Результати приватизації

Результатом швидкоплинної української приватизації, на думку А.Гальчинського, стало виникнення бюрократичного й олігархічного капіталізму, а також латиноамериканської моделі економіки. Втім, із цим твердженням шановного економіста можна посперечатися. Парадоксально, але невеличка південноамериканська Болівія з населенням у 6,5 разу меншим, ніж в Україні, й у 20 разів меншим, ніж у Росії, змогла зібрати в результаті приватизації стільки ж коштів, скільки Україна й Росія разом узяті. Нехай в Україні немає такої кількості корисних копалин, як у Болівії, але ж стратегічних і прибуткових підприємств, від продажу яких можна було б добряче поповнити скарбницю, не бракувало!

Проте відповідно до інформації, що пролунала на парламентських слуханнях 2003 року, присвячених питанням приватизації, за більш як 10 років було приватизовано понад 80 тис. об’єктів, приватними стали 23 тис. підприємств (інформація за станом на лютий 2003 р.) всього за 6,5 млрд. грн. Пам’ятається, приблизно таку суму уряд В.Ющенка планував зібрати в державний бюджет лише за рік. Тож Україна справді не Росія, і навіть не Болівія, а українська економіка має мало спільного навіть із латиноамериканським капіталізмом.

Десять із гаком років тому в країні почався процес роздержавлення власності. Старт для створення інституції приватної власності було дано тоді, коли в країні не було достатньої законодавчої бази й національної валюти. Щоб не бути голослівним, хочу нагадати приватизаційні історії кількох підприємств, які наочно підтверджують заяви багатьох економістів про те, що чинна процедура приватизації далека від досконалості.

ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ВАТ «Донбасенерго», ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод», ВАТ «Миколаївський глиноземний завод»