Імуногенетика– розділ імунології, що вивчає генетичну зумовленість факторів імунітету, внутрішньовидову різновидність і успадкування тканинних антигенів, генетичну і популяційну взаємодію макро- і мікроорганізмів, тканинну несумісність.
Серія еритроцитарних антигенів, яка у різних особин одного і того самого виду тварин контролюється одним і тим самим локусом, називається генетичною системою груп крові. Сукупність еритроцитарних антигенів організму в межах конкретної генетичної системи називається групою крові, а сума груп крові всіх генетичних систем однієї особини – типом крові.
Системи груп крові можуть бути прості, складні, закриті, відкриті. Якщо система містить 1-2 антигена і має 2 алеля –проста система; складна -3 антгена і більше, які утворюють комплексні групи.
Під поліморфізмом білків (крові, молока, м'язів, яєць, сперми, ферментів тощо) розуміють різну будову одного і того ж білка чи ферменту у різних особин одного або різних видів. Основним методом визначення є електрофорез. У крові сільськогосподарських тварин відкрито такі поліморфні системи: гемоглобінову, трансферинову, альбумінову, преальбумінову, постальбумінову, гаплоглобінову, амілазну, фосфатну, церулоплазмінову, α2-глобінову, естеразну та ін.
Імунітет(від лат. immunitas – несприйнятливість, резистентність, опірність) – здатність організму захищати свою цілісність і біологічну індивідуальність. Хвороби, що успадковуються із покоління в покоління, називають спадковими і, в свою чергу, поділяють на молекулярні і хромосомні.
Молекулярні– це хвороби, коли пошкоджено один або декілька генів, тобто порівняно невелика ділянка молекули ДНК.
Хромосомні хвороби зумовлені хромосомними абераціями (нестачі, делеції, дуплікації, інверсії, інсерції, транслокації).
Фармакогенетика –наука про роль генетичних факторів в індивідуальній, видовій, статевій і віковій чутливості організмів до лікарських рослин, метаболізмі цих речовин, толерантності, лікарській залежності, кумуляції, потенціюванні й антагонізмі. Ефективність лікарських препаратів залежить від сезонності та добових коливань, дій залоз внутрішньої секреції, світла, режиму годівлі та кількості жирів, білків, вуглеводі, макро – і мікроелементів тощо, що надходять з їжею; резистентності організму, тощо.