Біогеографія: Поняття про біоту, флору, фауну

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

 

Геолого-географічний факультет

 

Кафедра фізичної географії та картографії

 

 

Біогеографія

 

Індивідуальне науково-дослідницьке завдання з теми:

 

«Поняття про біоту, флору, фауну»

 

 

Виконала:

студентка І курсу групи ГГ-11

Котенко Юлія

 

Перевірила:

ст. викл. Сінна О.І.

 

 

Харків 2013

ЗМІСТ

 

Розділ 1. Поняття про біоту………………………………………………………3

 

Розділ 2. Поняття про флору……………………………………………………..6

 

Розділ 3. Поняття про фауну……………………………………………………13

 

Список використаної літератури………………………………………………..19

 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ПРО БІОТУ

 

Біота (від лат. βιοτή - життя) - історично сформована сукупність видів живих організмів, об'єднаних загальною областю поширення в даний час або в минулі геологічні епохи. До складу біоти входять як представники клітинних організмів ( рослини, тварини, гриби, бактерії, найпростіші тощо), так і безклітинні організми (наприклад, віруси).

Біота є важливою складовою частиною екосистем і біосфери. Біота активно бере участь в біогеохімічних процесах. Вивчення біоти - предмет багатьох наук, у тому числі біології, екології, гідробіології, палеонтології, біогеохімії та інших. На відміну від біоценозу біота може характеризуватися відсутністю екологічних зв'язків між різними видами організмів. Під біотичними факторами розуміють різноманітні зв'язки організму з іншими організмами. Такі зв'язки можуть бути внутрішньовидовими і міжвидовими. Внутрішньовидові взаємини різноманітні і, у кінцевому рахунку, спрямовані на збереження популяції. Сюди відносяться взаємини між особами, конкуренція за життєві ресурси, різні форми поводження. Розрізняють кілька форм міжвидових взаємодій і кілька класифікацій взаємин між видами. Зупинимося на двох з них. Якщо позначити байдужні для виду взаємини 0, корисні +, а шкідливі - для партнерів, то все різноманіття взаємин можна позначити: 00, 0+, 0-, ++, +-, - -.

Під симбіозом у даному випадку розуміється спільне життя (від лат.

symbiosis - спільне життя), що для партнерів може бути як корисна, так і

шкідлива. Часто під симбіозом розуміють взаємовигідне співжиття чи організмів вигідне для одного і байдужне для іншого. У цьому випадку класифікація буде виглядати в такий спосіб: угруповання організмів, що входять до складу біогеоценозів, складаються з трьох груп компонентів:

1) утворювачів органічної речовини (автотрофних організмів) — продуцентів;

2) споживачів живої органічної речовини— консументів;

3) руйнівників органічних решток — переважливо мікроорганізмів, які розщеплюють органічні речовини до простих мінеральних сполук, — редуцентів.

Ланцюги живлення — це послідовності особин одного виду, їхніх решток або продуктів життєдіяльності, які є об'єктом живлення організмів іншого виду, тобто ряд видів організмів, пов'язаних між собою трофічними зв'язками, що складають певну послідовність у передаванні речовин і енергії. Розрізняють два типи ланцюгів живлення.

Перший ланцюг живлення (ланцюг виїдання, або пасовищний) розпочинається з рослин. Джерело енергії, за рахунок якої існують усі організми, — Сонце. У процесі фотосинтезу світлова енергія перетворюється ними (перша ланка таких ланцюгів живлення) на хімічну з утворенням органічних сполук. При цьому лише близько 1 % світлової енергії, що потрапляє на рослину, переходити в потенціальну енергію органічних речовин; решта розсіюється у вигляді теплоти та відбивається. Коли тварини поїдають рослини, те інша частина енергії, що міститься в кормах, витрачається на різні процеси життєдіяльності. У середньому в різних ланцюгах живлення лише 10 % енергії кормів переходити в новозбудовану речовину тіла тварин. Травоїдних тварин поїдають хижаки (на цьому і завершується ланцюг виїдання). Приклад такого типу ланцюга живлення: планктонні водорості — планктонні тварини — риби — рибоїдні птахи і м'ясоїдні ссавці. Інший приклад: рослини — комахи — комахоїдні птахи — хижі птахи.

Другий тип ланцюгів живлення розпочинається від рослинних і тваринних решток, екскрементів тварин і йде до дрібних тварин і мікроорганізмів, які ними живляться. У результаті діяльності мікроорганізмів утворюється напіврозщеплена маса — детрит. Такий ланцюг живлення називають ланцюгом розщеплення (детритним). Під біотичними факторами розуміють різноманітні зв'язки організму зтіншими організмами.

 

 

РОЗДІЛ 2

ПОНЯТТЯ ПРО ФЛОРУ

Флора (в ботаніки, лат. flora ) - історично сформована сукупність видів рослин, поширених на конкретній території ("флора Росії") або на території з певними умовами ("флора боліт") в даний час або в минулі геологічні епохи. На практиці під виразом "Флора території" нерідко розуміють не всі рослини даній території, а тільки судинні рослини ( Tracheophyta ); Рослини інших груп, як правило, розглядаються окремо в силу особливостей методики збору та визначення. Кімнатні рослини, рослини в оранжереях та інших спорудах з штучним кліматом не входять до складу флори. Розділ ботаніки, що займається вивченням флори, називається флористикою. Традиційно термін "флора" ("мікрофлора") використовується і для опису сукупності мікроорганізмів, характерних для певного органу людини чи тварини (наприклад, "мікрофлора шкіри людини", "мікрофлора кишечника людини").

Походження терміну

Назва терміна походить від імені давньоримської богині квітів і весняного цвітіння Флори (лат. Flora). Слово «флора» у значенні «сукупність рослин» вперше було використано польським ботаніком Міхалом Бойм (1614-1659) в роботі Flora sinensis («Флора Китаю»), що вийшла у Відні в 1656 році.

 

Титульний лист першого видання роботи Карл Лінней Flora Lapponica (1737).

Другий раз в цьому значенні слово «флора» було використано великим шведським натуралістом Карлом Ліннеєм (1707-1778) у його роботі Flora Lapponica («Флора Лапландії»), виданої в Амстердамі в 1737 році [1]. Саме ця книга стала першою в жанрі «флори» у його сучасному розумінні - то в є в жанрі оглядового праці, присвяченому рослинному світу тієї чи іншої території. Flora Lapponica являє собою огляд рослинного світу Лапландії і містить докладний опис 534 видів рослин і грибів, з яких близько ста були описані вперше. Принцип побудови цієї книги (ввідні глави з інформацією про описуваної місцевості та історії вивчення її природи; розділ з описом видів рослин, у тому числі, для кожного виду, - відомості про його морфології, особливості виростання, таксономічні дані та коротка інформація про використання рослини; в кінці книги - список літератури) виявився композиційно довершеним і став використовуватися і в інших аналогічних творах. Іноді також зустрічається вираз «флора здоров'я» - метафора, використовувана для позначення сукупності видів лікарських рослин, поширених на певній території або в цілому на Землі.

Методи аналізу флори

1. Географічний аналіз - поділ флори по географічному поширенню; виявлення частки ендеміків;

2. Генетичний аналіз (з лат. - «походження, виникнення») - поділ флори за критеріями географічного походження та історії розселення;

3. Ботаніко-географічний аналіз - встановлення зв'язків даної флори з іншими флорами;

4. Еколого-фітоценологічний аналіз - поділ флори за умовами проростання, за типами рослинності;

5. Віковий аналіз - поділ флори на прогресивні (молоді за часом появи), консервативні та реліктові елементи;

6. Аналіз систематичної структури - порівняльний аналіз кількісних і якісних характеристик різних систематичних груп, що входять до складу даної флори. Всі методи аналізу флори спираються на її попередню інвентаризацію, тобто виявлення її видового і родового складу.

 

 

Типификації флори

 

Флора спеціалізованих груп

Сукупності рослинних таксонів, що охоплюють окремі групи рослин, мають відповідні спеціалізовані назви: Альгофлора - флора водоростей; Бріофлора - флора мохоподібних; Дендрофлора, або арборифлори - флора деревних рослин. Ще три терміни з'явилися до того, як ці групи організмів перестали відносити до рослин: Ліхенофлора - флора лишайників; Мікофлора - флора грибів; Міксофлора - флора міксоміцетів (слизовиків).

 

Флора територій

З точки зору характеру розглянутих територій розрізняють: 1. Флору Землі в цілому;

2. Флору континентів (материків) та їх частин; 3. Флору окремих природних утворень (островів, півостровів, гірських систем); 4. Флору країн, областей, штатів та інших адміністративних утворень.

Флора за критерієм зовнішніх умов

  Типи флори по Краснову А. М.  

Флористичне районування

 

Порівняльний аналіз флор різних територій є основою для флористичного районування земної кулі, тобто створення «флористичної системи» - системи поділу земної кулі на природні флористичні одиниці.

 

РОЗДІЛ 3

ПОНЯТТЯ ПРО ФАУНУ

Фауна (новолат. fauna, від лат. Fauna — богиня лісів і полів, покровителька стад тварин) — історично сформована сукупність видів тварин, що живуть в певній області і входять до всіх її біогеоценозів.

Класифікації фаун

Людина, домашні тварини, тварини в зоопарках тощо - не входять до складу фауни. У поняття фауни вкладається як систематичний, так і географічний зміст, тому принцип обмеження повинен бути географічним (фауна острова Куба, фауна Зімбабве, фауна Євразії тощо) і систематичним (фауна птахів орнітофауна, фауна комах ентомофауна, фауна риб іхтіофауна тощо). Остання обставина пов'язана з тим, що на практиці неможливо отримати повний список видів даної території з причини як величезного їх розмаїття, так і браку фахівців-систематиків.

Різні тлумачення фауни

1. Прикладами переліків є: · Раритетна фауна Луганщини; · Птахи Японії, Риби України;