Популяція – це сукупність особин даного виду, яка на протязі довгого часу (значна кількість поколінь) населяє певну територію, складається з особин, що можуть вільно схрещуватися один з одним і віддалена від таких же сусідніх сукупностей однією із форм ізоляції (просторова, сезонна, фізіологічна, генетична). В тваринництві під популяцією розуміють групу тварин одного виду, яка характеризується певною численністю і ареалом розповсюдження.
У 1908 р. англійський вчений Г.Х. Харді і незалежно від нього німецький вчений В. Вайнберг довели, що стан рівноваги між співвідношеннями домінантних і рецесивних генів залишається незмінним у поколіннях за відсутності тиску на генотип популяції процесів спонтанного мутування генів, природного добору, міграції генетичного матеріалу, тощо.
Формула р2 + 2рq + q2 = 1 є формулою Харді-Вайнберга. Закон формулюється так: у теоретично можливій панміктичній популяції, всі особини якої не зазнають впливу процесів мутагенезу, дії добору та міграцій і зберігають здатність до вільного розмноження, співвідношення частот домінантних і рецесивних алельних генів залишається незмінним у ряді наступних поколінь.
Успадковуваність – це показник, який виражає частку генетичної різноманітності у загальній фенотиповій мінливості ознаки у групі, стаді, популяції тварин (h2).
Методи визначення коефіцієнта успадковуваності, можна поділити на дві групи:
– вирахування коефіцієнта успадковуваності на основі прямолінійної генетичної кореляції або регресії між продуктивністю батьків і нащадків;
– вирахування коефіцієнта успадковуваності на основі дисперсійного аналізу як силу впливу батьків на їхніх нащадків. Ступінь успадковуваності ознаки умовно ділять на високу (h2>0,4), середню (h2=0,2—0,4) і низьку (h2<0,2).