ДИНАМІКА ЛАНДШАФТІВ. ЛАНДШАФТИ І ЗЕМЛЕУСТРІЙ

 

Мета робота: 1. Вивчити рушійні сили і особливості зміни ландшаф­тів. 2. Вивчити особливості техногенних (антропогенних) ландшафтів, їх класифікацію. 3. Розрахувати регіональний індекс антропогенної перетвореності ланд­шафтів за даними земельного кадастру.

Література: основна - [8,9,17]; додаткова - [7,11].

Основні поняття.

1. Динаміка ландшафтів – це зміна їх властивостей у часі, яка не призводить до виникнення нових ландшафтів.

Причини розвитку (еволюція та сукцесія) бувають зовнішні і внутрішні (саморозвиток). Розвиток ландшафту - шлях до гармонійності. Будь-яка геосистема виникає, розвивається і вмирає, даючи початок новому, отже кож­ний ландшафт має певний вік. У молодому ландшафті зберігається багато реліктових елементів; у зрілому багато консервативних; у старому - па­ростки нових, прогресивних елементів.

Ритмічність - це повторюваність у часі різних природних процесів і явищ в однаковій послідовності.

Циклічні процеси повторюються через нерівні проміжки часу, а пері­одичні процеси - через приблизно однакові проміжки часу.

Фенологія - наука, що вивчає закономірності сезонного роз­витку природи.

Розрізняють три види амплітуд відхилення компонентів ландшафту від середніх значень: нормальна амплітуда, небез­печна амплітуда, катастрофічна амплітуда.

2. На сучасному етапі одним з найбільш потужних джерел динаміки та розвитку ландшафтів є антропогенний (техногенний) фактор. Глибина зміни ланд­шафту людиною залежить переважно від форми виробничої діяльності. Перет­ворюються: мезорельєф (земляні роботи), рослинний і тваринний світ, мікроклімат, водний режим і баланс, гідрографічна мережа тощо. Швидших і глибших змін зазнають біогенні компоненти, а геологічний фундамент, тип рельєфу і клімат завжди залишаються практично незмінними. Як би сильно не був змінений ландшафт людиною, він залишається частиною при­роди, природною системою і у ньому продовжують діяти природні законо­мірності. Впливи людини на геосистему розглядаються як зовнішні фактори.

Для оцінки характеру і глибини техногенного впливу на ландшафти, для визначення граничної межі, за якою настають незворотні і небажані зміни геосистеми вводиться поняття стійкості геосистеми до техногенних навантажень. Знайти єдиний інтегральний показник стійкості геосистеми практично неможливо. До найбільш загальних критеріїв відносяться: висока інтенсивність функціонування і збалансованість функцій геосистеми, висока біологічна продуктивність і відновлюваність рослинності, оптимальне співвідношення тепла і води. Людина в процесі своєї господарської діяльності створює модифікації ландшафтів. Стійкість модифікацій протилежна стійкості природних геосистем. Стійкість модифікацій зводиться до здатності їх зберігати умисно порушений стан, включаючи всі новоутворення, внесені людиною: плантації, посіви, споруди тощо. Змінені геосистеми, як правило, менш стійкі, ніж первинні, оскільки природний механізм саморегуляції у них порушений. Найбільш стійкі зміни у структурі ландшафтів спостерігаються за таких умов: втручання людини дає поштовх процесам, до яких ландшафт вже підготовлений (ландшафт з нестійкою рівновагою); екологічно еквівалентна заміна одних елементів ландшафту іншими (рос­линний покрив і зооценози, лісонасадження тощо).

Ландшафти за ступенем окультуреності класифікуються:

1. Умовно незмінені (первісні). Наприклад: Антарктида, високогір’я.

2. Слабозмінені. Екстенсивне використання (мисливство, риболовля) частково змінило лише „вторинні” компоненти, але основні природні зв’яз­ки не порушені (тундра, пустелі і т.і.).

3. Порушені (сильно змінені), які зазнали довготривалого інтенсив­ного впливу, що призвело до суттєвого порушення структури. Дуже поширені.

4. Культурні ландшафти, в яких структура раціонально змінена і оптимізована на науковій основі в інтересах людини. За цими ландшафтами майбутнє.

3. Ступінь зміни природних ландшафтів можна оцінити розрахувавши регіональний індекс антропогенної перетвореності за даними земельного кадастру , де - індекс антропогенної перетвореності території; - бал антропогенної перетвореності; - питома вага (частка) території в загальній земельній шющі регіону, %. Тоді індекс антропогенної перетвореності регіону . Величина знаходиться в межах , де і - відповідно мінімальні і максимальні значення балів ант­ропогенної перетвореності територій.

Розрахунок ведемо в табличній формі згідно виданого завдання табл. 3.1.

 

Таблиця 3.1

Таблиця розрахунку індексів антропогенної перетвореностт регіону

(ландшафту)

№ п/п Види земель і угідь Бал антропогенної перетвореності, Частка видів угідь у загальній площі регіону, , % при структурах землекористування (СЗ)
при фактичній СЗ при проектній СЗ при фактичній СЗ при проектній СЗ
1. Природні охоронні території          
2. Під водою і болотами          
3. Ліс і деревочагарникові насадження          
4. Пасовища          
5. Пасовища культурні (поліпшені)          
6. Сіножаті          
7. Сіножаті поліпшені          
8. Багаторічні насадження          
9. Рілля          
10. Рілля осушена (зрошувана)          
11. Порушених земель та ін.          
  Всього:   ? ?

Завдання:

1. Розрахувати фактичні і проектні значення за завданням викладача. Дати оцінку ступеня перетвореності геосистем регіону.

 

2. Таблиця 3.1

Контрольні запитання:

1. Що таке саморозвиток ландшафту?

2. В чому різниця між циклічними і періодичними процесами?

3. Як класифікуються амплітуди відхилень природних компонентів?

4. Що таке модифікації ландшафтів?

5. Як класифікуються ландшафти за ступенем окультуреності?

6. Що таке індекс антропогенної перетвореності ландшафту?

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4