усе бльш спону масу, тому що розвиваюч засоби звязку засобу передач думки огортають усю Земну кулю. Цей процес повного заселення босфери людиною обумовлений ходом стор науково думки, нерозривно звязаний з швидкстю зносин, з успхами технки пересування, з можливстю миттво передач думки, одночасного обговорення усюди на планет.

При цьому людина вперше реально зрозумла, що вн житель планети може повинний мислити дяти в новому аспект, не тльки в аспект окремо особистост, чи родини роду, чи держав хнх союзв, але й у планетному аспект. Вн, як все живе, може мислити дяти в планетному аспект тльки в област життя у босфер, у визначенй земнй оболонц, з яким вн нерозривно, закономрно звязаний пти з який вн не може. Його снування функця.

Вн несе з собою усюди. вн неминуче, закономрно, безупинно змню. Схоже, що вперше ми знаходимося в умовах диного геологчного сторичного процесу, що охопив одночасно всю планету. XX столття характерне тим, що будь-як подя, що вдбуваться на планет, звязуються в дине цле. з кожним днем соцальна, наукова культурна звязансть людства тльки пдсилються поглиблються. Збльшення вселенност, спаяност всх людських суспльств безупинно росте ста помтним у деяк роки ледве не щорчно. Результат усх перерахованих вище змн у босфер планети дав привд французькому геологу Тейяр де Шардену укласти, що босфера в даний момент швидко геологчно переходить у новий стан у ноосферу, тобто такий стан у який людський розум робота, що направляться м, являють собою нову могутню геологчну силу. Це збглося, видимо не випадково, з тим моментом коли люди засели усю планету, усе людство економчно обдналося в дине цле наукову думку всього людства злилася водино, завдяки успхам у технку звязку. У такий спосб Людина, як вн спостергаться в природ, як вс жив органзми, як усяка жива речовина, визначена функця босфери, у визначеному простор-час Людина у всх його проявах явля собою частина босфери Прорив науково думки пдготовлений усм минулим босфери ма еволюцйн корен.

Ноосфера це босфера, перероблена науковою думкою, що пдготовляться всм минулим планети, а не короткочасне перехдне геологчне явище.

Вернадський неодноразово вдзначав, що цивлзаця культурного людства оскльки вона формою органзац ново геологчно сили, що створилася в босфер, не може перерватися знищитися, тому що це велике природне явище, що вдповда сторично, врнше, геологчно сформовано органзованост босфери.

Утворити ноосферу, вона всма коренями звязуться з цю земною оболонкою, чого ранш в стор людства в скльки-небудь порвняннй мер не було. Висновок За перод сторичного розвитку Земл сформувалися так оболонки лтосфера, гдросфера та атмосфера. Частина цих оболонок, населена живими органзмами називаться босферою, яка становить собою сукупнсть усх богеоценозв Земл, дуну екосистему вищого порядку.

Босфера займа всю товщу гдросфери, верхн шари лтосфери та нижн атмосфери. В Вернадський створив учення про ноосферу яксно новий стан босфери, за якого розумова дяльнсть людини почина розвиток. Жива речовина босфери вся сукупнсть органзмв нашо планети забезпечу постйний коло обг речовин та потк енерг здйсню значну богенну роботу з перетворення оболонок Земл. Багато чого з того, про що писав Вернадський, ста надбанням сьогодншнього дня. Сучасн зрозумл нам його думки про цлснсть, неподльнсть цивлзац, про днсть босфери людства.

Переломний момент в стор людства, про що сьогодн говорять учен, полтики, публцисти, був побачений Вернадським. Вернадський бачив неминучсть ноосфери, пдготовлювано як еволюцю босфери, так сторичним розвитком людства. З погляду ноосферного пдходу по-ншому бачаться сучасн болюч крапки розвитку свтово цивлзац. Варварське вдношення до босфери, погроза свтово екологчно катастрофи, виробництво засобв масового знищення усе це повинно мати минуще значення.

Питання про корнний поворот до джерел життя, до органзованост босфери в сучасних умовах повинний звучати як сполох, заклик до того, щоб мислити дяти, у босферному планетному аспект.