З БІОЛОГІЇ

♦ Диференційований підхід до учнів у навчальному процесі

♦ Завдання, зміст і структура факультативних курсів із біо­
логії в середній загальноосвітній школі

♦ Особливості застосування методів навчання на факуль­
тативних заняттях

 

13.1 Диференційований підхід до учнів у навчальному процесі

Ітворення сприятливих умов для навчання и /розвитку особистості пов'язане зі здійснен­ням диференційованого підходу до учнів у навчальному процесі.

Диференціація навчання покликана допомогти школі позбутися необхідності навчати всіх однаково, зменшити перевантаження учнів, ураховуючи їхні індивідуальні особливості, створити умови для само­ствердження й самовизначення кожній особистості, озброївши її необ­хідними знаннями та вміннями.

Основні складові технології диференційованого навчання визнача­ються на основі розроблених у педагогічній теорії та практиці вимог, які ставляться до педагогічної технології взагалі та до рівневої орга­нізації навчальної діяльності учнів зокрема:

У визначення чіткої системи цілей навчання;

/ встановлення вихідного стану навчальних можливостей учнів, ви­окремлення типологічних груп;

/ конструювання навчального циклу, створення програми впливів з урахуванням перехідних станів учнів кожної типологічної групи;

13.1 Диференційований підхід до учнів у навчальному процесі

/ реалізація запланованих завдань, організація різнорівневої навчаль­ної діяльності школярів;

/ одержання інформації про хід діяльності, оцінювання поточних ре­зультатів;

/ уточнення цілей навчання, внесення необхідних корективів;

/ підсумкове оцінювання результатів навчання;

/ повторне відтворення циклу без змін або з корекцією.

Тому майбутній учитель, зокрема біології, ще навчаючися у вищо­му навчальному закладі, має озброюватися теоретичними знаннями з методики викладання свого предмета в школах різних типів, усвідом­лювати різницю в структурній організації цих закладів, розуміти особ­ливості організації навчання в гімназії чи ліцеї, бути готовим до викла­дання біології як шкільного предмета, інтегрованого курсу чи поглиб­лено в класах і школах відповідного профілю. Студенти мають оволодіти знаннями, які дозволили б під час роботи в середніх навчаль­них закладах самостійно обирати навчальну програму з предмета, ме­тоди та прийоми навчання відповідно до мети й завдань, які стоять пе­ред школою даного типу.

Диференційований підхід — це особливий підхід учителя до різі па груп учнів, організація роботи яких пристосовується до типологічних особливо­стей школярів і різниться складністю, методами та прийомами навчання.

Під диференціацією розуміють спосіб організації навчального про­цесу, для якого характерне врахування індивідуально-типологічних особливостей учнів (здібностей, інтересів, схильностей, інтелекту тощо) об'єднанням їх у гомогенні групи (динамічні або сталі), в яких різняться елементи дидактичної системи — мета, зміст, методи, форми, результати.

Виокремлюють три рівні диференціації:

1) за структурою системи освіти (середня загальноосвітня школа,
ПТУ, технікум);

2) за змістом навчання (поглиблене, профільне);

3) зовнішня та внутрішня.

В освітянському просторі постсоціалістичних країн загальноприй­нятий поділ диференціації на внутрішню (рівневу) та зовнішню (про­фільну). При цьому головним критерієм виділення даних типів висту­пає наявність або відсутність стабільних груп учнів.

Розділ 13 Факультативні заняття з біології

Під внутрішньою диференціацією розуміють таку орга­нізацію навчального процесу, за якої індивідуальні особливості учнів ураховуються в умовах роботи вчителів у звичайних класах.

Внутрішня диференціація визначається пе,йтім\іумовами.

• Здійснення диференційованого підходу передбачає вивчення інди­
відуально-психологічних особливостей учнів і виокремлення націй
основі типологічних груп.

• Сприятливі умови для навчання та розвитку школярів із різним рів­
нем навчальних можливостей створюються за допомогою таких ор­
ганізаційно-управлінських заходів:

. визначення часу здійснення диференційованого підходу (на уроці чи поза ним);

• послідовне застосування (на всіх чи окремих етапах навчального
процесу);

• добір дидактичного матеріалу (якісний, що визначається характе­
ром завдань; кількісний, що визначається додатковим матеріалом
як для сильних, так і для слабких дітей);

• визначення характеру навчання (поглиблене чи прискорене або й
поглиблене, й прискорене вивчення програмного матеріалу);

• диференціація навчальних завдань, які різняться змістом, ступенем
складності, темпом оволодіння програмним матеріалом, формами
організації навчальної діяльності, дозами та характером допомоги,
яка надається учням під час виконання роботи;

. варіювання методів контролю, корекції та оцінювання навчальних досягнень школярів.

Під зовнішньою диференціацією розуміють таку організа­цію навчального процесу, за якої для врахування індивідуальних особ­ливостей учнів їх об'єднують у спеціальні диференційовані навчальні групи.

Отже, внутрішня диференціація не передбачає типологічного групу­вання суб'єктів учіння, тоді як зовнішня — будується на основі різних форм профільного та поглибленого вивчення предметів і відбувається за умови виокремлення стабільних, відносно гомогенних груп учнів.

Зовнішню диференціацію, своєю чергою, поділяють за умовами ви­бору на елективну (гнучку) та селективну (бар 'єрну). До форм навчан­ня елективної диференціації належать факультативи з довільним вибо-

13.1 Диференційований підхід до учнів у навчальному процесі

ром предметів на базі інваріативного ядра, за селективної — профільні класи, класи з поглибленим вивченням певного навчального предмета.

Зовнішня диференціація навчання передбачає створення профіль­них класів, у яких зміст освіти й вимоги до школярів відрізняються. Профільне навчання в основній і старшій школі організовується на ос­нові психологічної діагностики, експертної оцінки, рекомендацій учи­телів і батьків, самовизначення учнів. Зміст біологічної освіти в про­фільних класах складається з курсу загальної біології як інваріантної частини й низки факультативів і спецкурсів (варіативна частина), кот­рі, власне, й визначають специфіку профілю. Наприклад, для посилен­ня екологічної спрямованості в класах біолого-хімічного профілю до змісту освіти можуть входити факультативні курси екологічного та природоохоронного характеру. В разі медико-біологічної спрямовано­сті поряд із курсом загальної біології доцільно запровадити факульта­тивні курси з основ гігієни й санітарії, генетики людини, екології та здоров'я людини. Сільськогосподарської спрямованості біолого-хімічному профілю нададуть факультативні курси з фізіології сільсь­когосподарських рослин з основами рослинництва, фізіології сільсько­господарських тварин і зоотехнії, генетики й селекції.

Диференціація передбачає варіативність темпу вивчення програмно­го матеріалу, вибір навчальних завдань і видів навчально-пізнавальної діяльності. Особливістю внутрішньої диференціації навчання є її спря­мованість не лише на учнів, які відчувають труднощі в навчанні, а й на

Розділ 13 Факультативні заняття з біології ' -

обдарованих дітей. За внутрішньої диференціації навчання застосову­ються технології різнорівневого навчання, за якими кожному учневі від- І водиться час, необхідний для засвоєння ним навчального матеріалу.

Однорівнева внутрішня диференціація навчання здійснюється ви­користанням різноманітних форм і методів навчання, які спрямовані на досягнення школярами з різними індивідуально-типологічними особливостями одного й того самого рівня володіння програмним ма­теріалом. Цей вид диференціації є найпоширенішим. Реалізується він через використання різнорівневих завдань для учнів, у тому числі до­машніх, інструктивних карток для лабораторних і практичних робіт із І різною дозою допомоги вчителя.

Багаторівнева внутрішня диференціація навчання характеризує та­ку форму організації навчального процесу, за якої учні, навчаючися за І однією програмою, мають право й можливість засвоювати її на різних освітніх рівнях (але не нижчому від рівня загальних програмних ви­мог). У зв'язку з цим виникає проблема розробки обов'язкового освіт- і нього стандарту й варіативної частини змісту освіти.

Розглянемо види зовнішньої диференціації, що застосовуються в І навчальному процесі.

Диференціація за здібностями передбачає розподіл учнів за нав­чальними групами, класами (школами), в яких частина предметів ви­вчається поглиблено.

Класи (групи) з поглибленим вивченням окремих предметів на І ступе­ні навчання створюються переважно з тих предметів, спеціальні здіб­ності до яких у дітей можуть виявлятися в ранньому віці (образотворче мистецтво, музика, іноземна мова тощо).

У старшій школі застосовують такі типи диференціації: 1) навчальні предмети поділяються на окремі галузі знань (гуманітарні, фізико-тех-нічні, природничі); 2) до обов'язкових предметів додаються предмети, І які вивчають за вибором.

Для дітей із низьким рівнем знань, умінь і здібностей, із вадами в ро­зумовому розвитку та в стані здоров'я створюються класи вирівнюван­ня: практикується організація окремих груп або індивідуальна підготов­ка — слабкі учні проходять шкільні курси в повільному темпі за спро­щеними програмами, а здібні діти вивчають шкільні предмети в прискореному темпі. В старшій школі здібні учні паралельно з курсом середньої школи вивчають певні предмети, які викладаються у вищому навчальному закладі.

,462

13.1 Диференційований підхід до учнів у навчальному процесі

Проблеми навчання та розвитку обдарованих дітей розв'язують у середніх загальноосвітніх закладах нового типу — гімназіях, ліцеях, коледжах та школах із поглибленим вивченням окремих предметів.

На факультативних заняттях учнів ознайомлюють із перспектив­ними напрямами біологічної науки, методами досліджень, практичним характером біологічних знань.

Розширюючи кругозір школярів, розвиваючи їхні пізнавальні інте­реси, факультативні заняття є однією з форм професійної орієнтації, певною мірою закладають фундамент майбутньої спеціальності.

Програми з основного навчального плану становлять той держав­ний мінімум, який має бути міцно засвоєний кожним школярем, і най­головніше завдання школи полягає в тому, щоб досягти високої якості знань учнів у цьому обсязі. Проте разом із цим перед школою стоїть важ­ливе завдання — закласти фундамент підготовки майбутнього спе­ціаліста. Факультативні заняття встановлюють «мости» між загальною освітою та майбутньою спеціальністю молодої людини.

Гуртки й факультативні заняття — наймасовіший вид задоволення інтересів учнів. Добровільний вибір факультативного курсу учнем і можливість після його вивчення вибрати новий курс — безперечні пе­реваги цього виду поглибленого навчання. Цінне також те, що факуль­тативні заняття можна проводити й у разі, коли кількість учнів, які цікавляться певним предметом, недостатня для створення класу з по­глибленим вивченням.

Як показує досвід роботи вчителів біології, гуртки й факультативні курси дуже ефективні на стадії формування й закріплення в учнів інте­ресу. Факультативні заняття дають змогу враховувати індивідуальні нахили учнів, повніше розвивати їхні здібності.

Як найгнучкіша форма відображення в шкільній освіті останніх до­сягнень науки, техніки, культури заняття за вибором учнів підвищують ефективність навчальної діяльності через захоплення предметом. Вони поглиблюють, роблять більш стійкими й цілеспрямованими інтереси учнів до певних видів практичної діяльності, допомагають готувати учнів до самоосвіти після закінчення школи.

Факультативні заняття виховують певні професійні якості та навич­ки, вчать застосовувати здобутті знання в трудовій діяльності, що по­зитивно впливає на вибір професії. Заняття за вибором дають змогу уч­ням дістати поглиблену підготовку в бажаному напрямі. При цьому ви­пускникам школи забезпечується єдиний, обов'язковий для всіх рівень загальноосвітньої підготовки.

Розділ 13 Факультативні заняття з біології

До головних завдань факультативних кур­сів належать:

'о головних завдань факультативних кур-.сів належать:

закріплення й розвиток інтересу учнів до певної галузі знань або ви­ду практичної підготовки;

. розвиток навичок самостійної праці в процесі проблемного та по­шукового викладання матеріалу; . підготовка до сприйняття сучасних наукових ідей; . поглиблення та осучаснення шкільного курсу біології. Особливості факультативного навчання:

• факультативні заняття не є обов'язковими для всіх учнів;

• до групи з вивчення факультативних курсів учні зараховуються
за бажанням; під час комплектування груп не передбачаються від-
біркові іспити або тестування;

• до групи для вивчення факультативних курсів можуть входити учні
паралельних класів;

• кожен факультативний курс має бути завершеним модулем;

. перелік факультативних курсів затверджується з урахуванням поба­жань учнів та реальних можливостей школи.

Факультативні заняття не тотожні спецкурсам, бо не є обов'язкови­ми для всіх учнів, не потребують поточного оцінювання знань, можуть проводитися протягом кількох тижнів, чверті. Зміст факультативних курсів може варіюватися з огляду на пізнавальні інтереси учнів, новіт­ні досягнення науки тощо.

Теоретичне вивчення проблеми та практика викладання дають змо­гу визначити переваги диференційованого навчання за­собами факультативів:

• це гнучка форма диференціації, що дає змогу повніше відображува­
ти у змісті освіти останні досягнення науки, техніки, культури;

. факультативи поглиблюють і роблять стійкішими й цілеспрямова­ними інтереси до діяльності в певний галузі;

. у процесі навчання на факультативних заняттях створюються умо­ви для реалізації індивідуального підходу й вивчення інтересів шко­лярів у динаміці — від моменту виникнення до сформованості;

3.2 Завдання, зміст і структура факультативних курсів із біології...

• факультативні заняття стимулюють формування в школярів знань із
питань певної наукової галузі, задовольняють навчальні, пізнаваль­
ні та професійні інтереси, розширюють кругозір;

• динамічність цієї форми диференціації навчання ґрунтується на доб­
ровільності вибору факультативних курсів, можливості вибору но­
вого факультативу для продовження навчання;

• диференціація навчання на основі факультативних курсів дає змогу
варіювати зміст, методи та організаційні форми навчання, спрямо­
вані на розвиток особистості, застосовувати різноманітні засоби
впливу на учнів для формування й розвитку в них інтересу до певно­
го виду діяльності, ефективно адаптувати ці курси до індивідуаль­
но-типологічних особливостей;

. факультативи формують професійно необхідні в тій чи іншій сфері діяльності вміння застосовувати здобуті знання на практиці, сприя­ють свідомому виборові професії;

. вони можуть бути успішно адаптовані до культурних регіональних особливостей, можливостей матеріальної бази школи.

За змістом і структурою факультативні курси зазвичай по­діляють на чотири основні групи:

1) поглибленого розгляду окремих питань змісту основних навчаль­
них предметів, часто з посиленням практичної спрямованості. Ці факу­
льтативи в цілому зберігають структуру основного курсу й вивчаються
в органічному зв'язку з ним;

2) розгляду фундаментальних понять сучасної науки, які не відобра­
жені в навчальних програмах і мають різноманітні прикладні аспекти;

3) гуманітарно-естетичної спрямованості;

4) різні інтегровані курси.

За тематичною спрямованістю серед факультативних кур­сів біологічного циклу виокремлюють такі основні групи:

• фізіологічного профілю («Фізіологія рослин», «Фізіологія сільсько­
господарських рослин», «Життя рослин», «Фізіологія тварин»,
«Фізіологія вищої нервової діяльності»);

• гігієнічного профілю («Основи гігієни та санітарії», «Особиста
гігієна», «Основи медицини» тощо);

• міждисциплінарні еколого-природоохоронного профілю («Людина
й природа», «Охорона природи», «Краєзнавство», «Основи лісово­
го господарства», «Основи екології та охорони природи», «Природа
й цивілізація»).

Розділ 13 Факультативні заняття з біології

Під час формування структури та змісту факультативного курсу ма­ють здійснюватися такі послідовні кроки:

1) діагностика пізнавальних інтересів учнів за допомогою анкету­
вання, бесіди; проводиться після вступного уроку, на якому вчитель
окреслює мету, завдання та основний зміст певної теми курсу;

2) зіставлення інтересів учнів зі змістом питань, що мають бути роз­
глянуті згідно з навчальною програмою;

3) окреслення питань, які виходять за межі навчальної програми;
визначення характеру даних питань (теоретичні або практичні);

4) окреслення структури та змісту факультативного курсу, аналіз
наукової й навчальної літератури з питань, які цікавлять учнів; скла­
дання списку рекомендованої літератури для підготовки до занять;

5) складання переліку необхідного обладнання, матеріалів, зістав­
лення його з реальними можливостями матеріальної бази навчального
закладу;

6) встановлення зв'язків та визначення напрямів співпраці з науко­
во-дослідними інститутами, лабораторіями, вищими навчальними
закладами;

7) складання програми факультативного курсу із зазначенням тема­
тики окремих занять, виконання лабораторних робіт;

8) затвердження програми факультативного курсу кафедрою вчите­
лів природничих дисциплін та адміністрацією навчального закладу.

с

ки факультативне навчання підпорядковане загальній меті й завданням шкільної освіти, його мета полягає в забезпеченні разом з обов'язко­вим навчанням повноцінного розвитку особистості, створенні сприят­ливих умов для її самовизначення, підготовки до самореалізації в сус­пільстві. Загальні функції факультативного навчання також збігаються з функціями обов'язкового навчання — розвивальна, освітня, виховна.

13.3 Особливості застосування методів навчання на факультативних заняттях

Таблиця 13.1. Мета, функції та завдання (цілі) факультативного навчання в школі

 

 

 

Мста	Функція	Приклади завдань, що сприяють реалізації функцій
Разом з обов'язковим навчанням забезпечувати повноцінний розвиток особистості, створювати сприятливі умови для її самовизначення, підготов­ки до самореалізації в сус­пільстві	Розвивальна	Формування вміння займатися розумовою й творчою діяльніс­тю. Виявлення й розвиток інте­ресів і здібностей. Активізація пізнавальної діяльності
Освітня	Поглиблення, розширення, уза­гальнення й систематизація знань, здобутих учнями в процесі шкільного навчання. Ознайом­лення з новітніми досягненнями науки, техніки, культури
Виховна	Прищеплення учням загально­людських моральних та інших ду­ховних цінностей. Виховання рис, пов'язаних із національним само­визначенням особистості

Відповідно до зазначених функцій і пріоритетних завдань, що роз­в'язуються в процесі реалізації певної функції, виокремлюють різні ти­пи й види факультативів (табл. 13.2).

На факультативних заняттях, як і на обов'язкових навчальних, до­бір методів навчання зумовлений низкою загальнодидактичних чин­ників: дидактичними й виховними цілями заняття; змістом і характе­ром навчального матеріалу; станом підготовки учнів, їхнім наванта­женням; рівнем опанування вчителем методикою проведення різних за формою занять; узгодженням занять у розкладі; шкільним оточенням; формою заняття. Крім того, факультативним заняттям притаманні й деякі специфічні чинники, які істотно впливають на вибір методів нав­чання: запити й побажання учнів, їхні індивідуальні особливості, а та­кож мотиви, які спонукали учнів до факультативного навчання.

Серед різних форм занять, розроблених у дидактиці, меті й завдан­ням факультативних занять найбільше відповідають диспути, конфе­ренції, практичні заняття, екскурсії, дидактичні ігри. Вони сприяють активізації особистості, виявленню її індивідуальних особливостей, нахилів і здібностей, задоволенню, пізнавальних інтересів.

.467

Розділ 13 Факультативні заняття з біології

 

 

 

13.3 Особливості застосування методів навчання на факультативних заняттях

Учні обов'язково мають брати участь у виборі форм факультативних занять та в їх безпосередній підготовці. За цієї умови вони не сприймати­муть майбутню роботу як нав'язану вчителем. Адже її зміст і методи ви­значилися в результаті співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу. В ході обговорення передбачуваної організації заняття, методи­ки його проведення та видів діяльності учнів досягається внутрішнє сприйняття цієї діяльності, що позитивно позначається на її здійсненні.

Урахування індивідуальних особливостей учнів під час добору ме­тодів факультативного навчання полягає в наданні їм можливості оби­рати ті методи навчання, що якнайповніше, забезпечують розвиток школярів відповідно до їхніх навчальних можливостей.

Важливо також ураховувати мотиви, керуючись якими учні обрали той чи інший факультатив. За цією ознакою можна виокремити такі групи школярів:

1) в яких пізнавальні інтереси безпосередньо пов'язані зі змістом
певного факультативу;

2) з вираженою професійною спрямованістю, якій відповідає зміст
факультативу;

3) без чітко вираженого пізнавального інтересу, проте цікавляться
різноманітними галузями знань;

4) які симпатизують учителеві, котрий проводить факультативні заняття.
Порівняльна характеристика ефективності методів навчання щодо

їхніх можливостей розв'язування конкретних навчально-виховних зав­дань (за І. П. Підласим) може бути орієнтиром у доборі методів навчан­ня на факультативних заняттях (табл. 13.3, 13.4).

Щодо формування світогляду школярів найефективнішими визна­но розповідь, бесіду, лекцію та ситуативний метод. Поглиблювати тео­ретичні знання школярів найдоцільніше за допомогою бесіди, лекції, вправ, пізнавальної гри, методів програмованого навчання, ситуатив­ного методу. Набувати практичних трудових умінь школярам допомо­жуть вправи із застосуванням лабораторного методу, практичні мето­ди, пізнавальні ігри, методи програмованого навчання. Вміння здобу­вати, систематизувати й застосовувати знання найкраще набуваються в процесі виконання вправ, лабораторних робіт, програмованого нав­чання. Вміння вчитися, навички самоосвіти ефективно формуються завдяки виконанню вправ, застосуванню практичних методів. Досвід показав, що домінантними методами є пізнавальна гра, дискусія, робо­та з книжкою (підручником, довідником), спостереження, дослідниць­кі завдання тощо. Особлива увага відводиться інтерактивним методам

Розділ 13 Факультативні заняття з біології

навчання, які стимулюють внутрішню активність особистості, значущі для неї мотиви, емоції та почуття, сприяють залученню розумових про­цесів у творчу діяльність.

Таблиця 13.3. Методи навчання, що сприяють розв'язанню завдань розвитку особистості

ха{ тої лої

 

 

Метод	Розвиток
мислення	пізнавального інтересу	зацікавленості	пам'яті	волі	уміння висловлювати думки	емоцій
Бесіда	+	+	+				+
Лекція				+	+
Дискусія	+	+	+			+
Робота за книжкою	+	+
Демонстрування		+					+
Ілюстрування		+					+
Пізнавальна гра	+	+	+	+	+	+	+
Програмованого навчання	+			+
Ситуативний	+	+	+			+

Нині актуальною є проблема впровадження в практику роботи шко­ли технології диференційованого навчання.

Педагогічна технологія є алгоритмом діяльності вчителя й учнів. Під час застосування педагогічної технології, зосередженої переважно на відтворюваних ситуаціях навчання, виявляється творчість учите­ля — на етапах конструювання, корекції дій. Педагогічна техніка вик­ладача — його засоби й прийоми — доповнюється його особистісними

Підсумки

характеристиками: інтуїцією, манерою поведінки, ставленням до учнів тощо. На діяльності школярів позначаються їхні індивідуально-психо­логічні особливості.

 

Таблиця 13.4. Методи навчання, що справляють спонукальний вплив на особистість

 

 

Метод	Спонукає до
продуктивного мислення	застосування здобутих знань, умінь	виявлення ініціативності, самостійності	змагання	колективного співробітництва
Дискусія	+	+	+	+	+
Лабораторний	+	+	+
Пізнавальна гра	+	+	+	+	+
Програмованого навчання	+	+	+
Ситуативний	+		+	+