Клітинно-організмовий популяційно-видовий екосистемний

Матеріальна єдність світу Єдність хімічного складу Структурна єдність із Єдність (структурна й

організмів; поняття «живе клітинно-організмовим функціональна) живої та

організовує неживе» на рівнем організації життя; неживої природи в біосфе-

рівні клітини та організму; єдність на рівні речовини, рі; єдність на рівні речови-

) структурна й функціональ- енергії та інформації (сто- ни та енергії (кругообіг

на єдність форм совно людства як систе- речовин та енергії в біо-

ми); функціональна єд- сфері)
ність форм

Форми руху матерії Взаємозв'язок фізичної, Взаємозв'язок фізичної та Взаємозв'язок форм руху

хімічної та біологічної хімічної форм руху матерії з матерії

форм руху матерії біологічною, з одного боку, Особливості проявів біоло-

Особливості біологічної біологічної із соціальною — гічної форми руху матерії

форми руху матерії відпо- ³ іншого (стосовно людства) загалом та стосовно даного

відного рівня організації Особливості проявів біо- рівня організації життя
життя. «Знятість» фізич- логічної форми руху мате-
них та хімічних законів рії на відповідному рівні
біологічними організації життя

Загальний зв'язок Розкриття структурного, Внутрішньо- та міжвидові Структурний і функціона-

як атрибут матерії функціонального та гене- зв'язки льний взаємозв'язки між

тичного зв'язків у клітині Розкриття причинно-нас- структурними компонен­
та організмі лідкових зв'язків між фор- ^тами Р^івня

мами даного рівня

Таблиця 5.4. Розкриття світоглядних ідей II порядку в змісті шкільного курсу «Біологія»

 

 

 

Світоглядні ідеї	Рівні організації життя
клітинно-організмовий	популяційно-видовий	екосистемний
Системна організація живої природи	Організм як система (струк­турна організація організ­му). Будова клітини, орга­нів, організму. Розкриття структурних взаємозв'язків, ієрархічного контролю	Вид як система. Структур­на організація виду, попу­ляції (організм — популя­ція — вид) Субординаційний зв'язок між формами різних рівнів організації життя	Біосфера як система, її структурна організація (ор­ганізм, популяція, вид, еко­система, біосфера) Ієрархічний принцип побудови
Цілісність живої природи	Структурна й функціональ­на цілісність клітин, орга­нізму. Регуляція в біосисте-мах Рослинний, тваринний ор­ганізми та організм людини як єдине ціле. Функціону­вання організму як цілісно­сті (функції організму, що забезпечують його ціліс­ність). Поведінка Еволюція та стабільність живих систем Відкритість клітини, організму	Структурна й функціональ­на цілісність популяції, виду Функціонування виду як цілісності (на прикладі люд­ства). Тлумачення поняття «живе організовує неживе». Основні закони функціону­вання живих систем Проведення аналогії з організмом Еволюція видів (історичний розвиток рослинного та тва­ринного світу, походження людини). Стабільність видів. Відкритість популяцій, видів	Біосфера — цілісна система Прояв основних законів функціонування систем на рівні біосфери. Тлумачення поняття «живе організовує неживе». Розкриття анало­гії з організмом та суспіль­ством як організацією по­пуляцій людей Еволюція та стабільність біосфери. Ноосфера Відносна ізольованість біо­сфери Землі

5.5 Навчальні програми з біології

Так, датський ботанік Г. Вармінг запропонував метод «типів», за яким про­понується вивчати будь-яку групу рослин (тип, клас, родину) на прикладі одного типового представника замість вивчення багатьох рослий, що вхо­дять до складу групи. За такої побудови курсу різко скорочується обсяг на­вчального матеріалу, а отже, полегшується його засвоєння. Цей метод ши­роко використовується під час конструювання шкільних підручників на початку XX ст. Але, на думку дослідників середини цього століття, він при­звів до звуження біологічного кругозору учнів і збіднення понять про рос­линний і тваринний світ. Вивчаючи навчальний матеріал за методом «типів», учні знайомилися лише з окремими ланками живої природи, не пов'язаними між собою, які не розкривають цілісної картини органічного світу в його історичному розвиткові.

Дещо по-іншому пропонується підходити до ущільнення навчального матеріалу на основі «монографічного» принципу (його науково обгрунту­вав О. О. Яхонтов). Суть цього принципу полягає в тому, що вивчення кож­ної нової систематичної групи розпочинається не із загальної її характерис­тики, а з монографічного опису одного поширеного представника, після чого подаються короткі порівняльні описи кількох інших організмів даної групи.

Б. В. Всесвятський, базуючися па монографічному принципі, ввів прин­цип «типовості». Такою назвою він, очевидно, підкреслив значущість ви­вчення різноманітності представників певної систематичної категорії на основі порівняння. Рекомендується така послідовність реалізації цього принципу:

1) для вивчення будь-якої групи організмів насамперед добирається
типовий для неї об'єкт, що найповніше відображує їхні характерні
особливості;

2) типовий представник відповідної групи детально вивчається; він
ніби є моделлю, за якою учні знайомляться з групою;

3) учні коротко ознайомлюються з іншими представниками групи, які
мають свої специфічні особливості; вивчаються вони методом порів­
няння;

4) наприкінці вивчення дається загальна характеристика групи.
Структуруючи сучасний курс «Зоологія», його автори Ю. Г. Вервес,

П. Г. Балан, В. В. Серебряков реалізували принцип узагальненого ознайом­лення з певною систематичною категорією (типом, класом). Так, вивчення класу передбачає розгляд його загальної характеристики, різноманітності й значення в природі та житті людини. Приміром, під час ознайомлення з класом «Кісткові риби» вивчаються такі питання: загальна характеристи­ка; особливості поведінки та сезонні явища в житті риб; різноманітність кісткових риб; господарське значення риб та їх штучне розведення; охоро-

Розділ 5 Зміст шкільної біологічної освіти

на риб. Такий підхід до ущільнення знань є кроком уперед у структуруван-ні навчального матеріалу про живу природу. Однак при цьому втрачається основна перевага вивчення біологічної форми руху матерії — її образність та утруднюється формування цілісного наочно-образного уявлення про об'єкт вивчення.

Існуючі принципи ущільнення навчального матеріалу (метод типів, мо­нографічний принцип, принцип типовості, узагальненої характеристики) стосуються лише проблеми ознайомлення з основними таксономічними категоріями (царством, типом, класом тощо). Кожний типовий представ­ник, наприклад певного класу тварин, або його загальна характеристика розкривається на основі таких питань: середовище існування та зовнішня будова; травна система; органи дихання; кровоносна система; органи ви­ділення; статева система; нервова система та органи чуттів; розмноження та розвиток; значення в природі та житті людини.

А. В. Степанюк пропонує ущільнення навчального матеріалу та його структурування здійснювати через інтегрування знань на основі загально-біологічних понять, що розкривають загальні закономірності прояву життя та його особливості стосовно клітинно-організмового рівня, а саме:

• різноманітність форм організмового рівня організації життя;

• структурна організація організму як системи;

• основні функції організму — живлення; дихання; виділення; розмно­
ження;

• індивідуальний розвиток організмів;

• організм як відкрита біологічна система: системи багатоклітинного ор­
ганізму; обмін речовин та енергії — основа життєдіяльності організму;
координаційні механізми в організмі; організм та його поведінка.
Оскільки дитина, встановлюючи зв'язки між явищами навколишнього

світу, все порівнює з собою, пропонується вивчати прояви загальних зако­номірностей життя на організмовому рівні крізь призму людини (принцип орієнтації на людський організм). Суть цього принципу полягає ось у чому: навчальний матеріал структурується так, що внутрішня будова, системна організація організмів вивчаються на прикладі людини, а потім характери­зуються еволюційні зміни, котрі проявляються в представників різних царств, груп живих організмів як пристосування до існування. Життєві процеси в представників різних царств живої природи (дроб'янок, грибів, рослин, тварин, людини) вивчаються в порівняльному плані: обмін речо­вин — як зворотні, циклічні перетворення речовин у біологічних системах (процеси живлення, дихання, виділення); онтогенез — як індивідуальний розвиток системи (організму) від її виникнення до зрілого віку та загибелі

5.5 Навчальні програми з біології

(розмноження, ріст і розвиток); функціонування — як поведінка організму в цілому та окремих його компонентів (подразливість і рух). Одночасне вивчення представників різних царств живої природи сприяє максималь­ному розкриттю положень концепції біоцентризму замість панівної нині концепції антропоцентризму, ідеї розвитку навколишнього світу та адапта­ції організмів до умов середовища. Це дає учням змогу усвідомити залеж­ність людини від природи, визнати її право на існування поза людиною, сформувати світогляд, основою якого є переконання в необхідності жити за загальними законами розвитку природи.

За рахунок переконструювання змісту навчального матеріалу на основі принципу орієнтації на організм людини та одночасного вивчення пред­ставників різних царств живої природи значно зменшується обсяг друго­рядного фактажу. В даному випадкові створюються можливості для вико­ристання учнями набутих знань як засобу пізнання нового. Знаючи загаль­не, школярі можуть самостійно дійти до конкретних даних. Таким чином, здійснюється орієнтація на самостійне поповнення знань, оволодіння ме­тодами навчально-пізнавальної діяльності. Вивільнивши певну кількість годин, можна збільшити час на вивчення надорганізмових форм організа­ції життя, що для школярів зазвичай є важкозасвоюваним матеріалом.