Коло питань, що розглядаються:
любов та соціокультурні аспекти сексуальності
родина в системі життєвих цінностей, її функції та структуральні особливості
історичні типи сім'ї та фактори, що впливають на її стабільність
специфіка шлюбності та розлучень
міжособистісні конфлікти в сім'ї
репродуктивні орієнтації та репродуктивна поведінка молодого подружжя
соціально-економічні та психологічні проблеми молодого подружжя
критичні концепції сучасної сім'ї
Сім'я, в тому числі і молодіжна, під яким би кутом зору її не розглядати, настільки багатопланове соціальне утворення, що недивно згадування про неї майже у всіх розділах соціології. Вона поєднує в собі властивості соціальної організації, соціальної структури, інституту і малої групи, входить у предмет вивчення соціології молоді, виховання і, ширше, соціалізації, соціології освіти, політики і права, праці, культури і т.д., дозволяє краще зрозуміти процеси соціального контролю і соціальної дезорганізації, соціальної мобільності, міграції і демографічних змін. Без звернення до сім'ї неможливі прикладні дослідження в багатьох сферах виробництва і споживання, масових комунікацій, вона легко описується в термінах соціальної поведінки, прийняття рішень, конструювання соціальних реалій і т.д.
Інтерес до сім'ї, поза власне змістовного вивчення її багатофункціональності, підтримується пізнавальним інтересом до її унікальної посередницької ролі, в силу її" соціокультурної природи як феномену, граничного по своїй суті, що знаходиться на перетині структур при будь-якому конструюванні соціуму і на межі макро- і мікроаналізу. Сім'ї властиві можливості, що дозволяють здійснювати редукцію соцієтальних процесів до результатів соціальної поведінки мікросередовища, і дозволяють виводити із емпірично досліджених фактів тренди глобального характеру.
Одним з факторів, що впливають на створення і функціонування сім'ї є сексуальна поведінка та процес дітонародження. Тому перш ніж розглядати соціальні проблеми молодої сім'ї, необхідно розглянути питання любові, соціокультурні проблеми сексуальної та репродуктивної поведінки молодого подружжя.
В сучасних умовах, коли втручання в процес дітонародження не тільки технічно доступне (дякуючи впровадженню штучних абортів і досить ефективній контрацепції), але й соціокультурно припустиме, більш того - нормативне двома різними автономними типами соціальної (сімейної) поведінки є репродуктивна та сексуальна поведінка.
Вони керуються різними потребами і інтересами, які мають свої власні досить певні цілі і мотиви. їх зв'язок проявляється лише в тому, що сексуальна поведінка поки що залишається єдиним засобом (якщо не рахувати екстракорпорального, штучного запліднення) досягнення цілей репродуктивної поведінки. Однак цей засіб, який сам по собі став ціллю, самодостатній і не потребує ні якої "зовнішньої" підтримки і може реалізуватися незалежно від будь-яких зовнішніх по відношенню до нього потреб, хоча би й потреби у дітонародженні.
В минулому для сексуальної і репродуктивної поведінки в цілому було характерним їх злиття, єдність і нерозривність (синкретизм), обумовлені дією відповідних соціальних норм, що забороняли як запобігання настанню вагітності, так і її переривання. І в цьому плані відповідно до минулого можна казати про репродуктивну поведінку в широкому значенні слова, поведінку, в якій сексуальність, статеві відносини були лише одним з моментів, свого роду неминучим злом, яке терпіли лише з необхідності. Сексуальна поведінка була практично повністю підкорена (по крайній мірі, в тому, що стосувалося сім'ї, і в межах європейської цивілізації) виключно цілям дітонародження.
Глобальний процес трансформації сім'ї виразився в тому, що колишня нерозривність сексуальної і репродуктивної поведінки опинилася знятою. Вони автономізувались, відособились одна від іншої. Їх цілі і мотиви розділились, більш того, виникла їх інверсія. Народження дітей залишається однією з цілей сексуальної поведінки, причому чисто умовною, яка займає вкрай обмежене і скорочене місце взагалі на всьому просторі людського життя.
Відповідно сучасній уяві, сексуальна поведінка - це система дій і відношень, які опосередковують задоволення статевого потягу (сексуальної потреби).
В сексуальній поведінці поєднані фізіологічні, психологічні і соціокультурні процеси, але поєднані таким чином, що перші виявляються підкореними, включеними в контекст останніх. В сексуальній поведінці проявляється спільна дія як біологічних (в тому числі і генетично заданих), так і соціальних, соціокультурних сил (аскриптивна, тобто визначена при народженні стать, статеворольова структура суспільства, його статева і сексуальна культура і мораль і т. ін.). Термін "сексуальна поведінка", багато в чому є синонімом поняттю "статеве життя", вживається і для акцентування самодостатності статевого життя, її відмінності і окремості від репродуктивної поведінки, від цілі дітонародження.
Сексуальна поведінка може задовольняти цілий ряд інших (крім сексуальних) потреб, радикально змінюючи свій особистіший зміст для людини і його мотивацію, і отже, своє символічне значення для індивіда. Однак в цій множинності цілей сексуальної поведінки, у відриві її від цілей народження дітей може таїтися безпека їх (цілей) відчуження, дегуманізації, орієнтації сексуальної поведінки на девіантні форми (гомосексуальність, груповий секс, порнографія і т.д. і т.п.). Масштаби, які в сучасних умовах прийняли подібні аномічні форми сексуальної поведінки, придбання деякими з них квазінормативного статусу служать одним з проявів кризи сім'ї, симптомом і провісником її можливого і вельми вірогідного краху в майбутньому.
Згідно сучасним уявленням, цілями сексуальної поведінки можуть
бути:
- релаксація, зняття статевої напруги;
- дітонародження, задоволення потреби в зародженні і в акті народження;
- чуттєва насолода як самоціль (гедонізм);
- пізнання, задоволення статевої цікавості. Ця ціль особливо значуща для починаючих статеве життя, в першу чергу підлітків;
- комунікація, придбання почуття психологічної особистісної інтимності, повного злиття з іншою людиною. На думку І.С. Кона, ця ціль є свого роду надціллю і надмотивом для всього вище сказаного, що входить до неї у якості підкорених компонентів (підцілей);
- сексуальне самоствердження, отримання наочних і переконливих доказів власної сексуальної спроможності, потенції. Ця ціль також є виключно значущою для підлітків, хоча й не тільки для них. Мотивуюча сила потягу до сексуального самоствердження надзвичайно висока;
- позасексуальні цілі, тобто цілі, зовнішні по відношенню до власне сексуальної поведінки. Такими можуть бути будь-який матеріальний добробут і користь, а також будь-які в принципі безособистісні соціальні цінності, до придбання яких має потяг людина. Сюди відносяться і підтримання певного ритуалу чи звички. Наприклад, сексуальні відносини у шлюбі можуть одночасно і підтримувати стабільність подружніх взаємовідношень і символізувати їх;
- компенсація, заміна, відшкодування яких-небудь інших, дефіцитних для індивіда в силу яких-небудь причин, видів і форм діяльності чи способів емоційного задоволення.
Цей плюралізм цілей і мотивів сексуальної поведінки відображає її складність і комплексний характер, поєднання в ньому індивідуального і соціального, біологічної основи і "научення", соціалізації, того, що привнесено в індивідуальну сексуальну поведінку соціальною системою, суспільством.
Важливими поняттями, що розкривають зміст сексуальної поведінки як соціокультурного феномену, є поняття "статева роль", "сексуальний сценарій".
Поняття "статева культура" характеризує сукупність знань, вірувань, соціальних норм, заборон і розпоряджень, що мають відношення до різниці між статтю і їх відносинами. Статеву культуру часто називають також сексуальною культурою, тим самим підкреслюючи соціокультурний зміст сексуальних відносин, акцентуючи те, що привнесено до них суспільством, культурою і що ві