М. М. Моисеев

Упроваджувати нові технології, реалізовувати нові програми треба поступово, обережно, з урахуванням уже допущених поми­лок і можливостей їх виправлення з використанням світового

досвіду.

Нове суспільство зобов'язане приймати далекосяжні рішення, що забезпечують довгострокову сталість розвитку.

У найближчі 20—30 років на людство очікують величезні труд­нощі, та є надія, що вони будуть подолані: вже робляться перші спроби запобігти розростанню екологічної кризи, з'являється перший позитивний досвід реалізації нової екологічної політики, дедалі більше країн переводять проблему охорони природи, збе-

399

 

Стратегія й тактика виживання людства

Стратегія й тактика виживання людства

 

реження біосфери до рангу найпріоритетніших, актуальних, таких, що потребують вирішення. Приклад цього — сплеск при­родоохоронної активності в усьому світі за останні 20 років — від вражаючих доповідей Римського клубу й доленосних міжнарод­них екологічних форумів до вироблення десятків локальних, регіональних і міжнародних програм збереження й відновлення природних ресурсів, ландшафтів, територій та акваторій, розвит­ку екологічного виховання та освіти, поява численних екологіч­них матеріалів у засобах масової інформації, виникнення сотень «зелених» рухів та організацій у всіх куточках світу.

З 1990 р. в багатьох країнах світу (з 1991 р. — в Україні) ухва­люються нові закони про охорону навколишнього природного середовища, жорсткішає контроль за дотриманням природоохо­ронного законодавства.

♦ У результаті в усьому світі дедалі ширше впроваджуються
ефективні маловідходні технології, оборотне водопостачання,
розвиваються альтернативні види енергетики (насамперед вітро­
ва, геліо- та біоенергетика в США, Великій Британії, Німеччині,
Нідерландах, Італії, Швеції, Японії, Китаї).

♦ Чимдалі більше людей переходять на користування невели­
кими, економічними автомобілями, на спорудження житлових
будинків нових конструкцій (зі значно меншими витратами теп­
ла, з обігріванням за допомогою сонячних колекторів тощо).

♦ У Нігерії, Китаї, Австралії, Центральній Америці, інших
країнах і регіонах останніми роками завдяки зусиллям «зелених»
висаджено сотні мільйонів паркових і лісових дерев. У десятки
разів чистішими стали води Рейну, Одеру, Ельби, в них відроди­
лася риба.

♦ В Японії розроблені й упроваджуються нові стандарти
здоров'я та найжорсткіші в світі вимоги до якості води. Тим, хто
потерпів від забруднень, обов'язково виплачуються належні
компенсації.

♦ У Великій Британії діє система повторних екологічних екс­
пертиз, аналізується динаміка забруднень будь-якими об'єктами,
що дає змогу практично цілком уникати помилок під час таких
експертиз.

♦ Екологічна політика Швеції зорієнтована на розвиток
тільки екологічно чистих виробничо-технологічних процесів та
обладнання (автомобільний концерн «Вольво» ще в 1990 р. роз-

400

робив прекрасний варіант нового екологічно чистого автомобіля XXI сторіччя).

♦ У Франції виникло нове соціальне поняття «якість життя»: замість соціально-економічних показників рівня життя (вони дуже приблизно визначались обсягами валового національного продукту на душу населення) введено новий узагальнювальний індекс, за допомогою якого враховуються густота населення на 1 км², розміщення й ступінь екологічної небезпеки промислових та аграрних комплексів, забезпеченість природними ресурсами, а також стан довкілля.

Отже, новий підхід сучасної екополітики до проблеми збе­реження біосфери й стабільного розвитку нашого суспільства, новий погляд на біосферу базуються на принципах сучасної й майбутньої людської діяльності: етичних та еколого-еконо-мічних.

ЯКІ¹'' '■'■■'^::'"' ' ~'^: ШВВВИНЯВІ^^^І

Відомий німецький філософ та еколог Е. Калленбах пропо­нує низку етичних правил поводження людини на Землі. Запам'ятаймо їх.

• Люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє
ним.

• Вважай кожний твій день на Землі священним і святкуй
зміну пір року.

• Не вважай себе вищим за інші живі істоти й не поводься
так, щоб вони зникали.

• Будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі
дають.

• Обмежуй кількість своїх нащадків, бо велике число людей -
обтяжливе для Землі.

• Не занапащай і не забруднюй багатств Землі зброєю війни.

• Не ганяйся за прибутками від багатств Землі, а намагайся
відновлювати її виснажені сили.

• Не приховуй від себе й від інших наслідків твоєї діяльності
на Землі.

• Не обкрадай майбутніх поколінь, виснажуючи й забрудню­
ючи Землю.

• Споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають
однакове право на її багатства.

401

Стратегія й тактика виживання людства

Стратегія й тактика виживання людства

 

В узагальненому вигляді етичні й еколого-економічні принци­пи подано відомим американським ученим-екологом Д. Чирасом (1992). Він вирізнив три основних етичних принципи:

• людство має обмежені .запаси природних ресурсів, які необ­
хідно розподіляти між усіма живими істотами планети («не все
тільки для нас»);

• людство — частинка Природи й суб'єкт, на який поширюють­
ся всі її Закони. Ми не маємо права ґвалтувати Природу й
нехтувати її Законами, бо це згубить цивілізацію;

• людство не повинне керувати Природою, воно має навчитися
співпрацювати та існувати в гармонії з нею.

Ми додамо ще один принцип: людина — також частинка Кос­мосу, могутні сипи якого постійно впливають на її здоров 'я, психіку й поведінку. Нам необхідно вивчати процеси й закони розвитку космічних систем і враховувати їх у своїх стосунках із навко­лишнім світом. Найближчим часом особливу увагу слід звернути на стан близького Космосу (10—30 тис. км від поверхні планети), який для Землі не менше важить, ніж атмосфера чи гідросфера, але набагато вразливіший. У зв'язку з освоєнням космічного про­стору людиною забруднення близького Космосу набуло загрозли­вих масштабів: у межах екосфери вже «літає» близько 3 тис. т предметів штучного походження, уламків супутників, космічних ракет і кораблів, що в 150 тис. разів перевершує масу метеорит­них тіл; у першій половині XXI ст. маса космічного сміття може збільшитися до 4—5 тис. т, а це вже — реальна загроза середови­щу та існуванню людства через появу електромагнітних аномалій.

Головні еколого-економічні принципи:

• консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообме­
ження в усіх сферах життєдіяльності;

• рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове вико­
ристання матеріалів у виробництві;

• відновлення ресурсів;

• контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зни­
ження, впровадження нових технологій в енергетиці, промисло­
вості, сільському господарстві, на транспорті, вповільнення
темпів зростання населення.

Перебудова мислення, переоцінка цінностей — важливі, але надзвичайно складні завдання людства, оскільки їх вирішення пов'язане з руйнуванням міфів, усталених уявлень, доктрин і навіть деяких релігійних настанов, що протягом тривалого часу

402

вкорінювались у свідомість людей. Як зазначив А. Печчеї, нова людина мусить знищити в собі насамперед такі риси характеру, як жорстокість, жадібність, заздрість, ненависть і невігластво.

У регулюванні характеру та рівня психологічних реакцій насе­лення на ті чи інші екологічні процеси й ситуації провідна роль належить учителям, викладачам вищих закладів освіти, журна­лістам, письменникам, ученим-публіцистам, служителям церкви, діячам мистецтва, засобам масової інформації. В екологізації свідомості людства важливу роль відіграли такі видатні особис­тості, як Дж. Даррелл, Г. Торо, Б. Коммонер, А. Швейцер, P. Kap-сон, Ж.-І. Кусто, Л. Олдо, Д. Медоуз, Дж. Адамсон, А. Гор, А. Чехов, К. Паустовський, Ч. Айтматов, Л. Леонов, О. Яблоков, М. Моисеев, М. Реймерс, В. Данилов-Данільян, К. Лосев, В. Рас-путін, Л. Адамович, А. Платонов, О. Гончар, С. Плачинда, Ю. Щербак, В. Поліщук і багато інших.

На завершення слід зазначити, що шлях, яким прийшли до свого благополуччя розвинені країни, неприйнятний для людства в цілому, бо не гарантує екологічної й соціальної безпеки плане­ти в соціально несправедливому світі. Досвід останнього деся­тиліття засвідчив, що кожна країна повинна мати свою стратегію еколого-збалансованого розвитку, свій шлях збереження й від­творення природи рідного краю з урахуванням природних, гео­графічних, історичних, соціально-економічних аспектів.

Сучасні шляхи розвитку ведуть до нестабільності, поглиблен­ня кризи. Настав час гармонізувати життєдіяльність суспільства на таких принципах:

• зміна філософії життя людини, суспільства, в основу якої мають
бути покладені культурні й духовні традиції, настанови на збе­
реження соціально-екологічної цілісності середовища існування;

• визнання людини, родини, етносу, суспільства, нації, держави
вищою цивілізаційною цінністю;

• всебічний розвиток освіти, особливо екологічної, як рушійної
сили цивілізаційного розвитку;

• визнання стабільності суспільства, соціумів, поселень метою
гармонізації життєдіяльності людства;

• екологічне оздоровлення природних об'єктів, ландшафтів як
середовища існування й домінанти життя, зменшення техно­
генного навантаження на них;

• спрямування технологічних та інноваційних змін на підтриман­
ня стабільності й динамічної рівноваги довкілля й розвитку.