Керн вугілля, вилучений з колонкової труби,треба виміряти, і в випадках складної будови пласта, розділити на пачки, потім обробити кожну пачку окремо. Якщо керн роздрібнений (як показує досвід, в основному по шахті ім. Калініна так і є), треба відокремити вручну видимі шматочки породи, але при цьому треба, за даними каротажу і положенню шматочків породи в трубі, з’ясувати, звідки ці домішки – з породних прошарків чи бокових порід.
Пробу вугілля треба вимити від глинистого розчину. Промиті проби вугілля і породні прошарки потрібно висушити при кімнатній температурі до повітряносухого стану. В крихкому вугілля вибрати окремі шматочки вагою не менше 25-50 г, їх запакувати в тверду тару, щоб зберегти для визначення об’ємної ваги.
Визначення деяких параметрів (Wр, механічної стійкості) проводиться при природничій вологості вугілля. Тому проби, в яких намічається проведення таких досліджень, повинні відбиратися відразу ж після переборювання пласта і поміщатися в герметичну тару чи парафінуватися.
На всі кернові проби вугілля та породних прошарків треба скласти відомість з вказуванням повної програми досліджень, і проби відсилаються в лабораторію не пізніше 7 днів після перебурювання пласту.
При низькому виході керну або повній його відсутності для характеристики пласта застосовуються дані випробування боковими стріляючими ґрунтоносами (БСГ). При відборі проб БГС відстань між бойками повинна бути не більше 10 см для простого пласта і не більше 5 см для складного. Зборка ґрунтоносів обов’язково прив’язується до графіків каротажу при кожному спуску.
Після підйому на поверхню проби відразу ж треба відчистити від глинистого розчину шляхом промивки водою прямо в бойку і ще раз після вилучення з бойка [1].