рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Соціалізація, соціальне самопочуття та соціальна мобільність молоді

Соціалізація, соціальне самопочуття та соціальна мобільність молоді - раздел Социология, Молодіжна соціологія Коло Питань, Що Розглядаються: Сутність Соціалізації Різні ...

Коло питань, що розглядаються:

сутність соціалізації

різні теорії та визначення соціалізації

фактори, моделі та форми соціалізації

стадії, етапи соціалізації та соціалізація молоді агенти та інститути соціалізації

соціалізація та соціальний контроль

конформізм, самосвідомість та ре соціалізація

Процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв'язки і інтеграції, в різні типи соціальних спільностей, внаслідок чого відбувається становлення її соціальності, називається соціалізацією. В процесі соціалізації формуються соціальні якості, цінності, знання, навики, уміння людини, і вона стає дієздатним учасником суспільних відносин. Здійснюється перетворення вроджених, природних людських сил і потенцій суспільством, їх окультурення, тому що соціалізація реалізується з допомогою освоєння індивідом елементів культури, соціальних норм і цінностей. Соціалізацією забезпечується, з одного боку, самовідновлення суспільних відносин, збереження її культурних цінностей, а з другого - комфортність життєдіяльності індивідів і можливість самореалізації особи в соціальних зв'язках.

Джерела сучасної концепції соціалізації є в працях французького соціолога Габріеля Тарда, який поклав в основу теорії соціалізації принцип наслідування, що лежить в основі взаємовідносин людей, а відносини вчитель-учень проголошує типовими соціальними відносинами.

Розгорнуту соціологічну теорію, що розглядає процеси загальноприйнятих норм інтеграції індивіда в соціальну систему з допомогою засвоєння загальноприйнятих норм в процесі спілкування із "значними іншими", сформулював Толкот Парсонс. Органи соціалізації на його думку, включаючи сім'ю та інститути освіти, виконують функцію відтворення соціальної структури. Становлення особи - найскладніший тривалий процес залучення особи до соціального, тобто її соціалізація. Сучасна західна соціологія визначає соціалізацію як процес усвоения індивідом на протязі життя соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого належить індивід. Соціалізація охоплює всі соціальні процеси, завдяки яким індивід освоює певні знання, норми, цінності, що дозволяють йому функціонувати; як повноправним початком соціалізації є цілеспрямований вплив (навчання, виховання) та соціалізація включає і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на формування особистості.

Народившись, людина має лише можливість стати особистістю, яка набуває реальності мірою засвоєння дитиною багатства людського досвіду, культури і перетворення з об'єкта турботи дорослих на самостійний суб'єкт діяльності. Людське дитя з'являється на світ найменш пристосованим порівняно з іншими представниками тваринного світу, проте саме ця біологічна незапрограмованість відкриває можливості до засвоєння найширшого спектра культурних та соціальних програм. На думку представника філософської антропології німецького соціолога Арнольда Гелена, "біологічна недостатність" людини означає, що вона "не завершена" і не закріплена у тваринному царстві, а "відкрита" світові і призначена для творчості. Як свідчить історія, "феномен Тарзана" - чистісінька вигадка, бо діти, які на стадії раннього дитинства були позбавлені людського оточення, так і не змогли надолужити втрачене і набути людських якостей.

Щоб стати людиною, мало однієї біологічної спадковості, потрібна спадковість соціальна. Процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, притаманних повноправним членам суспільства, тобто соціалізація - це перетворення біологічного індивіда на соціальну істоту, входження індивіда у соціум.

Процес соціалізації проходить стадії, які ще називають основними життєвими циклами. Це дитинство, юність, молодість, зрілість і старість. За ступенем досягнення результатів чи завершеності процесу соціалізації можна виділити первинну, чи ранню, соціалізацію, що охоплює періоди дитинства, юності, молодості, і вторинну, чи зрілу соціалізацію, що охоплює два інші періоди.

Від соціалізації треба відрізняти адаптацію (обмежений у часі процес звикання до нових умов), навчання (набуття нових знань), виховання (цілеспрямований вплив агентів соціалізації на духовну сферу та поведінку індивіда), дорослість (соціопсихологічне становлення людини у вузькому віковому діапазоні від 10 до 20 років), змужнілість (фізико-фізіологічний процес зміцнення організму людини також у підлітковому та юнацькому віці).

В сучасній соціології утвердилась уява про соціалізацію як процес, що продовжується на протязі всього життя людини. Підходи, що склалися раніше і які обмежували період соціалізації дитинством (точка зору психоаналізу) чи юністю (західні соціально-психологічні школи) застаріли.

У вітчизняній літературі переважає виділення етапів соціалізації на основі відношення людини до трудової діяльності. Визначаються наступні етапи соціалізації: дотрудової (рання стадія і період навчання), трудова і післятрудова. При такому поділі специфіка кожного етапу пов'язується з характером праці та особливостями її організації.

В останній час вітчизняними соціологами використовуються інші засади періодизації цього процесу, що дозволяють врахувати своєрідність соціалізації дітей та дорослих, а також так звану ресоціалізацію як процес засвоєння нових цінностей, норм, ролей, навичок замість попередніх, недостатньо засвоєних або застарілих. Як і в західній соціології, виділяються два основні, але якісно відмінні періоди. Перший це "первинна соціалізація" від народження людини до формування зрілої особистості. Другий етап, період "вторинної соціалізації" чи ресоціалізації, під яким розуміється своєрідна перебудова (не настільки, правда, суттєва) особистості вже в період її соціальної зрілості.

Інші дослідники відрізняють первинну і вторинну соціалізацію за характером впливу агентів соціалізації. Первинну соціалізацію вони пов'язують із прямим впливом на людину її безпосереднього оточення, первинних соціальних груп: сім'ї, родичів, друзів, ровесників, навчального та трудового колективу,, вихователів, вчителів, безпосереднього керівника з навчання, служби, праці і т.д. Вторинну соціалізацію пов'язують з впливом вторинних соціальних груп (малих та великих), інститутів, організацій та установ в загальній формі та опосередковано, частіше в одному-двох напрямках. Тут відносини носять переважно інституціолізований характер.

На різних етапах життя людини соціалізація має свої особливості, пов'язані зі змістом цього процесу, переважанням тих чи інших видів діяльності індивіда, переважним впливом того чи іншого інституту соціалізації, ступенем активності самої людини, рівнем її свідомості та ін. В цьому зв'язку можна виділити декілька стадій соціалізації: дитинство, юність, молодість, зрілість, старість. Встановлено, що найбільш інтенсивно соціалізація відбувається в дитинстві та юності та молодості. Дитинство визнане важливим етапом життя людини для забезпечення основ соціалізації індивіда. Причому, якщо майже все пропущене на наступних стадіях соціалізації може бути надолужене, то не засвоєні в дитинстві елементи соціального життя (мова, правила та моделі поведінки, звичаї та традиції, знання та навички і т.д.) практично надолужити неможливо на наступних етапах життєвого шляху.

Відомо, що початковий період сприйняття соціальності має критичне значення для всієї наступної долі людини. За часом він співпадає з формуванням мови. Якщо з дитиною не почати розмовляти у віці 1,5-2 роки, то вона перетвориться на "мауглі". Такі випадки відомі і описані в літературі.

В соціальній психології виділяють три сфери, в яких відбувається

перш за все процес соціалізації особистості: діяльність, спілкування, самосвідомість. Загальною характеристикою для всіх цих трьох сфер є процес розширення, примноження соціальних зв'язків особистості з навколишнім світом.

Соціальні психологи підкреслюють також, що соціалізація - двосторонній процес, що включає до себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв'язків; з іншого боку, процес активного відтворення системи соціаль

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Молодіжна соціологія

Молодь як соціальна спільнота. молодь України в соціально-демографічному вимірі. самопочуття та соціальна мобільність молоді. молодь в сфері праці та зайнятості.

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Соціалізація, соціальне самопочуття та соціальна мобільність молоді

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Молодь як соціальна спільнота, її соціальний статус та самоідентифікація. Вікові межі періоду молодості
Полеміка між науковцями з приводу визначення молоді, критеріїв виділення її в самостійну групу, вікових меж має давню історію. Вчених розділяють різні підходи до предмету дослідження - з позицій со

Молодь в соціально-демографічному вимірі
Коло питань, що розглядаються: демографічний вимір молоді в світі: - молодіжна популяція: зміни та перспективи - молодіжна популяція в головних регіонах світу -

Любов, секс та молодіжна сім'я як предмет соціологічного та соціально-психологічного дослідження
Коло питань, що розглядаються: любов та соціокультурні аспекти сексуальності родина в системі життєвих цінностей, її функції та структуральні особливості історич

Проблеми молодіжної освіти та професійної підготовки
Коло питань, що розглядаються: освіта як соціальне явище; її мета, завдання, функції О освіта в СРСР - досягнення та недоліки освіта в Україні у перехідний період соціаль

Молодь в сфері праці та зайнятості. Молодіжне безробіття
Коло питань, що розглядаються: ринок праці в СРСР та в сучасній Україні економічне становище української молоді в пострадянський період, тенденції соціального розшарування

Негативні явища в молодіжному середовищі. Девіантна та деліквентна поведінка молоді
Коло питань, що розглядаються: визначення понять "девіантна (відхилена) поведінка" та "соціальні норми" причини девіантної поведінки та молодіжної злочинності в світі та в Україні

Ціннісні орієнтації, культурні потреби та духовний світ молоді. Молодіжна субкультура та контркультура в світі та в сучасній Україні
Коло питань, що розглядаються: ціннісні орієнтації та духовний розвиток молоді суспільство та культура сфери, риси, складові, форми та різновиди культури факторна обумов

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги