рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Різні тлумачення фауни

Різні тлумачення фауни - раздел Геология, Біогеографія: Поняття про біоту, флору, фауну "фауна" Може Тлумачитися І Як Перелік Видів, І Як Природний Комплек...

"Фауна" може тлумачитися і як перелік видів, і як природний комплекс, і як угруповання. Межі між ними часто не чіткі. Назви фаун часто згадуються у поєднанні з назвами регіонів (обмеження за регіоном), назвами груп (обмеження систематичною або екологічною групою), назвами життєвих форм чи типів угруповань.

1. Прикладами переліків є:

· Раритетна фауна Луганщини;

· Птахи Японії, Риби України;

· Список видів ссавців України;

· Іхтіофауна, орнітофауна.

 

2. Прикладами фауни як природного комплексу, є:

· Фауна Криму;

· Фауна Придінців'я;

· Морські ссавці;

· Вусачі Українських Карпат.

3. Прикладами угруповань є (до назви часто додається регіон):

· Печерна фауна (напр., печерна фауна Балкан);

· Гідробіонти (напр., гідробіонти озера Біле);

· Синантропні тварини (напр., синантропні птахи Пекіна);

· Бентос (напр., бентос Маріанської западини).

 

 
 

 

 


Фауна

 

4. Інші варіанти (звужені обсяги):

· Мисливська фауна;

· Паразитичні ракоподібні озерних жаб.

 

Фауна планети Земля

 

 

       
 
   
 

 


Планета Земля

 

Біорегіон
Фауністичне царство Біосфера
Місцевість
Територія Земля
Фауна більшого обсягу
За географією Біосфера
За систематикою Біота, Тварини
За екологією водна фауна, суходільна фауна
За біогеографією Фауна Землі
Геологічний вік Фанерозой
Особливості
Визначні раритетні види релікти, ендеми
Ключові індикаторні види в антропогені - людина
Видовий обсяг 8 млн. сучасних видів
Родовий обсяг близько 25-30 типів
Типові риси в останні десятиліття - численні інвазії та інтродукції, зміни і розмивання меж зоогеографічних зон, тисячі видів у статусі вразливих і зникаючих

 

 

Типи фауни


Фауну всієї земної кулі можна поділити в залежності від особливостей формування на наземну і фауну Світового океану. В свою чергу виділяють фауну материкову і острівну, які за складом, особливостями формування суттєво різняться між собою. Острови Світового океану мають різне походження, неоднорідні за площею тощо. Океанічні острови є материкові, вулканічні, коралові. Острови вулканічного походження та коралові ніколи не були з’єднані з материком тому особливості фауни визначаються перш за все походженням островів. Материкові острови – це колишні частини материка, що відокремились внаслідок рухів земної кори. Формування та особливості фауни всіх островів суттєво відмінні. На островах материкового походження фауну складають тварини, які характерні для того чи іншого материка в час відокремлення від нього Важливим фактором на формування фауни є рівень ізоляції, тобто віддаленість острова від материка, а також його розміри та геологічний вік. На формування острівної фауни мають вплив також вітри, напрям і сила морських течій, наявність інших островів та склад фауни на них.
На островах спостерігається висока частка ендеміків, чим старіший острів, тим більше в його фауні ендемічних форм. Великі ссавці на океанічних островах маже відсутні, а на материкових їх розміри значно менші, ніж у таких же видів на суші (філіппінський буйвіл, суматранський та яванський носороги та інші). Птахи і земноводні на островах значно більших розмірів, ніж на материку (слонові черепахи Галапагоських островів, знищені людиною на о. Мадагаскар гігантські страуси; найбільший з голубів – дронт, знищений людиною на о. Маврикій в кінці XVI століття). Велику небезпеку для життя птахів та комах на островах становлять океанічні вітри, тому більшість із них втратили здатність до польоту. З іншої сторони, відсутність або ж невелика кількість наземних хижаків сприяє існуванню не літаючих комах і птахів. Як правило, чим дальше від материка знаходиться острів тим він бідніший на фауну, хоча екологічні умови дуже подібні. Найбільші відмінності спостерігаються на океанічних островах, віддалених від материка (Гавайські острови, Святої Олени та ін.). Фауна тут особливо бідна, так як формується за рахунок випадкового попадання тварин з материків або островів. В процесі акліматизації тварини можуть змінювати свої екологічні особливості і перетворюватись в нові підвиди, а згодом і види (птахи гавайські квітниці – 22 види). Характерними рисами острівної фауни на материкових островах є менший рівень ізоляції в порівнянні з океанічними островами. При відокремленні таких островів, як Японські, Великі Зондські, Британські від материків фауна збереглася майже такою, як на материку. З часом вона збіднювалась, оскільки частина видів вимирала, а процес видоутворення послабився, внаслідок зміни абіотичних та біотичних умов. Тому на таких островах зберігаються примітивні реліктові організми, наприклад, гатерія в Новій Зеландії. На далеких островах та ізольованих частинах материків зберігаються комплекси організмів характерні для тваринного світу минулих епох – реліктова фауна. Біоценози островів ненасичені, тобто мають бідніший тваринний світ, що сприяє вселенню нових видів. Для островів характерна значна кількість видів – космополітів, які часто зустрічаються в різних кліматичних зонах і поясах.
На відміну від острівної фауни, материкова значно багатша за видовим складом і більшість видів представлені значною кількістю особин. Біоценози материків більш насичені ніж острівні, тут організми мають більшу пристосованість до існування в умовах гострої конкурентної боротьби, тому інтродукція нових видів протікає дуже повільно, крім Австралії.

 

Фауна (новолат. fauna, від лат. Fauna - богиня лісів і полів, покровителька стад тварин) - історично сформована сукупність видів тварин, що мешкають в даній області і входять у всі її біогеоценози. Домашні тварини, тварини в зоопарках і т. п. не входять до складу фауни. У поняття фауни вкладається як систематичне, так і географічне зміст, тому принцип обмеження має бути географічним (фауна острова Куба, фауна Зімбабве, фауна Євразії і т. д.) і систематичним (фауна птахів [орнітофауна], фауна комах [Ентомофауна], фауна риб [іхтіофауна] і т. д.). Остання обставина пов'язана з тим, що на практиці неможливо отримати повний список видів даної території через як величезного їх різноманіття, так і брак фахівців-систематиків. Суттєвою ознакою будь фауни є екологічна природа складових її видів. Наприклад, для фауни тропічних територій характерна велика кількість видів, пристосованих до перебування на деревах і пов'язаних з ними трофічними відносинами; для фауни степових територій характерно переважання бігають і риють тварин, що впадають в сплячку, тварин, що харчуються жорсткою травою і злаками і пр.. Одним з основних показників фауни є частка ендеміків. Вона показує ступінь ізольованості й вік фауни. Види, що відрізняються подібним розповсюдженням, групуються в географічні елементи фауни. Географічний аналіз фауни може сказати про особливості походження фауни і її зв'язки з сусідніми і віддаленими фауни. За географічним елементам види можуть ставитися до фаунам середземноморської, ціркумбореальной, європейсько-сибірською, центральноазіатської, циркумполярної та ін Адвентивні види - види, які були штучно занесені з інших регіонів і інтродуціювати. Важливим напрямком фауністичних досліджень є з'ясування шляхів потрапляння видів до складу фауни. За цією ознакою види діляться на автохтонні (елементи фауни, що виникли в межах досліджуваної території) та алохтонні (види, що потрапили на дану територію в результаті розселення з інших центрів). Питання про походження видом фауни має особливо важливе значення при вивченні молодих фаун (наприклад, фаун заходу Європейської Росії, недавно звільнилася від льодовика).

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Тахтаджян А. Л. Флористическое деление суши и океана // Жизнь растений. В 6-ти т. Т. 1. Введение. Бактерии и актиномицеты / Под ред.Н. А. Красильникова и А. А. Уранова. — М.: Просвещение, 1974. — С. 117—153.

2. Іхтіофауна України. Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А. В. Толстоухов (гол. ред.). — К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. — Т. 3. — 472 с.

3. Контрольний список теріофауни України. Червона книга України, (перше, друге, третє видання).

4. Фауна України: охоронні категорії. Довідник / О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева; ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. — К., 2010. — 80 с.

5. Гептнер В. Г., Общая зоогеография, М. – Л., 1936; Бобринский Н. А.,

6. Гладков Н. А., География животных, 2 изд., М., 1961;

7. Кучерук В. В., Степной фаунистический комплекс млекопитающих и его место в фауне Палеарктики, в кн.: география населения наземных животных и методы его изучения, М., 1959; Воронов А. Г., Биогеография, М., 1963; Дарлингтон Ф., Зоогеография, пер. с англ., М., 1966; Lattin G. de, Grundriss der Zoogeographie, Jena, 1967.

8. http://uk.wikipedia.org

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Біогеографія: Поняття про біоту, флору, фауну

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ В Н КАРАЗІНА... Геолого географічний факультет Кафедра фізичної географії та картографії...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Різні тлумачення фауни

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Флора за критерієм зовнішніх умов
За критерієм зовнішніх умов розглянутих територій розрізняють: 1. Флору чорнозему та інших типів грунтів; 2. Флору боліт та інших особливих ділянок земної поверхні; 3. Флору річок, озер та інших пр

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги