Землетруси на земній кулі розповсюджені нерівномірно, основна їх маса концентрується в особливих зонах, які називаються сейсмічними поясами. Найбільш крупний з них Тихоокеанський сейсмічний пояс, який включає Тихоокеанське узбережжя Північної і Південної Америки, Азії, Австралії, Індонезію та Океанію. Тут концентрується 95% всіх землетрусів, також землетрусів великої сили (рис. 2.21).
Крупним поясом концентрації землетрусів є серединно-океанічний пояс, пов’язаний з рифтовою долиною Світового океану. Тут землетруси носять не катастрофічний характер, їх гіпоцентри залягають на глибині до 10 км. Динамічні умови цього поясу характеризуються режимом розтягання. До серединно-океанічного сейсмічного поясу прилягає Східно-Африканський пояс, який є його продовженням на континенті і має подібну характеристику. Альпійсько-Гімалайський сейсмічний пояс тягнеться в широтному напрямку від берегів Атлантики до Бенгальської затоки. Він знаходиться практично на суші; тут переважають умови стиснення, гіпоцентр землетрусів досягає 300 км.