Об’єкти вивчення.Саранові, жужелиці, цикади (для вивчення типів постановки голови), коники, таргани, саранові, златки, хрущі, джмелі, довгоносики, рогачі, шовкопряди, кімнатна муха (для вивчення типів вусиків).
Основними типами постановки голови є прогнатичний, гіпогнатичний (рис. 2) та опістогнатичний. За прогнатичного типу голови ротові частини спрямовані вперед (жужелиці), а за гіпогнатичного – униз (саранові, клопи, жуки). За опистогнатичного типу ротові частини звернені назад і дуже наближені до ніг (цикадові, попелиці, кокциди).
Рис. 2. Голова прямокрилої комахи, вид збоку: 1 – верхня губа; 2 – верхня щелепа; 3 – наличник; 4 – фронтокліпеальний шов; 5 – щоки; 6 – чоло; 7 – вусикові западини; 8 – вічка; 9 – видима частина епікраніального шва; 10 – око; 11 – тім’я; 12 – потиличний шов; 13 – потилиця; 14 – потиличний шов; 15 – позапотилиця; 16 – шийна мембрана; 17 – нижня губа; 18 – губний щупик; 19 – нижня щелепа; 20 – щелепний щупик.
Після перегляду частин голови варто переходити до знайомства з головними органами почуттів – очами та вусиками, розташованими на голові. Для того щоб побачити фасетки, роговицю ока необхідно розглянути під мікроскопом.
Після перегляду особливостей будови голови роблять замальовку з позначенням на рисунку всіх частин голови, фасеточних очей та вічок.
Вусики розглядають безпосередньо на комахах (рис. 3).
Рис. 3. Будова вусика:
1 – джгутик; 2 – ніжка; 3 – скапус; 4 – вусиковазападина.
Визначаючи тип вусиків, користуються описами, приведеними нижче на рис. 4.
Рис. 4. Типи вусиків:
1 – щетинкоподібний; 2 – ниткоподібний; 3 – чоткоподібний;
4 – пилоподібний; 5 – гребенеподібний або гребінчастий; 6 – булавоподібний; 7 – головчастий; 8 – веретеноподібний; 9 – пластинчасто-булавоподібний; 10 – колінчасто-гребінчастий; 11 – неправильний; 12 – пір’ястий; 13 – щетинконосний; 14 – колінчасто-булавоподібний.