Сутність і зміст функції організації
ТЕМА 7. Основи теорії організації
План лекції
1. Сутність і зміст функції організації.
2. Класична теорія організації.
3. Поведінковий підхід в теорії організації.
4. Ситуаційний підхід в теорії організації.
Сутність і зміст функції організації
Організація – це функція управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт між окремими працівниками (їх групами) та узгодження їх діяльності.… Організаційна діяльність – це процес, за допомогою якого керівник усуває… Основні елементи організаційного процесу (організаційної діяльності):Рис. 7.1. Діапазони можливих рішень в процесі організаційної діяльності
Кінцевим результатом організаційної діяльності є вибір певної позиції у діапазонах всіх елементів організаційної діяльності. Такий вибір у підсумку і формує організаційну структуру.
Організаційна структура в теорії управління визначається як абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами:
1) ступінь складності;
2) ступінь формалізації;
3) ступінь централізації.
Складність - кількість виразних ознак організації. Чим більше вертикальних рівнів в ієрархії управління та кількість підрозділів на одному рівні, тим складніше координувати діяльність організації.
Ступінь формалізації - ступінь, в якому організація покладається на правила та процедури, спрямовуючи поведінку своїх працівників. Чим більше правил та регуляторів в організації, тим більш формалізованою є структура організації.
Централізація - місце зосередження права прийняття рішень. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є централізованою.
Децентралізація - передача права прийняття рішень з вищих рівнів управління на нижчі.
2. Класична теорії організації
За часом опрацювання розрізняють:
1) класичну (ієрархічну) теорію організації;
2) неокласичну ( поведінкову) теорію організації;
3) сучасну ( ситуаційну) теорію організації.
Класична теорія організації сформувалася як загальний теоретичний підхід до визначення організаційних параметрів, який ґрунтується на вивченні:
- анатомії організації;
- формальної структури організації;
- поділу праці та спеціалізації;
- ієрархії побудови організації.
В центрі уваги неокласичної (поведінкової) теорії організацій знаходиться людина в організації, більш конкретно – соціально-психологічні відносини, індивідуальні та групові взаємозв’язки, децентралізація повноважень тощо.
Сучасна теоріярозглядає організацію як відкриту систему, яка знаходиться у постійній взаємодії зі своїм зовнішнім середовищем, до якого вона має пристосуватися. Сучасна теорія організації спрямована на вивчення механізмів адаптації організації до свого середовища.
В основу класичної теорії організації покладено результати досліджень А. Файоля та М.Вебера. Вони намагалися виокремити загальні характеристики та закономірності управління будь-якою організацією. За мету своїх досліджень вони ставили опрацювання "універсальних принципів управління", дотримуючись яких можна забезпечити успіх організації.
Найбільш чітко 14 таких універсальних принципів сформулював А. Файоль (Тема 2. “Еволюція управлінської думки”, рис. 2.3) у книзі "Загальна промислова адміністрація" (Париж, 1916).
Іншим відомим теоретиком класичної школи теорії організацій був М.Вебер ("Теорія соціальних та економічних організацій", 1947). В результаті аналізу церковних, урядових, військових та комерційних організацій він сформулював концепцію ідеальної бюрократії (Тема 2. “Еволюція управлінської думки”, рис. 2.4). Вебер розглядав бюрократію як нормативну модель, як ідеал, досягнення якого мають прагнути всі організації.
За Вебером ідеальна бюрократія має наступні основні характеристики:
1) високий ступінь поділу праці - кожна операція повинна виконуватися фахівцем;
2) чітка управлінська ієрархія - кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;
3) численні правила, стандарти та показники оцінки роботи - організація повинна розробити та встановити певний набір правил та стандартів, щоб гарантувати повну єдність виконання робіт;
4) "дух формальної знеособленості" - менеджери повинні управляти бізнесом за відсутності симпатій та переваг щодо окремих працівників;
5) підбір кадрів має здійснюватися виключно за діловими та професійними якостями кожного співробітника.
Сильні та слабкі сторони моделі Вебера наведені у табл. 7.1.
Таблиця 7.1
Сильні та слабкі сторони ідеальної бюрократії
Поведінковий підхід в теорії організації
Він запропонував характеризувати організації за допомогою 8 ключових характеристик: - процеси лідирування; - процеси мотивації;Ситуаційний підхід в теорії організації
Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуаційних факторів, які характерні для даної організації. До основних ситуаційних факторів, які впливають на формування організаційної… 1) технологія;Рис. 7.3. Графічна інтерпретація концепції Лоуренса - Лорша
Ці дослідження дозволяють зробити такі висновки:
1. Середовище організації не є однозначно стабільним або нестабільним. Організація, як правило, має справу з багатьма середовищами своїх структурних підрозділів з різним ступенем невизначеності.
2. Успішна організація вирішує проблему побудови раціональної організаційної структури шляхом пристосування структури своїх окремих підрозділів до вимог їх власного унікального середовища.
Стратегія.Вплив стратегії на організаційну структуру досліджувався багатьма вченими і, перш за все, Альфредом Чандлером та Генрі Мінцбергом. Вивчаючи діяльність великих корпорацій, А. Чандлер дійшов висновку, що вибраний компанією напрямок стратегії впливає на структуру, але такий вплив, як правило, не можна назвати прямим. Стратегія визначає такі параметри як місію організації, її цілі і спосіб їх досягнення, засоби пристосування до зовнішнього середовища, і вже через них впливає на структуру.
Г. Мінцберг, крім того, дійшов висновку, що темпи зростання організації та розподіл повноважень також впливають на організаційну структуру. Мінцберг класифікував організації за трьома основними критеріями:
1) основний механізм координації (основний підхід, який використовується для координації різних видів організаційної діяльності);
2) ключова частина організації (частина, яка відіграє головну роль в досягненні успіху або невдачі організації);
3) тип децентралізації (спосіб розподілу влади в організації).
Кожний з цих критеріїв має декілька параметрів (табл. 7.6).
Таблиця 7.6
Принципи класифікації організацій за Г.Мінцбергом
Використовуючи таку класифікацію, Г. Мінцберг вирізнив п’ять основних форм організаційних рішень (табл. 7.7):
Таблиця 7.7