Ціннісні орієнтації, культурні потреби та духовний світ молоді. Молодіжна субкультура та контркультура в світі та в сучасній Україні

Коло питань, що розглядаються:

ціннісні орієнтації та духовний розвиток молоді суспільство та культура

сфери, риси, складові, форми та різновиди культури

факторна обумовленість молодіжної культури

особливості молодіжної субкультури

контркультурні риси молодіжної субкультури

вплив масового мистецтва на молодь

специфіка соціокультурної ситуації в Україні

культурні запити української молоді

молодь і релігія в Україні

На тлі певних позитивних зрушень, що стосуються формування національної самосвідомості молоді, не слід, забувати і про наявність соціальної апатії молодих людей, втрату ними духовних орієнтирів.

Українське суспільство, як і будь-яке інше, зацікавлене у власному відтворенні у наступних поколіннях. Це обумовлює актуальність проблем, пов'язаних з процесами соціалізації української молоді, тобто процесами, кінцевим результатом яких є засвоєння молоддю системи цінностей, норм і настанов, що притаманні суспільству.

Процеси соціалізації реалізуються завдяки здійсненню двох взаємодоповнюючих механізмів. Перший з них полягає в об'єктивному, неусвідомлюваному засвоєнні норм і цінностей, що існують у культурному середовищі, а другий здійснюється в процесі свідомого, цілеспрямованого формування у молоді навичок і властивостей, які забезпечують адаптацію молодої людини в культурне і соціальне середовище. Слід зазначити, що неусталеність суспільних відносин, яка притаманна молодій Українській державі, невизначеність системи цінностей у вирішальному ступені відбиваються і на процесах соціалізації української молоді.

Молода людина не лише привласнює, але й продукує і відтворює культурні цінності. Тому процес соціалізації, включення молоді до життя суспільства має і зворотній бік. Саме українська молодь, її життєва позиція, практичні кроки щодо реалізації культурно-ціннісних настанов у вирішальній мірі визначають майбутнє держави і суспільства.

Духовність - це специфічна людська якість, яка формується в процесі усвідомлення і сприйняття певних суспільних норм і цінностей. В сумі вони створюють духовний світ людини (особистості), забезпечуючи соціально-психологічну сторону її здоров'я, культурні і естетичні потреби.

Духовність, або духовна сфера людини, складається з певних цінностей і потреб (від спрощених до витончених, синтетичних), серед яких умовно виділяють декілька груп: світоглядні, моральні, громадянські, естетичні та ін.

Духовні потреби - це своєрідний стан людини, що спонукає її до створення і поступового, послідовного звільнення духовних цінностей.

Духовні цінності - важливі складові в структурі людської свідомості і самосвідомості. Вони обумовлюють відмінні сутнісні риси людини і її характеристики як особистості. Такі цінності об'єктивні, незалежні від самої людини, бо з'явились в суспільстві ще до її народження. Поступово оволодіваючи духовними цінностями, кожна людина входить в суспільство. Духовні цінності стають її життєвими цінностями і орієнтирами.

Таким чином, духовність - це своєрідна багатомірна система утворень в самосвідомості людини, які відтіняють її найбільш суттєві і актуальні потреби, інтереси, погляди, відношення як до праці і до навколишньої дійсності, так і до самої себе - соціального індивіда. Духовність безпосередньо пов'язана зі світоглядними надіями, потягами, ідеалами нації, народу, людського співтовариства, етносу. Все це обумовлює життєвий вибір і шлях людини. Заради задоволення духовних потреб здійснюється духовне виробництво, основними функціями якого є духовна діяльність, а також виробництво громадської думки. Формування духовності громадян, особливо молодих, здійснюється на основі навчання, розвитку пізнавальної активності, задоволення певних духовних і культурних потреб.

Основною якістю, що формується на основі високої духовності людини, є громадянськість. Цим терміном давньогрецькі філософи позначали відповідальну участь людини в суспільних справах. Громадянськість - поняття надто об'ємне і багатопланове. Воно включає до себе всі сторони соціальної діяльності: виробничо-економічну, суспільно-політичну та соціально-побутову, які тісно взаємопов'язані та взаємозалежні.

Поняття "громадянськість" в найбільш повному плані трактується в двох змістах: а) громадянин як підданий конкретної держави; б) громадянин як свідомий член суспільства.

З точки зору змісту громадянськість - це сума певних соціальних, політичних, морально-психологічних якостей особистості, які формуються на протязі всього життя людини, але особливо інтенсивно - в юнацькому та молодіжному віці.

Серед політичних і суто практичних аспектів формування і прояву громадянської позиції молодих людей виділяються:

а) знання, особливо в області суспільних наук (про політичні системи, суспільство, владу, політичну діяльність і т.п.);

б) переконання (орієнтацію людини в багатомірному ідеологічному просторі, вибір ідеологічних орієнтирів, конкретні політико-ідеологічні установки як спонукальні мотиви до суспільно-політичної діяльності);

в) суспільно-політична діяльність (конкретні дії, вчинки, участь в

подіях, акціях, які є проявом ідейних поглядів громадянина).

Центральною основою, фундаментом формування громадянської позиції молоді в Україні є сама держава, її дії щодо розвитку і зміцнення в суспільстві демократичних засад і основ.

Громадянськість включає до себе такі поняття, як громадянська самосвідомість, громадянський обов'язок, громадянська честь, громадянська гідність, громадянська відповідальність, громадянська мужність, громадянська активність і інші, які можна розглядати і аналізувати окремо.

Аналізуючи сутність громадянської активності, необхідно звернути увагу перш за все на декілька досить характерних онтологічних аспектів.

1. Політико-правовий аспект пов'язаний з виконанням громадянами своїх обов'язків перед державою. Справа в тому, що громадяни по-різному оцінюють соціальну політику держави, її діяльність: схвалюють, не схвалюють, відносяться байдуже і т.п. Є у кожного громадянина і певні обов'язки, які слід виконувати.

2. Діяльнісний аспект - це специфічна система напрямків діяльності людей, які пов'язані зі здійсненням своїх суспільних функцій і організацією соціального життя в тих галузях, які держава сама не може ефективно регулювати.

3. Аспект самореалізації пов'язаний з процесами реалізації людьми своїх творчих потенцій і безпосередніх цілей, потреб, інтересів, тобто громадянська активність пов'язана зі створенням громадянами різних суспільних організацій, участю в їх роботі.

Держава не тільки підтримує, але й стимулює створення цілої системи інститутів і організацій, які є специфічними провідниками державної політики. Вона вкрай зацікавлена в розвитку суспільних засад, активно делегує їх суспільним організаціям. Інша справа - ефективність праці таких організацій. Так, якщо в 1991 р. в Україні було зареєстровано 319 організацій, то в 1998 р. їх діяло вже 17781. За деякими даними, всього в роботі таких організацій приймають участь не більше 10% громадян України.

В найширшому значенні громадянська активність як соціальний феномен являє собою:

1) комплекс специфічних діяльнісних факторів, обумовлених завданнями виконання громадянами своїх обов'язків перед державою. Ці обов'язки окреслені Конституцією, Законами, нормативними актами даної держави. Так, крім різноманітних прав громадян Конституція України (1996 р.) в ст.65-68 закріплює обов'язки громадян відносно захисту Батьківщини; поважного ставлення до її державних символів; військової служби; збереження природи, культурної спадщини; сплати податків; поваги прав, свобод, честі і гідності інших людей. Комплекс цих діяльнісних факторів дає можливість визначати, в якій мірі громадяни України підтримують чи не підтримують політику, що здійснюється державою в цілому і окремими гілками влади;

2) систему напрямів діяльності людей, пов'язаних зі здійсненням суспільних функцій в тих сферах суспільного життя, які не можуть ефективно регулюватись