Зсув, або зсувний процес – це є процес зміщення частини гірських порід (грунтів) під впливом перш за все сили тяжіння на більш низький гіпсометричний рівень при збереженні контакту з нерухомою основою. Нерідко під терміном “зсув” розуміють також зсувне тіло, тобто геологічне тіло, яке сформоване в зсувному процесі і обмежене поверхнею або зоною зміщення, а зверху – земною поверхнею.
Геодинаміка зсувного процесу перш за все визначається структурно-тектонічними умовами і літолого-петрографічними характеристиками геологічних тіл, які деформуються. Тому існує різниця між зсувами у складчастих областях і на платформах, а також між їх різновидами, пов’язаними з визначеними стратиграфо-генетичними комплексами гірських порід. Так, у платформних умовах в корінних породах переважають зсуви течії та ковзання в поверхневих осадах.
Зсуви поділяються на поверхневі та глибинні – по глибині процесу; та на ковзання, видавлювання, випливання, течії, просідання, розрідження за геодинамічним критерієм.
Зсуви ковзання – це ковзання блоків порід або пухких мас внаслідок миттєвої втрати міцності або розвитку повзучості, яка переходить у зріз.
Динаміка зсувів ковзання. Виникненню первинного зсуву передує тривалий період його підготовки, при якому йде формування схилу, змінюється його конфігурація, тобто змінюються характеристики поля напруг. Під дією власної маси в окремих частинах схилу утворюються зони, в яких активно йдуть процеси поступової глибинної або поверхневої повзучості, а місцями і крихкого руйнування. Послідовне руйнування опору порід зсуву в окремих точках схилу викликає виникнення додаткових напруг в сусідніх точках, що призводить до прогресивного руйнування в зоні зміщення. На завершальному етапі (стадії основного зсуву) відбувається переміщення донизу зсувного тіла, після чого процес зсуву на деякий час припиняється або зовсім затухає.