( КАРТИ ГЕНЕТИКО-МОРФОЛОГІЧНОЇ ЛТС )
Мета роботи: На основі комплекту укладених раніше природних тематичних карт і ландшафтних профілів укласти ландшафтну карту (карту генетико-морфологычноъ ЛТС) М 1:50000 і розробити до неї легенду.
Література: основна- [8,9,17]; додаткова – [1З,18].
Основні поняття.
1. При ландшафтному картографуванні беруться до уваги всі природні фактори даного природного комплексу (геосистеми). Значення дах факторів різне (див. практичні роботи № 2,8). Так, за М.А. Солицевим, для виділення самостійного ландшафту (макрогеохори) необхідні такі основні умови: 1) територія повинна мати однорідний літологічний фундамент; 2) після утворення фундаменту наступна історія розвитку ландшафту на всьому його просторі повинна була протікати однаково (врахування зледеніння, морської трансгресії тощо); 3) клімат однаковий на всьому просторі ландшафту. За таких умов на території кожного ландшафту створюється певний набір скульптурних форм рельєфу, водойм, ґрунтів, біоценозів і, в результаті, простих геосистем - урочищ і фацій (мікрогеохор і геотопів). Іншими словами однорідність ландшафту полягає у єдності геологічного фундаменту, типу рельєфу і клімату.
Основними ознаками, що обумовлюють просторову диференціацію ландшафтів і урочищ є будова і властивості геологогеоморфологічної основи і біогенні компоненти (ґрунт, рослинність і тваринний світ). У меншій мірі - кліматичні і гідрологічні фактори (місцевий клімат, режими зволоження і стоку тощо), тому що вони більш мінливі.
Сучасні сільськогосподарські угіддя не слід приймати у якості морфологічних одиниць ландшафтів. Необхідно знаходити природні межі, тобто встановлювати межі природного ландшафту.
Виділення геосистем і їх картографування рекомендуємо проводити у послідовності: урочище - ландшафт. Тобто виділені урочища групуються за принципом однорідності (подібності) основних ландшафтотворних факторів (крутизна схилів, ступінь і глибина розчленування, експозиція та ін.). Групи урочищ об’єднують у відповідні ландшафти.
Необхідно проводити екстраполяцію даних на території, не охопленій дослідженнями.
Кожному виду урочищ (мікрогеохор) на ландшафтній карті присвоюється свій цифровий індекс і певний колір розфарбування, що складає основу легенди до ландшафтної карти.
Легенду до ландшафтної карти рекомендуємо укладати з урахуванням таких положень:
1) Геосистеми (їх групи) у легенді розташовуються у послідовності: від вододільних до заплавних (долинних), від сухих місцеперебувань до вологах, від геосистем з легкими за механічним складом відкладами до геосистем з відкладами важкого гранулометричного складу (торфові-піщані-супіщані-суглинкові-глинисті), від потужних відкладів до малопотужних, від незмитих ґрунтів до змитих і т. ін.
2) Схили балок (особливо круті) на карті узагальнюються.
3) При виділенні терасових геосистем головна увага приділяється їх природним властивостям, відкладам, якими вони складені тощо. Номер тераси в їх назві не пишеться
4) При виділенні геосистем за ступенем зволоженості потрібно враховувати властивості ґрунтів і рослинного покриву (неоглеєні, глеюваті, глейові, болотні ґрунти; сухі, вологі, заболочені ліси; короткозаплавні, довго-заплавні луки тощо).
5) Геосистеми повинні розташовуватись у порядку зростання ієрархії, а саме: урочища (види міркогеохор), ландшафти (види макрогеохор).
6) Групи урочищ (урочища) нумеруються арабськими цифрами, ландшафти - римськоми цифрами.
7) Зміст кожної геосистеми розкривається чотирма ознаками: рельєф четвертинні відклади, ґрунт, рослинність. Наприклад: „Нижньотерасова рівнина, складена супісками з дерновими ґрунтами під сосняком зеленомоховим”. Якщо замість природної рослинності нині існують сільськогосподарські угіддя, вказують: „під ріллею”, або „розорані”.
8) Урочища слід групувати за оро-геоморфологічними ознаками, або за ступенем дренованості території (за завданням викладача).
9) Назви ландшафтам присвоюються за власними назвами найближчих географічних об’єктів, або населених пунктів.
Шляхом ландшафтного картографування земельного фонду виконується одне з головних завдань вивчення природно-територіальної диференціації конкретного району - вивчення ландшафтно-типологічних відмінностей. Ландшафтні карти, поряд з іншими даними є вихідним матеріалом при розробці систем ведення сільського господарства, схем і проектів землеустрою.
Завдання:
1. Укласти кольорову (або чорно-білу за завданням викладача) ландшафтну карту М 1:50000 і розробити до неї легенду.
2. 3робити висновок про ландшафтну структуру даної території, дати рекомендації щодо подальшого використання земельних угідь і водних ресурсів.
Контрольні запитання:
1. Назвіть основні критерії виділення урочища (мікрогеохори).
2. Що визначає „чіткість” меж між геосистемами?
3. У чому різниця між урочищем і групою (видом) урочищ?
4. Які ознаки урочищ вказуються у легенді?
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10