З |
а означенням ЮНЕСКО, технологія навчання — це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання й засвосння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії, який має своїм завданням оптимізацію освіти.
10.10 Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології
Особистісно орієнтоване навчання є втіленням гуманістичної філософії, психології й педагогіки. В центрі уваги педагога — унікальна цілісна особистість дитини, яка прагне максимальної реалізації своїх можливостей, відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна до усвідомлення й відповідального вибору в різноманітних життєвих ситуаціях.
Основою будь-якої педагогічної технології є пояснення, а в особистісно орієнтованому навчанні головне — розуміння та взаєморозуміння. У разі пояснення є лише одна свідомість, один суб'єкт, монолог, за розуміння — два суб'єкти, дві свідомості, взаєморозуміння, діалог. Пояснення — це завжди погляд «зверху вниз», а розуміння — це спілкування, співробітництво, рівність у взаєморозумінні.
Сутність гуманістичної позиції педагога щодо дітей полягає в підтримці. Вона ґрунтується на трьох принципах: . любити дитину;
• олюднювати середовище, в якому вона живе;
• прожити в дитині своє дитинство.
В. О. Сухомлинський вважав, що педагог повинен зберігати в собі відчуття дитинства, розуміти дитину й усе, що з нею відбувається, мудро ставитися до її вчинків, захищати дитину, не думати про неї погано, не ламати дитячу індивідуальність.
Своєрідність особистісно орієнтованої технології полягає в орієнтації на властивості особистості, її формування й розвиток відповідно до природних здібностей. Для цього необхідні корекція змісту освіти, пошук методів і засобів навчання й виховання, які можуть виражатися в доброзичливому ставленні до учнів, довірі до них, залученні до планування уроку, створенні ситуацій взаємного навчання, використанні дидактичних ігор, творчих робіт, виявленні особистих проблем людини тощо. Отже, найдієвіший спосіб реалізації особистісного підходу — зробити навчання сферою самоствердження особистості.
Ідея проблемного навчання не нова в педагогічній науці й практиці. Шляхи її обґрунтування й реалізації шукали Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, Ф. А. Дістервег, К. Д. Ушинський та ін.
Сучасними дидактами сформульовано правила активізації процесу навчання, які відображують принципи організації проблемного навчання:
• вести учнів до узагальнення, а не давати готові поняття;
• епізодично знайомити їх із методами наук;
• розвивати їхнє самостійне мислення за допомогою творчих завдань.
Розділ 10 Форми навчання біології
Функції проблемного навчання:
засвоєння учнями системи знань і способів розумової та практичної
діяльності;
• розвиток інтелекту учнів;
• формування навичок творчого засвоєння й застосування знань;
• здобуття й нагромадження досвіду творчої діяльності;
• формування мотивів навчання.
Кожна із зазначених функцій реалізується в практичній і теоретичній діяльності школярів і залежить від урахування характерних особливостей проблемного навчання: . специфічна інтелектуальна діяльність учнів, спрямована на самостійне засвоєння понять через розв'язання навчальних проблем; . найефективніший засіб формування світогляду; . зв'язок із практикою;
. найраціональніше поєднання вчителем різноманітних видів самостійної роботи учнів;
• індивідуалізація, зумовлена наявністю навчальних проблем різної
складності;
. динамічність;
• висока емоційна активність учнів;
. забезпечення нового співвідношення індукції й дедукції, репродуктивного та продуктивного засвоєння знань. Виокремлюють чотири рівні проблемного навчання:
1) звичайної активності;
2) напівсамостійної активності;
3) продуктивної активності;
4) творчої активності.
Основний елемент проблемного навчання — проблемна ситуація — стан інтелектуального утруднення, пов'язаного з несподіваною «перешкодою» для ходу думки. На уроках біології проблемна ситуація може створюватися постановкою проблемного запитання, в результаті демонстрації досліду. Класифікацію проблемних ситуацій щодо уроків біології наведено в п. 8.1.
Проблемні запитання й завдання (наприклад: «Яка їжа — рослинна чи тваринна — швидше перетравлюється в травній системі людини? Чому після кількох послідовних ковтальних рухів подальше ковтання неможливе?») вимагають від учнів певних інтелектуальних зусиль, са-
10.10 Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології
мостійного застосування знань у новій ситуації, використання додаткової інформації.
Через бурхливий розвиток коми 'ютерних технологій вони поширилися практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства, в тому числі в освіті. Завдяки цьому комп'ютер перетворився на могутній засіб навчання. Однак це зовсім не означає, що комп'ютер, який частково перебирає на себе функції вчителя, згодом витіснить його з навчального процесу. Навпаки, лише вдале застосування вчителем комп'ютерних технологій дасть змогу підвищити ефективність навчального процесу. Це доводить досвід проведення інтерактивних лекцій із застосуванням мультимедіа-технологій навчання.
Під мультимедіа-технологією розуміють сукупність апаратних і програмних засобів, які забезпечують сприйняття учнем інформації за допомогою кількох органів чуттів. При цьому інформація подається у звичних для сучасної людини формах: аудіо- (звукова), відеоінформа-ція, анімація. Необхідна умова реалізації мультимедіа-технології — наявність кабінету, обладнаного комп'ютерною технікою й сучасними засобами демонстрації візуального й звукового матеріалу.
Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої — створити такі умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Воно грунтується на активній взаємодії всіх учнів, тобто це навчання в співпраці. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблемних ситуацій тощо.
Технологія модульного навчаннябазується на специфічних принципах, тісно пов'язаних із загальнодидактичними. Принцип модульнос-ті визначає підхід до навчання, відображений у його змісті, організаційних формах і методах. Навчальний процес будується за модулями, які призначені для досягнення конкретних дидактичних цілей.
Навчальний модуль — це змістова одиниця навчальної інформації. Його засвоєння вимагає певних розумових операцій і практичних дій.
Специфічні особливості модульного навчання такі:
• зміст навчання представлений завершеними самостійними комплек
сами. Навчальний матеріал конструюється з урахуванням можливос
тей досягнення кожним учнем поставлених перед ним цілей;
• передбачається зміна форм спілкування вчителя з учнями. Модулі
дають змогу перевести навчання на суб'єкт-суб'єктну основу, коли
учень є максимально активним і займає в навчальному процесі по-
___~——381
Розділ 10 Форми навчання біології
зицію суб'єкта, а вчитель координує діяльність учня й надає йому
консультативну допомогу; . високий рівень самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності
учня.
Ці особливості визначаються такими загальновідомими параметрами навчання, як його мета, зміст, форми й методи. Ці параметри, своєю чергою, зумовлюються принципами модульного навчання: / виділення зі змісту окремих елементів; /■ динамічності;
/ дієвості та оперативності знань та їх системи; / гнучкості;
/ усвідомленої перспективи; У різношаровості методичного консультування; / паритетності.
Модульна технологія передбачає рейтингову оцінку знань учнів. Рейтинг — це сума балів, набраних учнем протягом певного часового інтервалу, обчислена за певними формулами, що не змінюються протягом цього часу. Для перевірки знань учнів за такою технологією використовуються поточний, проміжний і підсумковий контроль.
Модульна технологія навчання має низку переваг над іншими:
• динамічність навчання, яка полягає у варіативності елементів, мо
дулів, а також їхнього змісту;
• диференціація та індивідуалізація навчання;
• усвідомленість перспективи навчання кожним учнем;
. завершеність матеріалу в модулях, інтеграція різних видів і форм навчання, які забезпечують досягнення поставленої мети кожним учнем;
• орієнтація учнів на проблемний підхід і творче ставлення до нав
чання.
У 60-х роках XX ст. педагоги й психологи з огляду на вимоги до шкільної освіти звернулися до проблеми розвивального навчання, почали досліджувати «зону найближчого розвитку» дітей.
Творчо-розвивальні технології— це способи системної організації навчально-творчої діяльності учнів, яка спрямована на розв'язання навчально-творчих завдань і здійснюється переважно через застосування непрямих або перспективних способів керування з максимальним ви-
10.10 Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології
користанням самокерування особистості; результат навчально-творчої діяльності визначається суб'єктивною новизною.
У структурі творчо-розвивальних технологій виокремлюють два блоки — змістовий та процесуальний. До змістового належать цілі та зміст навчального матеріалу, інформаційно-пізнавальний конфлікт, який зумовлює діяльність як творчу, а до процесуального — мотивування творчо-пошукової діяльності, методи й форми діяльності вчителя та учнів для подолання інформаційно-пізнавального конфлікту.
Основні психологічні принципи розвивального навчання:
/ проблемність навчання;
/ оптимальний розвиток різних видів розумової діяльності; / індивідуалізація й диференціація навчання; / формування різноманітних прийомів розумової діяльності.
Розрізняють такі види творчо-розвивальної технології:
• особистісного «відкриття» знань, умінь і навичок (учень — суб'єкт
навчання, в результаті «відкриття» засвоюються знання, вміння й
навички);
• навчального дослідження (вивчення предметів у природних умо
вах, під час спостережень, лабораторних дослідів, конструювання
тощо);
• проектну (передбачає розв'язування учнем або групою учнів будь-
якої проблеми, виконання творчих проектів, що потребує, з одного
боку, використання різноманітних засобів навчання, а з іншого —
інтегрування знань, умінь із різних навчальних предметів, галузей
науки, техніки тощо);
• інформаційну (комп'ютерні програми, системи машинної графіки,
обчислювальні експерименти, дистанційне навчання);
• «мозкового штурму»;
• розв 'язування евристичних завдань;
• розв 'язування дослідницьких завдань.
У другій половині XX ст. у високорозвинених країнах світу виникли передумови для впровадження системи дистанційного навчання, яка передбачає широке використання аудіовізуальних засобів, телебачення, відеотехніки, комп'ютерів, Інтернету, нових технологій запису й збереження інформації у вигляді бази даних. Нині ця технологія більше поширена у вищій школі, але є перспективи й для загальноосвіт-
Розділ 10 Форми навчання біології
ньої, особливо, якщо йдеться про дітей, які через хворобу тривалий час не можуть відвідувати заняття.
За дистанційної освіти учні мають забезпечуватися необхідними підручниками (іноді у вигляді відеокасет). У даній технології важливим моментом є не просто використання комп'ютера, а й розробка чітких і продуманих навчальних програм. Організаційні особливості цієї технології полягають, зокрема, в неперервності навчання, відкритості й індивідуальному підході до організації навчального процесу, централізмі з центром дистанційного навчання на базі навчального закладу, наявності вчителів-консультантів.
У практиці роботи зарубіжних навчальних закладів поширені такі моделі дистанційного навчання:
• консультаційна — передбачає регулярне відвідання учнями консуль
таційного пункту;
• кореспонденції (листування) — основана на поштовому обміні нав
чальними матеріалами між учителем і учнем;
• регульованого самонавчання — якість засвоєння знань оцінюється
самим учнем через запитання з ключами;
• «кейс-технології» — для здійснення навчання учень одержує набір
(кейс) навчальних матеріалів;
• кореспондентного навчання — для зв'язку між учнем і вчителем,
крім пошти, використовується телефон або інші засоби зв'язку;
• радіотелефонна — для передавання навчальної інформації викорис
товується радіо, телебачення тощо;
• навчання через мережу Інтернет.