51. Суб'єктами сервітутних правовідносин можуть бути:
а) держава і територіальні громади;
б) тільки фізичні особи;
в) фізичні та юридичні особи;
г) усі суб’єкти цивільних правовідносин;
52. У разі переходу прав на земельну ділянку до іншої особи сервітут:
а) не зберігається;
б) зберігається;
в) виникає за новим договором;
г) залишається дійсним протягом одного року.
53. Чи може сервітут бути самостійним предметом застави або купівлі-продажу?
а) не може за відсутності згоди сторони, в інтересах якої він встановлений;
б) може;
в) не може;
г) може за згодою сторони, в інтересах якої він встановлений.
54. Передача земельної ділянки в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель називається
а) віндикацією;
б) сервітутом;
в) суперфіцієм;
г) емфітевзисом.
55. Передача земельної ділянки в користування іншій особі для будівництва виникає на підставі:
а) договору або заповіту;
б) договору або закону;
в) тільки договору;
г) тільки закону.
56. Право користування приватною земельною ділянкою, яка надана для забудови:
а) не може відчужуватися в жодний спосіб;
б) може відчужуватися і успадковуватись;
в) може відчужуватися лише за згодою власника;
г) може лише передаватись у порядку спадкування.
57. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.
а) 40 років;
б) 30 років;
в) 50 років;
г) 100 років;
58. Строк користування приватною земельною ділянкою для забудови:
а) завжди визначається у договорі;
б) може бути як обумовлений так і не визначеним у договорі;
в) згідно з законодавством становить 50 років;
г) згідно з законодавством становить 25років.
Спільна власність
59. Спільна власність на річ виникає за умови, що вона:
а) неподільна;
б) належить одночасно двом і більше особам;
в) не підлягає поділу без зміни її призначення;
г) при всіх умовах, зазначених у п. «а» - «в».
60. Учасник спільної часткової власності має право на свій розсуд розпорядитися своєю часткою:
а) продати;
б) подарувати, заповісти;
в) віддати в заставу;
г) зробити все, вказане в п. «а» - «в».
Зобовязальне право
1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити дії:
А) від власного імені, але за рахунок другої сторони;
Б) від імені другої сторони, але за власний рахунок;
В) від імені та за рахунок другої сторони;
Г) від власного імені і за власний рахунок.
2. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити певні:
А) фактичні дії;
Б) юридичні дії;
В) фактичні і юридичні дії;
Г) правильна відповідь відсутня.
3. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути:
А) прибутковими для довірителя;
Б) здійснені в простій письмовій формі;
В) прибутковими для повіреного;
Г) правомірними, конкретними та здійсненними.
4. За виконання свого обов’язку за договором доручення повірений права на плату:
А) не має;
Б) не має, якщо інше не встановлено договором або законом;
В) має, якщо інше не встановлено договором або законом;
Г) має, в розмірі, визначеному законом або договором.