Як відомо, елементарною одиницею спадковості є ген. Ген– це ділянка молекули нуклеїнової кислоти, яка визначає спадкові ознаки організмів. Він кодує первинну структуру молекул поліпептиду, білка, певного типу РНК або ж взаємодіє з регуляторним білком. Гени, які несуть спадкову інформацію про певні ознаки (наприклад, розміри організмів, колір волосся, очей, форму плодів), можуть перебувати у різних станах (алелях). Алельні гени – це гени, що перебувають у різних станах, але займають одне й те саме місце (локус)в хромосомах однієї пари (гомологічних хромосомах)та визначаютьрізні стани певної ознаки (високий чи низький зріст, руде чи чорне волосся, блакитні чи карі очі, овальна чи куляста форма плоду тощо).
Гомозиготною (від грец. гомос — рівний, однаковий та зиготос – сполучений разом) називають диплоїдну або поліплоїдну клітину (особину), гомологічні хромосоми якої несуть однакові алелі певного гена.
Гетерозиготною (від грец. гетерос — інший) називають диплоїдну або поліплоїдну клітину (особину), гомологічні хромосоми якої містять різні алелі певного гена.
Сукупність генетичної інформації, закодованої в генах клітини або організму, називається генотипом (від грец. генос – рід, походження і типос – відбиток). Унаслідок взаємодії генотипу з чинниками довкілля формується фенотип (від грец. Фаіно – являю) – сукупність усіх ознак і властивостей організму.
Отже, предметом генетичних досліджень є явища спадковості й мінливості організмів. Спадковість – це властивість живих організмів передавати свої ознаки й особливості онтогенезу потомкам, забезпечуючи спадкоємність поколінь організмів. Мінливість – здатність живих організмів набувати нових ознак та їхніх станів у процесі індивідуального розвитку. Спадковість і мінливість є протилежними властивостями живих організмів. Завдяки спадковості нащадки подібні до батьків, тобто зберігається стабільність біологічних видів. Мінливість забезпечує появу нових ознак та їхніх станів, завдяки чому відбуваються видоутворення та історичний розвиток біосфери в цілому.
При розв'язуванні задач з генетики частіше використовується гібридологічний метод, суть якого полягає в схрещуванні (гібридизації) організмів, які відрізнябться за певними станамиоднієї чи кількох спадкових ознак. Нащадків, одержаних від такого схрещування, називають гібридами.
Схрещування буває:
моногібридним – це поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами лише однієї спадкової ознаки;
дигібридним – двох ознак;
полігібридним – трьох і більше ознак.