Кам’яновугільні поклади шахтного поля представлені свитами C23, С24 ,C25, C26, C27 середнього відділу карбону. В процесі розвідувальних робіт частково розкривалися поклади свит C22 середнього і С31 верхнього відділів карбону. Вугільні пласти свит C22 и С31 не оцінювалися, бо не входять в гірничий відвід шахти ім. Калініна, хоча деякі пласти мають кондиційні потужність та зольність по всій чи більшій частині площі, що примикає до кордонів шахтного поля. В свиті C22 це пласт g3H, g2H,а в свиті С31 пласт n11. Пласт свити C22 слабо вивчені, розкриті незначною кількістю свердловин. За даними, що є, потужність пласта g3H коливається в межах 0,77-1,34 м, пласта g2H – 0,82-0,91 м. Пласти свити С31 розкриті чисельними свердловинами. Промислове значення має тільки пласт n11, який раніше оцінювався на ділянці Калінінській-Верхній. Пласт відносно витриманий. На всій площі зберігає потужність в межах 0,50-1,26 м.
В свитах C22, C23, С24 ,C25, C26, C27, що входять в гірничий відвід шахти, міститься біля 94 вугільних пластів і прошарків, з яких 18 мають промислове значення і розроблюються чи розроблювались шахтою. Ще 10-15 пластів, хоча і не мають промислового значення, простежуються на всій чи більшій частині шахтного поля, досягаючи на окремих ділянках робочої потужності. Деякі з цих пластів використовуються як захисні і частково розроблюються з некондиційною потужністю і зольністю. Інші пласт та прошарки простежуються на значних ділянках, часто вибиваються в клин, заміщуються вуглистим сланцем або розмиті. Деякі з них в поодиноких точках досягають робочої потужності.
Паралелізація вугільних пластів проводилась на основі зіставлення нормальних розрізів свердловин, квершлагів та стволів шахт. Значний розвиток фронту гірничих робіт також забезпечило надійність їх ув’язування. Синоніміка пластів відповідає прийнятій схемі індексації пластів для Центрального геолого-промислового району Донбасу[5],[6].