Негативні явища в молодіжному середовищі. Девіантна та деліквентна поведінка молоді

Коло питань, що розглядаються:

визначення понять "девіантна (відхилена) поведінка" та "соціальні норми"

причини девіантної поведінки та молодіжної злочинності в світі та в Україні

форми девіантної поведінки молоді

визначення деліквентної поведінки

кримінологічні теорії злочинності

підліткова та молодіжна злочинність в Україні

молодіжна злочинність за кордоном

молодіжні злочинні угрупування та їх типологія

типологія членів молодіжних угрупувань

заходи державної протидії молодіжної злочинності в Україні

В період соціально-економічних перетворень в Україні кінця XX століття повсякденно відмічається зростання насилля, жорстокості, притиснення та обмеження прав та свобод слабо захищених прошарків населення, різко загострились проблеми виховання підростаючого покоління. В цих умовах однією з актуальних проблем є боротьба з негативними явищами, правопорушеннями та злочинністю підлітків та молоді. В середовищі неповнолітніх розквітли пишним цвітом такі ознаки деморалізації як пияцтво, наркоманія, токсикоманія, безпритульність, бродяжництво, жебрацтво, проституція, рекет, зростання різних неформальних угрупувань, асоціально-кримінальних співтовариств та ін. Більшості підлітків соціально-економічні реформи нічого гарного не принесли. В результаті цього для значної частини молоді звичайним стає нігілізм, заперечення всього, що було в минулому, жорстка конкурентна боротьба за виживання в даний час і невіра в можливість покращення життя в недалекому майбутньому.

Схильність дітей, підлітків та молоді до порушення заборон і настанов дорослих - це невід'ємна складова важкого процесу соціалізації та виховання, який не має прямих доріг і не може здійснюватися за шаблоном. Є певне коло найбільш небезпечних відхилень, що набувають масових форм і перетворюються на край негативні соціальні явища та процеси. Останні мають знаходитися під контролем держави та громадськості.

Кримінальна активність неповнолітніх є часткою загальної криміногенної ситуації в країні й узгоджується з її генеральними тенденціями та напрямками. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх визначена самою формулою закону, що встановлює кримінальну відповідальність з 14 років, але передбачає процесуальну специфіку та особливості покарання в межах 14-17 років.

Кримінальна активність підлітків визнається особливо небезпечною та шкідливою для суспільства в стратегічному плані, бо саме в цьому віці часто починаються кримінальні кар'єри, підлітки стають резервом для дорослої та рецидивної злочинності.

Засвоєння соціальних норм - основа соціалізації. Дотримання ж цих норм визначає культурний рівень суспільства. Відхилення від загальноприйнятих норм називається в соціології девіантною поведінкою.

Девіантна, чи відхилена (від лат. deviatie - відхилення), поведінка завжди пов'язана з невідповідністю людських вчинків, дій, видів діяльності розповсюдженим в суспільстві чи його групах нормам, правилам поведінки, стереотипам, очікуванням, установкам, цінностям. При цьому одні соціологи за точку відліку ("норму") приймають очікування відповідної поведінки, а інші - еталони, зразки поведінки. Деякі вважають, що девіантними можуть бути не тільки дії, але й ідеї. Девіантна поведінка нерідко пов'язується з реакцією суспільства на неї і тоді визначають її як відхилення від групової норми, яка тягне за собою ізоляцію, лікування, тюремне ув'язнення чи інші покарання порушника.

Словами "девіантна поведінка" називають і конкретні дії конкретної людини, і відносно масове стійке явище: злочинність, наркотизм, проституцію і т.п.

Отже, під девіантною поведінкою розуміється:

1) вчинок, дія людини, що не відповідає офіційно встановленим чи ж фактично сформованим в даному суспільстві (соціальній групі) нормам і очікуванням;

2) соціальне явище, що виражається у відносно масових та стійких формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи ж фактично сформованим в даному суспільстві нормам і очікуванням.

В першому значенні - девіантна поведінка є предметом психології, педагогіки, психіатрії. У другому - предметом соціології, соціальної психології.

Оскільки девіантною вважається поведінка, що не відповідає соціальним нормам та очікуванням, а норми і очікування різні не тільки в різних суспільствах і в різний час, але й в різних групах в одному й тому ж суспільстві в один і той же час (правові норми і "злочинний закон", норми дорослих і молодіжні норми і т.п.), остільки поняття "загальноприйнятої норми" є відносним, і, отже, відносною (релятивною) є і девіантна поведінка.

Вихідним для розуміння відхилень служить поняття норми. В теорії організації склалося найбільш загальне уявлення про неї як межі, мірі допустимого для збереження і розвитку системи.

Соціальна норма визначає межу, міру, інтервал допустимої (дозволеної чи обов'язкової) поведінки людей, що історично склалася в конкретному суспільстві. Соціальні норми утворюються як результат відображення у свідомості і вчинках людей об'єктивних законів функціонування суспільства. Соціальна норма може чи відповідати цим закономірностям (і тоді вона є "природною"), чи відображати їх неадекватно, будучи продуктом викривленого (релігійного, політизованого, міфологізованого) відображення об'єктивних закономірностей. І тоді виявляється анормальною (неприродною) сама норма, нормальними ж стають відхилення від неї.

Тому, зокрема, соціальні відхилення можуть мати для суспільства подвійне значення. Одні з них - позитивні - служать засобом прогресивного розвитку системи, підвищення рівня її організованості, усуваючи стандарти поведінки. Це соціальна творчість (наукова, технічна, художня і т.п.). Інші ж - негативні - порушують існування і розвиток системи, дезорганізують її. Це так звана соціальна патологія (злочинність, пияцтво, наркотизм, проституція і т.п.). Правда, і "патологія" нерідко є адаптивною, функціональною, в іншому випадку її прояви елімінувались би у процесі еволюційного відбору. Творчість завжди порушення норм, правил, стандартів, інакше вона не була б творчістю.

Межі між позитивною і негативною девіантною поведінкою рухливі у часі і просторі соціумів. Взагалі організація і дезорганізація, хаос і порядок, "норми" і "аномалія" ("патологія") додаткові тільки у сукупності, вони проявляються разом, нерозривно і не можуть існувати один без іншого. Ось чому є ілюзорними, утопічними уявлення про можливості заборонно-репресивними чи іншими заходами "знешкодити", "подолати", "викорінити" те чи інше негативне соціальне явище.

Вище сказане не означає заклику до відмови від усяких норм і відповідальності за їх порушення, а лише до гнучкої, м'якої, неспішної і продуманої багато альтернативної реакції суспільства і держави на соціальні відхилення з незмінним виконанням вимоги "Не нашкодь!".

Девіантна поведінка підлітків (14-17 років) та молоді (18-29 років) має загальні для всіх девіантних проявів причини. Перш за все це протиріччя між відносно рівномірно розповсюдженими і зростаючими потребами і суттєво різними можливостями їх задоволення, чи, за термінологією Р.Мертона, невідповідність між соціальними цінностями, потягами і соціально організованими засобами їх задоволення.

Можливості людини визначаються в основному її соціальним статусом, місцем, яке вона займає в соціальній структурі. Інакше кажучи, джерелом девіантної поведінки є соціальна нерівність, нерівність можливостей, доступних людям, що належать до різних соціальних груп (страт).

Якщо це так, то слід розглянути, як, специфічно для підлітків та молоді проявляється соціальна нерівність, протиріччя між потребами (цінностями, устремліннями) і можливостями їх задоволення.

По-перше, у всіх суспільствах поняття "старший" і "молодший" означають не тільки вікову різницю, але й статусну. Поняття "старшинство" має не тільки описове, але й ціннісне, соціально-статусне значення, визначаючи деяку нерівність чи, в крайньому випадку, асиметрію прав та обов'язків. У всіх мовах поняття "молодший" вказує не