Ядро займає область від центру Землі до глибини 2900 км. Радіус границі, яка поділяє ядро і мантію 3470 км. Об’єм ядра складає 16% від об’єму Землі, маса – 31% від маси Землі. Основна відмінність ядра полягає в тому, що в ньому формується головне геомагнітне поле Землі.
Згідно з теорією Буллена (рис. 1.17), ядро за даними сейсмічних досліджень та експериментальних даних поділяється на три шари:
-Шар Е = 2900-4980 км, зовнішнє ядро;
-Шар F = 4980-5120 км, перехідна зона;
-Шар G = 5120-6370 км, внутрішнє ядро.
Зовнішнє ядро (Е). У зв’язку з тим, що поперечні хвилі не проходять через ядро, вважається, що воно являє собою рідину. Об’єм – 15,16%, маса – 29,8% від об’єму та маси Землі.
Внутрішнє ядро (G). Уява про твердий стан внутрішнього ядра базується на збільшенні швидкості розповсюдження повздовжніх хвиль між підошвою зовнішнього ядра і покрівлею внутрішнього на 11%. Об’єм – 0,7%, маса – 1,2% від об’єму та маси Землі, радіус – 1250 км.
Завершуючи аналіз теорій та гіпотез про ядро, його будову, стан речовини, про тиск та температуру в ньому, один факт залишається незмінним: поперечні хвилі через нього не проходять. Вчені не мають іншого пояснення цього факту, крім того, що речовина ядра веде себе, як рідина – рідина як по відношенню до дій довготривалих періодів, так і до дій короткотривалих (тому що тільки рідина не пропускає через себе поперечні сейсмічні хвилі). Однак таку відповідь (яка підтверджена спеціальними дослідженнями під час останнього Міжнародного геофізичного року) не можна вважати остаточною. По-перше, не виключена можливість того, що з часом будуть знайдені якісь ознаки проходження поперечних хвиль крізь ядро; по-друге, необхідно шукати й інших пояснень: умови в ядрі настільки відрізняються від знайомих нам умов, що протікання механічних процесів в ядрі можуть проходити зовсім інакше, за новими, поки що невідомими нам законами. Найкраще залишити це питання відкритим.