Технорукам і геологам ГРЕ і ГРП повинні постійно займатися узагальненням досвіду одержання високого виходу керна й аналізом роботи найбільш ефективних конструкцій подвійних і одинарних колонкових труб і на підставі цього розробляти заходу щодо підвищення виходу керна з обліком конкретних геологічних умов кожного родовища, тому в проекті необхідно приділити особливої увагу питанням одержання якісного керна.
Технологічні способи підвищення процентного виходу керна:
I. Вибір оптимальних режимів буріння: при розрахунках режимів буріння визначають два значення кожного параметра. При бурінні по стійких породах ухвалюють максимальні значення; по нестійким - мінімальні; по тріщинуватим, що й перешаровуються - частоту обертання зменшують на один щабель.
Витрата рідини ухвалюють таким, щоб швидкість висхідного потоку була приблизно рівної 0,25 м/с.
II. Обмеження проходки за рейс.
Проходка за рейс зменшується з метою зменшення часу контакту коронки з породою.
При бурінні геологорозвідувальних свердловин у випадку недостатнього виходу керна (менш 60%) додатковим матеріалом для випробування може служити буровий шлам.
Шлам відбирається в пробу з тих же ділянок буріння порід, що й керн. Шлам в устя свердловини збирається отсадкою або фільтрацією.
При фільтрації на напрямну трубу нагвинчується спеціальний трійник з бічними відводами, на які надіваються джутові мішки. При проходженні промивної рідини шлам затримується в цих мішках.
При відсадженні шлам з вихідного потоку промивної рідини відбирається в ящик- пастку з листового заліза з отворами діаметром 3 мм і відстанню між отворами 2-3 мм, який установлюється в жолоб в устя свердловини.
Технічний спосіб підвищення керна полягає в застосуванні установок з гідравлічним транспортом керна. У таких установках застосовуються подвійна колона бурильних труб і дві коронки.
Крім технічних і технологічних заходів, слід проводити й організаційні, найважливішими з яких потрібно вважати наступні:
- кваліфікований інструктаж бурового персоналу по застосуванню найбільш ефективних методів і технічних засобів по відбору керна в конкретних умовах проходки продуктивної товщі;
- безперервний контроль над процесом буріння по корисній копалині або продуктивній товщі (при зустрічі вугільного шару) шляхом організації чергування кваліфікованого геологічного персоналу;
- ретельну й своєчасну документацію піднятого керна. Виконання цього заходу гарантує точну прив'язку кернового й шламового матеріалу до відповідного до інтервалу свердловини, що дозволить провести аналіз залежності виходу керна й шламу від застосовуваних технічних засобів, технології буріння й вжити конкретних заходів по поліпшенню результатів буріння;
- ретельну перевірку стану породоруйнівного інструмента й компонування снаряда перед спуском їх у свердловину.
Для встановлення моменту підходу вибою до шару корисної копалини необхідно передбачити наступне:
- позначати в проектній геологічній колонці маркуючі горизонти, характерні пласти і прошарки, по яким можна судити про приближення забою до корисної копалини;
- складати фактичну геологічну колонку по вилученому з свердловини керну;
- проводити контрольні заміри глибини свердловини, а також зенітних і азимутальних кутів для прив’язки проб, що відбираються.
Щоб інтерпретувати глибину залягання прошарків, що містяться в пласті, під час буріння, слід передбачити в спеціальному рапорті необхідність відмічати глибину вимірювання швидкості буріння.
Однією з ознак визначення безпосереднього контакту порід, що вміщують з корисною копалиною є різка зміна механічної швидкості буріння і крутячого моменту.
При перебурюванні вугільного пласта, що має чергування м’яких прошарків з більш твердими, може бути отриманий неповний вихід керна за рахунок його вибіркового дроблення. В такому випадку необхідно передбачити повторне перебурювання пласта.