КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які розрізняють типи метаморфозу?

2. Який розвиток називають аметаболією?

3. Який розвиток називають паврометаболією?

4. Який розвиток називають геміметаболією?

5. Який розвиток називають голометаболією?

6. Що називається партеногенезом?

7. Що називається поліембріонією?

8. Що називається педогенезом?

9. Які цикли розвитку комах називаються моновольтинними?

10. Які цикли розвитку комах називаються полівольтинними?

 

 

Лабораторна робота № 4. КЛАСИФІКАЦІЯ КОМАХ

 

Робота ентомологів-систематиків призвела до створення класифікації комах, за якою нараховується 33 ряди.

1. Протури, або безсяжкові (Protura).Крихітні, бліді, червоподібні комахи, позбавлені очей, антен, а деякі форми – і трахейної системи. Живуть у добре аерованих, вологих ґрунтах, харчуються вмістом клітин грибів і водоростей. Мають рудиментарні двочленикові кінцівки на трьох перших сегментах черевця. У постембріональний період протури проходять 6 віків і після досягнення статевої зрілості не линяють. У середній смузі можна виявити бесяжника європейського (Eosentomon transitorum).

2. Ногохвістки (Collembola, або Podura). Ногохвістки мають черевні придатки: трубку-коллофор, зачіпку та стрибальну вилку. Відрізняються нестабілізованим числом линьок і віків, пропорційністю відділів тіла. Відомо 2000 видів ногохвісток. Чутливі до висихання, але невибагливі до тепла, ногохвістки поширені по всій земній кулі, є у ґрунті, на його поверхні та інших субстратах. Харчуються спорами грибів, міцелієм, бактеріальним нальотом на часточках ґрунту та іноді заподіюють шкоди рослинам. Деякі види (Achorutes armatus) з’являються на поталому снігу, інші – на поверхневій плівці води (Podura aquatica).

3. Двохвістки (Diplura).Дрібні червоподібні комахи з тонкими покривами, довгими антенами та хвостовими нитками. Схожі на хижих личинок комах, мають рудиментарні кінцівки на черевних сегментах, позбавлені очей та яйцеклада, із численними щетинками на тілі.Живуть під каменями, у ґрунтових порах, лісовій підстилці. Харчуються спорами грибів, міцелієм, водоростями та хижачать. Молоді особини відрізняються від дорослих розмірами, числом члеників антен і церок, нерозвиненістю статевих органів. Не маючи стабілізованого числа линьок і віків, двохвістки продовжують линяти й у дорослому стані. Відомо близько 400 видів двохвісток, переважно вони живуть у тропіках і субтропіках.

4. Щетинохвістки (Thysanura).Гнучке, веретеноподібне тіло покрите сріблястими лусочками, мають довгі антени та хвостові нитки, складні фасеточні очі, відкриті щелепи гризучого типу, розвинутий яйцеклад. Значення щетинохвісток обмежене. Розширені вирости на грудних сегментах деяких видів нерідко вважають аналогами зачатків крил.

5. Поденки (Ephemeroptera).Амфібіотичні комахи. Проводять більшу частину життя у воді.Звичайно вони живуть один день, іноді кілька годин. Поденки не харчуються та гинуть, давши потомство.Личинки розвиваються протягом 1-3-х років, харчуються залишками, водоростями та зрідка хижачать. Личинки мають зяброві пелюстки, довгі хвостові придатки. Перетворюючись у крилатих комах, зрілі німфи вибираються до краю води й линяють на субімаго. Субімаго линяють, здобуваючи вигляд і властивості імаго. Мають значення в харчуванні риб. Представлені 2000 видів.В України трапляються поденка звичайна (Ephemera vulgata) і поденка двокрила (Cloeon dipterum).

6. Бабки (Odonata, або Odonatoptera).Великі, стрімкі хижаки. Є всюди. Відомо 4500 видів, розподілених за трьома підрядами: рівнокрилі, різнокрилі та Anisozygoptera – представлені лише двома видами з Японії та Індії. Рівнокрилі бабки – дрібні, з однаковими за формою передніх і задніх крил, личинки мають три лопаті хвостових зябер. Різнокрилі – більші, із широкими в основі задніми крилами, личинки дихають зябрами, зміщеними в задню кишку. Заселяючи водойми, личинки бабок харчуються комахами, мальками риб. Багаторазово линяючи (до 15 разів), личинки здобувають зачатки крил, перетворюються в німф і, нарешті, у крилатих бабок. В Україні поширені лютки (Lestidae), стрілки (Соеnаgrionidae), красуні (Calopterygidae) із затемненими бурими або яскраво-синіми крилами; з рівнокрилих – коромисла та дозорщики (Aeshnidae), бронзовотілі бабки (Cordulidae), дідки (Gomphidae) і либелюлі (Libellulidae).

7. Тарганові (Blattodea, або Blattoptera). Великі та середніх розмірів комахи зі сплющеним тілом, тонкими довгими антенами, членистими церками та гіпогнатичною головою. Шкірясті надкрила та складені віялом задні крила нерідко вкорочені або повністю скорочені, причому частіше у самок, ніж у самців. Звичайно є пахучі залози, що виділяють статеві та агрегаційні феромони. Розповсюджені повсюдно, теплолюбні та вологолюбні. Описано не менше 3000 видів, переважно тропічних. Досить поширений чорний тарган (Blatta orientalis L.) і рудий тарган-прусак (Blattella germanica L.).

8. Богомолові (Mantodea, або Manteoptera).Богомоли – великі денні хижаки, що ховаються серед рослин. Богомол має нерозмірне товсте черевце зі членистими церками та покрите зверху вузькими передніми та широкими віялоподібними задніми крилами. Представлені 2000 видів, переважна більшість яких живе в субтропічних країнах, і тільки деякі – за межами субтропіків. Самки богомолів відкладають численні яйця в оотеці, що прикріплюється звичайно до рослин. У південних областях України найбільш відомий звичайний богомол (Mantis religiosa), а в Криму – емпуза пір’ястовуса (Empusa pennicornis).

9. Терміти (Isoptera).Терміти – середніх розмірів комахи з різко вираженим кастовим поліморфізмом і суспільним способом життя. У їх родинах один раз на рік з’являються молоді статеві особини. Засновники родини, оточені численними нащадками, перетворюються на «царську пару». Імаго термітів мають типовий вигляд ортоптероїдних комах і характеризуються поздовжнім жилкуванням довгих гомономних крил, відособлених передньогрудей, невеликими антенами та церками і слабко розвиненими або скороченими очима.Роль термітів у біоценозах досить велика та багатогранна. Переробляючи малопридатну для їжі клітковину, вони сприяють ґрунтоутворенню й біогенному кругообігу речовин, але іноді нападають на дерев’яні будівлі людини. Відомо понад 2000 видів термітів, зосереджених головним чином у тропіках і субтропіках. На території нашої країни вони трапляються лише в Криму.

10. Веснянки (Plecoptera).Веснянки – дуже примітивні, середніх розмірів комахи зі сплющеним тьм’янозабарвленим тілом і прогнатичною головою. З’являючись весною при розкритті рік, вони активні в похмуру погоду та зникають із настанням літа. У них є цілком розвинені очі та вічка, звичайно багаточленикові антени, а на черевці – церки. Личинки веснянок, що живуть у холодних, швидких струмках, – активні хижаки. Зовні личинки (німфи) нагадують імаго, але відрізняються від них тим, що позбавлені крил і статевих придатків і мають досить своєрідні трахейні зябра. Існує понад 2000 видів веснянок. У фауні північної частини України звичайно трапляються Nemoura cinerea та N. variegata. Практичне значення веснянок обмежене.

11. Ембії (Embiodea, або Embioptera). Дрібні та середніх розмірів (4-20 мм) комахи з тонким, циліндричним тілом, позбавленою вічок сплющеною прогнатичною головою, розвиненими мандибулами, двочлениковими церками. Вони живуть у тісних павутинних трубках, що сплітаються під відсталою корою, під каменями, серед залишків рослин, у ґрунті та сипучому піску. Їхні прядильні залози розташовані на грушоподібно роздутих перших члениках передніх лапок. Самки ембій позбавлені крил, вони відрізняються від самців менш розвиненими очима, симетричністю церок. Політ ембій нетривалий і недосконалий. Ембії нерідко живуть родинами, позбавленими ознак колоніальності та диференціації на касти. Вони живуть у теплих країнах і не відрізняються великою розмаїтістю. Відомо не більше 200 видів ембій. Відкладені яйця та німф, що вилупилися, ембії охороняють. У колишньому СРСР зазначено тільки два види: середземноморська (Haploembia solieri) і туркестанська (Embia tartara) ембії. Практичного значення вони не мають.

12. Грилоблатиди (Grylloblattodea, або Grylloblattaria, Notoptera). Безкрилі, середніх розмірів (20-30 мм) грилоблатиди живуть у печерах і під каменями, на межі льодовиків у горах Тихоокеанського узбережжя Північної Америки, Японії, в Росії – у Приморському краї. Їхній вигляд характерний тим, що поєднують усобі ознаки різних рядів. Грилоблатиди активні в нічний час й нечисленні. Життєвий цикл завершується за 5-7 років. Відомо не більше 17 видів (у колишньому СРСР – два види: Grylloblattma djakonovi та Galloisiana sp.).

13. Палочники, або привидеві (Phasmodea, або Phasmida, Phasmatodea, Phasmatoptera). Малорухливі, дуже тонкі та довгі (до 35 см) комахи. Деякі види (Phylliidae) мають листоподібну форму тіла. Палочники мають прогнатичну голову, слабку розвинутість передньогрудей, короткий яйцеклад. Багато видів розмножуються партеногенетично. Німфи, що вилуплюються з яєць, після шести линьок перетворюються на самок. Майбутні самці линяють 4-5 разів. Майже всі описані види (до 2500) – мешканці тропіків. У колишньому СРСР зазначено тільки 7 видів, поширених у Середній Азії, на Кавказі та в Усурійському краї.

14. Прямокрилі (Orthoptera, або Saltatoria). Типові прямокрилі – великі (до 80 мм) комахи із сильними стегнами задніх ніг, потужними жвалами та двома парами крил. Передні крила щільні та вузькі, покривають перетинчасті задні, що розправляються віялом у польоті. Число видів – понад 20000. Мають неповне перетворення. Серед них є дрібні (до 3 мм) і позбавлені крил види, сліпі мешканці печер і ґрунтових шпарин, деякі прісноводні види, форми із прогнатичною або опістогнатичною головою, сапрофаги й фітофаги, але немає жодного паразита або переносника хвороб. Личинки саранових звичайно вилуплюються з яєць наприкінці весни. Пройшовши 4-7 линьок, вони за 3-4 місяці досягають статевої зрілості, і в цей же час серед них відбувається диференціація на стадні й одиночні фази.

15. Щипавки, або шкірястокрилі (Dermaptera). Щипавки – невеликі або середніх розмірів (до 40 мм) комахи із гнучким сплющеним тілом, прогнатичною головою та клещеподібними церками – форцепсами на кінці черевця. Нерозбірливі у виборі їжі й активні уночі, щипавки ховаються вдень під каменями, у гнилих пнях, під опалим прілим листям або в підземних гніздах, де охороняють відкладені яйця й німф. Відомо не менше 1300 видів щипавок (у колишньому СРСР – близько 30). Багато видів – поліморфні та майже всі мають виразний статевий диморфізм, що проявляється в ступені розвиненості форцепсів і крил. У процесі постембріонального розвитку щипавки линяють 4-6 разів.

16. Зораптери (Zoraptera).Відкриті на початку 19-го століття дрібні (до 3 мм) та непримітні зораптери звичайно не мають крил, очей та вічок. Однак у їхніх скупченнях зрідка з’являються темнозабарвлені крилаті форми з розвиненими органами зору. Причини цього диморфізму невідомі: й ті та інші беруть участь у розмноженні, не маючи ніяких ознак кастової диференціації. Мають редуковане жилкування крил, гіпогнатичну голову, скорочену кількість мальпігієвих судин, церки та 11 сегментів у черевному відділі. Здатні скидати крила, ламаючи їх біля основи. Зораптери вологолюбні, уникають світла, але не виносять холоду. Вони живуть на залишках рослин, що розкладаються, гниючій деревині, де, мабуть, харчуються спорами та міцелієм грибів, а також у залишених ходах термітів. Описано лише 22 види цих виключно рідких комах. У фауні України та колишнього СРСР зораптери до цього часу не виявлено.

17. Сіноїди (Psocoptera).Сіноїди – дрібні (звичайно до 5 мм), приткі комахи зі здутим наличником гіпогнатичної голови, довгими ниткоподібними антенами та тонкими ногами. Їх крила, що складаються дахоподібно, мають характерне жилкування, але політ сіноїдів недосконалий та слабкий. Відомо близько 1700 видів сеноїдів, у колишньому СРСР їх не більше 60.Сеноїди – теплолюбні, але уникають яскравого світла. Вони особливо різноманітні в лісах тропіків, де деякі види досягають у розмаху крил 25 мм. Для багатьох з них характерний статевий диморфізм: самки нерідко взагалі позбавлені крил і вічок, а їхні складні очі скорочені до декількох фасеток. Такі, наприклад, книжкова (Liposcelis divinatorius) і пилова (Trogium pulsatorium) воші, що ушкоджують книги й музейні експонати. Розмноження сіноїдів звичайно двостатеве; партеногенез і живородіння відзначаються рідко. Личинки, що вилупляються з яєць, залишаються якийсь час разом у сплетених павутинних гніздах, через 5-6 линок досягається статева зрілість.Практичне значення сіноїдів невелике.

18. Пухоїди (Copeognatha, або Mallophaga). Пухоїди – дрібні (до 11 мм) безкрилі комахи зі сплющеним тілом, міцними короткими ногами й великою головою. Паразитуючи на птахах, вони пошкоджують їхнє пір’я й епідерміс, зрідка заковтуючи виступаючу з розчухувань кров. Лише деякі види – власоїди перейшли на ссавців. Відрізняються глибокою редукцією очей, укороченими антенами і нерідко з’єднаними один з одним грудними сегментами. Вони мають значно перетворені нижні щелепи та нижню губу. Відомо понад 2600 видів пухоїдів. У колишньому СРСР зареєстровано не менше 200 видів пухоїдів, з яких звичайні – курячий менопон (Menopon gallinae), види роду Trinoton, що заселяють водоплавних, і роду Trichodectes, наприклад, бичачий пухоїд (Т. bovis).

19. Воші (Anoplura, або Siphunculata). Воші – дрібні (до 6 мм) і повільні паразити ссавців із чіпкими кінцівками, плоским тьм’янозабарвленим тілом і своєрідним колючо-сисним ротовим апаратом. Це спеціалізовані кровососи, вони випробували глибоку редукцію очей, втратили зовнішню сегментацію грудного відділу та придбали замість гризучих щелеп три тонких стилети. Личинки, які вилуплюються з яєць, линяють 3 рази та за 20-25 днів досягають статевої зрілості. Описано понад 300 видів вошей (у колишньому СРСР – не більше 40), включаючи специфічних паразитів людини. Людська воша (Pediculus humanus) представлена двома формами, здатними до взаємних перетворень і схрещування: головна (P. h. сapitis) і платтяна (P. h. humanus).

20. Рівнокрилі (Ноmоptега). Усі рівнокрилі – мешканці суші й фітофаги – найбільш активні в денний час доби. Заподіювана ними шкода різна: висмоктуючи соки рослин, вони послабляють їх і забруднюють листя цукристими виділеннями (паддю), на яких розвиваються сажкові гриби, що перешкоджають фотосинтезу. Утворюючи галли або підпилюючи яйцекладом молоді пагони, деякі рівнокрилі викликають деформацію рослин і переносять багато вірусних хвороб. Однак серед них немає ні хижаків, ні паразитів тварин. Відомо до 40000 видів рівнокрилих, що розподіляються за шести підрядами: Coleorrhyneha (Peloridinea), які живуть у південній півкулі й зовні схожі на клопів-мереживниць; цикадові (Cicadinea, або Auchenorrhyncha); листоблішки (Psyllinea); білокрилки (Aleurodinea); попелиці (Aphidinea) і кокциди або червці й щитівки (Coccinea). Цикадові нараховують до 30000 видів, листоблішки – 1500, білокрилки – 200, попелиці – 3500, кокцид – 4000 видів.

21. Клопи, або напівтвердокрилі (Heteroptera, або Hemiptera).Клопів нараховується понад 40000 видів. Більшість із них – фітофаги, що заселили всі типи рослинних асоціацій, інші – паразити та хижаки або сапрофаги. Розмножуються двостатевим шляхом і відкладають яйця. Різні за формою та кольором яйця мають кришечку, що відкидається за виходу німф. Останні, пройшовши 4-5 линьок, досягають стану імаго без істотних перебудов організації.У колишньому СРСР описано не менше 2000 видів клопів, що відносяться до 40 родин.Практичне значення напівтвердокрилих велике. Найнебезпечніші шкідники сільськогосподарських культур відносяться до родин сліпняків (Miridae) і щитників (Pentatomidae). Серед паразитів поширений постільний клоп (Cimex lectularius). Хижі клопи Perillus і Podisus обмежують чисельність колорадського жука.

22. Трипси, або бахромчастокрилі, або пухиреногі (Thysanoptera, або Physapoda).Трипси – дуже дрібні (1-2 мм) комахи із гнучким тілом, опістогнатичною головою й вузькими торочкуватими крилами. Найчастіше їх можна помітити в суцвіттях складноцвітих та на інших рослинах, де вони споживають пилок або хижачать, висмоктуючи яйця й личинок дрібних комах. Відомо понад 5000 видів цих комах (у колишньому СРСР – до 250). Колючо-сисний ротовий апарат трипсів асиметричний. Трипси мають злиті сегменти середньо- та задньогруди, скорочене жилкування крил і характеризуються своєрідним перетворенням. Серед трипсів помічений поліморфізм, що проявляється в ступені розвитку крил. Протягом року можливий розвиток багатьох (до 12-15) двостатевих або партеногенетичних поколінь.

23. Жуки, або твердокрилі (Coleoptera).Твердокрилі, або жуки, мають особливо тверді покриви звичайно компактного й міцного тіла, довжина якого варіює від 0,3 до 160 мм. Кількість видів – понад 250000. Більшість жуків мають гризучий ротовий апарат, перетворені в щільні елітри (надкрила) передні крила, що покривають у спокої перетинчасті задні, і відрізняються типовим повним перетворенням. Серед жуків переважають фітофаги та хижаки, нерідкі – сапрофаги, копрофаги та некрофаги, іноді дорослі особини взагалі не харчуються. Паразити представлені лише деякими видами окремих родин і родиною Rhipihoridae – віяловусих жуків. Переважна більшість жуків розмножуються двостатевим шляхом. Партеногенез відзначений тільки у деяких довгоносиків, листоїдів. У колишньому СРСР твердокрилі поширені повсюдно, їх налічується не менше 20000 видів.

24. Віялокрилі (Strepsiptera).Віялокрилі, представлені деякими родинами й приблизно 300 видами, паразитують на перетинчастокрилих, цикадах, прямокрилих, богомолах, клопах, двокрилих і щетинохвістках. Дрібні (1,5-4 мм) самці, досить рухливі, з добре розвиненими антенами й очима, широкими задніми й скороченими до жужжалець передніми крилами не харчуються й активно розшукують самок, що живуть у тілі хазяїв. Практичне значення віялокрилих невелике.

25. Сітчастокрилі (Neuroptera, або Planipennia).Сітчастокрилі – дрібних і середніх розмірів, рідко – великі (до 50 мм) комахи із гризучим ротовим апаратом, двома парами одноманітних сітчастих крил, з жилками, що рясно галузяться, і добре розвиненими органами почуттів. Ведуть спосіб життя активних хижаків. Лише личинки деяких родин відносяться до сапрофагів, а імаго нерідко поповнюють свій раціон пилком квітучих рослин і нектаром. Личинки комподеоїдні. Лялечки спочивають у шовковистих коконах, що сплітаються личинками із секрету перетворених мальпігієвих судин. Описано близько 5000 видів Neuroptera, поширених і в тропіках, і в країнах з помірним кліматом. Особливий інтерес викликають чотири з 20 родин: златоглазки (Chrysopidae), гемеробії (Hemerobiidae), мантиспи (Mantispidae) та мурашині леви (Myrmeleontidae).

26. Верблюдки (Raphidioptera).Верблюдки – середніх розмірів комахи, примітні плоскою прогнатичною головою, винесеною над порівняно товстим тілом, довгими передньогрудьми та добре розвиненим яйцекладом. Вони – активні хижаки. Верблюдки рідко користуються вузькими крилами.Водяться у хвойних лісах. Верблюдки уникають жари й сухості, тому в Середній Азії та на півдні Європи вони є тільки в гірських районах. Представлені сотнею сучасних видів.У фауні нашої країни найбільш часто трапляється Raphidia ophiopsis і R. flavipes.

27. Віслокрилки, або великокрилі (Megaloptera).Віслокрилки – великі (до 120 мм) і середніх розмірів комахи, звичайно водяться по берегах рік та озер, де відбувається розвиток їхніх личинок. З боків черевця розташована 7-8 пара личинкових зябер, що розчленовані на сегменти як членисті ніжки. Линяючи до 10 разів і більше, незначно перетворюючись від віку до віку, личинки виповзають на берег і заляльковуються у вологому мохові, берегових викидах або під каменями. У дорослому стані віслокрилки задовольняються різною їжею, доступною їх порівняно слабким щелепам, або взагалі не харчуються. Описано до 50 видів, практичне значення яких невелике. У середній смузі звичайно трапляється Sialis lutaria.

28. Скорпіонові мухи (Mecoptera).Комахи середніх розмірів з гіпотнатичною, витягнутою в «дзьоб» головою, на кінці якої містяться гризучі щелепи. Мають дві пари сітчастих крил. Є здуття на кінці рухливого черевця, що нагадує отруйну залозу скорпіонів, але вони зовсім нешкідливі. Самки мають розвинений яйцеклад. Для ряду характерна сапрофагія та некрофагія, зрідка дорослі особини харчуються нектаром. Політ скорпіонових мух недосконалий. Описано до 300 видів. Вологолюбні та тіньолюбні. Поширені повсюди, але нехарактерні для пустель і напівпустель. Практичне значення обмежено. Представники фауни нашої країни – Panorpa communis і P. germanica.

29. Ручейники, або волосистокрилі (Trichoptera).Амфібіотичні комахи середніх, рідше – великих (до 70 мм) розмірів. Личинки живуть на дні водойм. Дорослі особини із волосистими крилами та здатні складати більш широкі задні крила віялом. Ротові органи різні та можуть виконувати функції хоботка для всмоктування крапельок нектару. Яйця відкладають групами у воду у вигляді слизових шнурів і грудок. Личинки мають зябра на черевних сегментах. Для захисту тіла личинки будують спеціальні будиночки – чохлики, використовуючи дрібні раковини, частки піску, пластинки з листів, стеблинки рослин. Дорослі особини не хижачать. Практичне значення невелике. Описано не менше 3000 видів (у колишньому СРСР – близько 300). Представники фауни нашої країни: Phryganea grandis, Limnophilus vittatus та Hydropsyche instabilis.

30. Лускокрилі, або метелики (Lepidoptera).Лускокрилі налічують 150000 видів. Характерні ознаки ряду: сисний хоботок, скорочений лише у деяких; потужні, покриті лусочками крила, що досягають у деяких форм до 280 мм у розмаху. Їхні личинки – гусениці – мають розвинені черевні ноги й шовковичні залози. Розмноження метеликів двостатеве, але нерідкий факультативний партеногенез. Мають розвинені антени. Самки приваблюють самців специфічними феромонами. Практичне значення лускокрилих досить велике. До 60 видів ряду зареєстровано як найважливіші шкідники сільськогосподарських культур. Особливо шкідливі різні види совок (Noctuidae), біланів (Pieridae), вогнівки (Pyralidae), скляниці (Sesiidae), ведмедиці (Arctiidae). У лісах і плодових садах небезпечні листокрутки (Tortricidae), коконопряди (Lasiocampidae), п’ядуни (Geometridae), вовнянки (Lymantriidae) та ін. Відомі також лускокрилі – шкідники запасів зерна й продуктів його переробки й переносники збудників хвороб.

31. Перетинчастокрилі (Hymenoptera).Характеризуються гризучим або гризучо-лижучим ротовим апаратом, двома парами перетинчастих крил і розвиненим яйцекладом. Кількість видів – 90000. Майже всі представники ряду розмножуються двостатевим шляхом у сполученні з аренотокним партеногенезом, коли з незапліднених яєць розвиваються тільки самці. Властивий перетинчастокрилим гаплодиплоїдний механізм регуляції статі нащадків є передумовою формування родин і суспільного способу життя. Практичне значення перетинчастокрилих у цілому позитивне – вони специфічні запильники та природні регулятори чисельності шкідливих комах.

32. Блохи (Aphaniptera, або Siphonaptera).Блохи – дрібні паразити ссавців і птахів. Мають сплющене з боків тіло, тверді покриви із численними шипами та щетинками, характерний колючо-сисний хоботок, стрибальні ноги. Повністю позбавлені крил. Личинки червоподібні, безногі, харчуються різними органічними залишками. Лялечка вільного типу. Відомо до 1000 видів (у колишньому СРСР – до 250) цих комах, які особливо небезпечні як переносники та хранителі збудників чуми та туляремії.

33. Двокрилі (Diptera).Двокрилі – різноманітні за життєвими формами комахи, дрібних або середніх розмірів. Маючи одну пару перетинчастих крил і скорочену до жужжалець другу пару, вони характеризуються перетвореними на колючий або лижучий хоботок ротовими органами. Двокрилі випробовують глибокий гістолітичний метаморфоз, личинки їх позбавлені ніг та відособленої голови. Описано понад 80000 видів. Поширені повсюдно. Поряд з фітофагами та сапрофагами серед них нерідкі паразити та хижаки, некрофаги та капрофаги. Багато видів – амфібіонти, інші – незмінні супутники людини. Двокрилі – шкідники сільськогосподарських культур – шведська (Oscinella frit) і гессенська (Мауеtiola destructor), моркв'яна (Psila rosae), цибульна (Delia antiqua) мухи.