Центральний вугленосний район приурочений до західної частини Головної антикліналі Донбасу. Це дуже вузька витягнута складка, простягання її субширотне, кути падіння крил круті: 48 – 560 в покладах свит С25 – С31 і 56 – 760 в покладах свит С21 – С23, які складають ядро складки. Глибина крутого погруження порід на крилах складає 2-4 км, площа району біля 580 км2 при довжині 65 км і середній ширині майже 9 км. На півдні антикліналь різко переходить в похилу Кальміус – Торецьку котловину, а на півночі – в Бахмутську. До міст стикання крил антикліналі з субмеридіональними флексурами приурочені великі Булавінський, Брунвальдський та Горлівський насуви.
Будова Головної антикліналі майже симетрична. Більш круто в порівнянні с південним залягає північне крило в західній частині району, й навпаки, у східній частині району крутіше – південне. Пологе західне замикання Головної антикліналі відокремлюється від крил насувами, що круто залягають: Північним (на півночі) і Головним (на півдні),
Система розривних порушень, головним чином насувів, ускладнює будову як крил антикліналі, так і осьової частини. Майже всі насуви, які мають південне та південно-західне падіння, зливаються в осьовій частині в єдину систему. Амплітуди насувів при цьому швидко зменшуються, і зона характеризується чисельними, але малоамплітудними зміщеннями. Найбільш великими насувами із південним падінням зміщувача є (із заходу на схід): Осьовий, Головний, Артемівський, Чегарський, Горлівський ті Брунвальдський. Амплітуди їх змінюються від 40 - 50 м (Чегарський, Осьовий) до 700 – 1000 м (Горлівський).
Окрім насувів, в районі також є скиди. Найбільш великі з них – Алмазний, Центральний і Кіндратьєвський – розвинуті на північному крилі антикліналі, характеризуються субширотним простяганням, південним падінням зміщувачів, кутами похилу від 15 – 300 до 75 - 800 при амплітудах розриву від 60 до 150 м.
Склепова частина антикліналі на відміну від крил побудована більш складно: тут розвинута серія бранхіантикліналей ті брахісинкліналей (Дзержинський, Північний, Чорнокурганський, Чорнобугорський і Софіївський куполи, Чегарникська і Кировська брахіантикліналі, Байракська синкліналь [4].